Попри те, що поєднувати роботу, домашні справи та виховання дітей непросто, саме ті мами, які не сидять довго в декреті, а невдовзі після пологів починають працювати, сприяють успіху своїх дітей. Проте буває, що батьки припускаються помилок у вихованні, які ускладнюють життя не тільки їм самим, а і їх дитині.
Ми вирішили з’ясувати, які дії мам та тат, на думку психологів, заважають їхнім дітям подорослішати. Деякі поради взяли собі на замітку.
Дають дітям багато свободи
Умовляючи дітей з’їсти корисну їжу і пропонуючи їм «хабар» у вигляді солодощів, ми ніби просимо їх про послугу — зрозуміло, що це не вселяє поваги до батьків. Встановлюючи суворі правила — наприклад, «цукерки — лише у вихідні», — ми навпаки показуємо свій авторитет.
Щоб привчити до самостійності, дитині корисно давати право вибору (якого кольору купити весняну куртку, де провести свій день народження), але не в питаннях, від яких залежить її добробут чи здоров’я. Не треба боятися здатися вимогливим, коли річ стосується харчування, режиму та інших важливих речей: маленькі діти не можуть самостійно приймати правильні рішення і, згідно з дослідженнями, частіше страждають у дорослому віці від тривожності, різних залежностей та рідше влаштовуються на роботу, якщо у дитинстві їх не контролювали.
Звільняють дітей від домашньої роботи
Діти, які займаються домашніми справами, вчаться самостійно дбати про себе, організовувати свій час та відкладати насолоду. Всі ці навички знадобляться їм у дорослому житті та зроблять їх більш щасливими та успішними людьми.
При цьому найкраще привчати малюків до домашніх справ із раннього віку — з 3–4 років, тоді вони освоять їх до того, як зрозуміють, що це робота. Згідно з дослідженнями, діти, які виконували роботу змалку, частіше у дорослому віці перебували у щасливих стосунках зі своєю сім’єю, друзями та коханою людиною. Тому навіть 2-річного малюка можна привчати самого заправляти своє ліжко або збирати свої іграшки — навіть якщо це створить для батьків більше клопоту, ніж користі.
Забирають на шляху дитини всі перешкоди
Батьки, які прибирають на заваді дитини всі перешкоди, заважають їй подорослішати. Дітям корисно стикатися з проблемами та розчаруванням та вчитися самостійно долати їх. Щоб сприяти дорослішанню дитини, можна розповісти про власний досвід подолання невдачі та частіше прислухатися до того, як бачить дитина проблему і що вона хоче насправді.
Живуть не для себе, а для дітей
Якщо батьки живуть для дітей, замість того щоб мати власні захоплення та бажання, то дитина швидко стає залежною від них. Вона може зробити висновок, що вся її цінність полягає в тому, наскільки вона відповідає очікуванню тата чи мами, і робити все, щоб її похвалили. І, навіть ставши дорослою, така людина може жити з огляду на батьків, намагаючись їм догодити та уникнути засудження.
Не вчать, як поводитися з грошима
Вже з 4 — 5-річного віку дітям можна давати невеликі кишенькові гроші, щоб вони вчилися їх розподіляти, причому суму слід визначати виходячи з сімейного бюджету та потреб дитини, а не з того, скільки отримують друзі сина чи доньки. Заведіть для дитини скарбничку або банківську картку і перераховуйте (або видавайте на руки) одну й ту саму суму в обумовлені дні — раз на тиждень, 2 тижні або місяць. Якщо син чи донька витратили всю суму, не додавайте додаткових грошей до обумовленого числа. Також привчайте дитину ходити за покупками зі списком і уникати імпульсних покупок: якщо вона спалахнула купити нову іграшку на отримані гроші, запропонуйте відкласти це рішення хоча б на один день.
Загострюють увагу дитини на її інтелектуальних здібностях, а не на зусиллях
Щоб дитина у дорослому житті була цілеспрямованою та наполегливою, краще звертати більше уваги на зусилля, які вона прикладає для досягнення мети, ніж на її інтелектуальні здібності. Навіть люди з посередніми даними досягають успіху завдяки своїй завзятості, тоді як талановиті та розумні нерідко сходять з дистанції, тому що не звикли докладати зусиль.
Займаються домашнім господарством, замість того, щоб працювати
Мами, що працюють, показують гарний приклад своїм дочкам, і ті частіше у дорослому віці отримують керівні посади та більше заробляють. Мами, які відмовилися від ролі домогосподарки, мають позитивний вплив і на своїх синів. Як правило, ті, виростаючи, більш зріло поводяться у стосунках: частіше займаються дітьми та не цураються роботи по дому.
Заохочують неорганізованість своєї дитини
Якщо у дитини, що підросла, весь час виникають проблеми через те, що вона згадує про важливі речі в останній момент або відкладає роботу до останнього, то, виручаючи її, ви заохочуєте її неорганізованість. Виявіть розуміння та співчуття, але дозвольте їй самій розв’язувати свою проблему або зіткнутися з реальними наслідками своєї недбалості. А наступного дня обговоріть із нею що вона може зробити, щоб подібні ситуації не повторювалися у майбутньому.
Зі свого боку ви можете подарувати дитині щоденник та запропонувати записувати в неї всі майбутні справи та заходи.
Соромлять дітей за їхні витівки
Замість виховувати у дітях почуття провини, краще сприймати їхні помилки як зайву можливість навчити їх чогось нового. Поясніть дитині, чому її поведінка вас не влаштовує і як їй загладити свою провину перед тим, кого вона образила: вибачитись, поділитися своєю іграшкою.
Ігнорують дитину, коли та закатує істерики
Можна ігнорувати погану поведінку дитини, але її саму — не можна. По-перше, так ми показуємо, що наша любов до неї непостійна. По-друге, так дитина не навчиться справлятися зі своїми емоціями, а значить, і не зможе стати врівноваженим дорослим. І, крім того, деякі капризи дитини можуть бути спрямовані на привернення уваги мами чи тата.
Пам’ятайте, що син чи дочка не можуть прислухатися до ваших настанов у той момент, коли їх переповнюють емоції. Спочатку допоможіть їм заспокоїтись: можна запропонувати дитині посидіти у вас на колінах, побити подушку, помалювати, розфарбувати розмальовку або залишати м’ячики в кошик.
Для старших дітей підійде спосіб заспокоїтися під назвою «3+10». Спочатку дитина робить 3 глибоких вдихи й на кожному затримує дихання, та повільно видихає. Після цього потрібно повільно порахувати до 10 і спробувати скласти всі названі цифри.
Лише після того, як буря вщухне, можна описати те, що ви бачили, уникаючи засудження: “Тобі не сподобалося, що я сказала прибрати іграшки, тому ти їх кинула на підлогу”, і запропонувати рішення: “Покладімо їх на місце, щоб ніхто не спіткнувся про них і не впав?”
Як ви вважаєте, з якими проблемами дітям слід справлятися самостійно, а в яких випадках їм потрібно допомогти?
