Часом ми поводимося дивно, зовсім не властиво своєму характеру. Виникає питання: звідки взялися ті чи інші риси, начебто, не властиві нам? Можливо, це в нас кажуть гени чи виховання. Недаремно вважається, що діти, наче своєрідне дзеркало, повністю повторюють поведінку батьків. Проте наслідків такого виховання необхідно позбавлятися: дослідження доводять, що невирішена проблема в житті людини може негативно вплинути вже на її дітей.
Ми проаналізували ознаки, властиві дітям, яких виховували токсичні батьки, і дізналися, як вони виявляються у їхньому дорослому житті. А наприкінці статті на вас чекає бонус — історія про те, як нечутливі батьки ставлять ціпки в колеса власним дітям, і про те, що насправді хвилює токсичних батьків.
Допомагають іншим на шкоду своїм інтересам
У дитинстві ми часто стаємо свідками сімейних сварок. Батьки з’ясовують стосунки чи навіть докладно обговорюють причину конфлікту з дитиною. Раз у раз звучать фрази на кшталт «Уявляєш, що зробив твій батько?». При цьому, зазвичай, батьки не прагнуть вислухати думку дитини. Та воно їм і ні до чого.
В результаті авторитарний стиль виховання погано позначається на самооцінці дитини: вона змалку вчиться співпереживати та переносити на себе проблеми інших, при цьому забуваючи про свої інтереси й, як наслідок, маючи низьку самооцінку. Навіщо докучати батькам своїми проблемами, якщо їм так складно?
Вибирають у подружжя тиранів та людей з важким характером
Діти залежать від батьків і люблять їх, який би важкий характер ті не мали. У результаті дитина звикає і мириться з важкою вдачею батька чи матері. І в майбутньому малюка, що перетворився на дорослого чоловіка чи жінку, неусвідомлено тягне до тиранів та деспотів.
Таким людям потрібен тиск, бо вони так звикли. Вони дозволяють обходитися з собою не найкращим чином і не помічають каверзи.
Поводяться нетактовно
Те, як батьки поводилися у відносинах з дітьми, надає прямий вплив на розвиток емпатії у дитини, без якої тактовна поведінка в принципі неможлива. Тому, коли справа стосується безпардонних людей, цілком імовірно, що в їхньому дитинстві батьки поводилися нетактовно стосовно них і подавали поганий приклад: не враховували потреби особистого простору, без дозволу брали телефон, ставили безцеремонні питання.
Не можуть висловити свої почуття
Виховані жорсткими, авторитарними батьками люди погано вміють висловлювати свої емоції та можуть мати так звані афективні розлади. А як інакше: за будь-який прояв почуттів у дитинстві їх лаяли. Наприклад, на їхню адресу часто звучали знецінюючі фрази на кшталт «Тут нема з чого плакати», «Негайно перестань ридати, було б через що». В результаті в дорослому віці така людина не може сказати близьким, що відчуває насправді, і відчуває незрозумілі гнів та тривогу.
Звинувачують інших у своїх невдачах
Часом у гніві батьки звинувачують нас у своїх проблемах. Можуть звучати такі фрази, як «Це через тебе я не маю кар’єри» або «Через твою школу ми щодня стирчимо в пробках». І з дитинства ми засвоюємо просту істину: «У проблемах завжди винен хтось інший».
Насправді це не так. У кожного з нас є своя голова на плечах, і звинувачувати себе в помилках інших людей не варто. Так само як і навпаки.
Критичні стосовно себе та мають низьку самооцінку
Токсичні батьки схильні різко критикувати своїх дітей, пред’являти до них надзвичайно високі вимоги. Своєю поведінкою вони змушують дитину повірити в те, що вона недостатньо хороша для чогось. Наприклад, мати може вчити доньку носити вільний одяг, бо вважає, що обтягуючі речі повнять. Спираючись на свій досвід, мати стримує розвиток дитини, осаджуючи її або її фразою: “Зніми це, я краще знаю”.
Тому вже доросла людина часто намагається щосили досягти чогось, щоб заслужити схвалення батьків. Якого можна так і не досягти. В результаті така людина постійно критикує себе сама: свою зовнішність, свої методи виховання та загалом своє життя.
Мають проблеми із довірою
У дитинстві батьки самі підривають довіру дитини. Наприклад, коли обіцяють не лаятись, а самі все одно карають за провину. Або ще один приклад: мати викликає сина чи дочку на розмову, підштовхує поділитися таємними думками, а потім лає. Або ще гірше обіцяє нікому нічого не розповідати та порушує обіцянку. У результаті людина втрачає довіру навіть до найближчих людей.
Насилу приймають рішення
Надмірно турботливі та авторитарні батьки надто опікуються дитиною. У такому будинку постійно звучать фрази на кшталт «Іди, я сама», «Нічого не вмієш, давай краще я». З дитинства дитина усвідомлює, що вона ні на що не здатна і правильну відповідь знає лише мама. Подорослішавши, вона насилу приймає навіть прості рішення і стає несамостійною: запитує поради за найменшої життєвої скрути, жадає співчуття та участі оточуючих.
Вимагають постійної уваги та турботи навіть на роботі
Зайва опіка та турбота часом впливають на дитину гірше, ніж поганий характер матері чи батька. Дослідження довели: те, як людина поводитиметься на роботі та просуватиметься по службі, залежить навіть від її батьків. Методи виховання мають прямий вплив також на академічні досягнення дитини. Іноді дорослі люди бувають надто чутливі та вимагають до себе підвищеної уваги як удома, так і на роботі.
Сильно ображаються на свого брата чи сестру
Батьки-нарциси рідко звертають увагу на особисті межі. Якщо в сім’ї кілька дітей, батько-нарцис цілком може приділяти більше уваги якійсь одній дитині. В результаті, як правило, ця дитина отримує більше допомоги, любові та підтримки. А інша дитина може стати цапом-відбувайлом, на якому батько зриває злість і образу.
Можливо, страждають на анорексію або булімію
У токсичній сім’ї батьки часто сваряться та з’ясовують стосунки при дитині. Відразу кілька досліджень пов’язують сильні сварки батьків із наявністю у дитини розладів харчової поведінки, таких як анорексія та булімія.
Бояться кинути своїх партнерів, навіть якщо стосунки приречені
Психіатр Річард Фрідман стверджує, що люди, які виросли в токсичних сім’ях, схильні «рятувати» відносини, причому навіть ті, які явно не варті того. Іншими словами, сама ідея про розлучення для них немислима. У подібних ситуаціях лікар радить абстрагуватися та подумати, чи варті стосунки збереження.
Бонус: реальні історії людей, які виросли з токсичними батьками
Коли мені було 14, я хотіла стати хіміком. Але це не входило в плани моєї матері, і вона сказала вітчиму, що я отруїла суп. Не знаю, з чого вона це взяла, але аргументи були такі: «Звичайно, ти ж на хіміка вчитися зібралася». Тиждень криків і принижень — і більше хіміком я не хотіла стати. Через роки вона зізналася на брехні й сказала, що це пішло мені на користь, адже хіміком я не стала. Суп просто зіпсувався. Випадків, подібних до цього, було багато. Я втекла з дому о 19. Зараз я почуваюся вільною. © Gilyasha / Pikabu
Моє дитинство було повне загадкових заборон: ходити через дорогу не можна, кататися на велосипеді не можна… До 7 класу мене забирав після школи тато — батьки хвилюються. І ось минуло багато років. Я приїхала на якийсь час до батьків. Ми з мамою розбирали шафу, і я потягла коробку з важким сервізом. Мама з криками відібрала, мовляв, надірвешся ще. У відповідь на мої слова про те, що я вже 3 роки живу одна і мені доводиться тягати речі значно важчі, мама закотила очі й випалила:
— Господи, та мені начхати, чим ти там займаєшся, коли я цього не бачу і про це не знаю!
Вона пішла з коробкою, а до мене нарешті дійшло: за мене батьки не хвилювалися. Вони не хотіли брати на себе відповідальність за можливі наслідки. © Unknown author / Pikabu
А на вашу думку, за якими ознаками можна судити про те, що у людини було проблемне дитинство?
