Батькам властиво перейматися за майбутнє своїх дітей і ці переживання штовхають їх на пошук універсальних методів виховання, які допоможуть улюбленим спадкоємцям побудувати хорошу кар’єру і жити щасливо. Але світ змінюється, і старі постулати успішності перестають бути ефективними.
Нам теж є за кого хвилюватися, тому ми серйозно замислилися над темою, відібравши найшкідливіші методи батьківського виховання, які практично гарантують дітям проблеми з кар’єрою у майбутньому.
1. Вимагати визначитися з професією “на все життя”
Ідея про те, що професія має бути однією-єдиною на все життя, заздалегідь приречена на провал. Деякі сучасні професії навіть не існували років 10 тому, інші ж, навпаки, канули в небуття.
З дитинства Андрій любив копатися в комп’ютерах та вивчати різні програми, але батьки вважали це захоплення шкідливим. Якось він дізнався про курси тестувальників в інтернеті, здобув дистанційну освіту і тепер досить успішно реалізує себе у цій сфері.
37-річна Тетяна працювала соціологом у великій консалтинговій компанії, але після народження сина не змогла приділяти роботі стільки ж часу, як раніше. Колись Тетяна захоплювалася фотографуванням, про що згадала у декретній відпустці. Спочатку вона робила незвичайні знімки своєї дитини, потім почала фотографувати дітей подруг та знайомих. За кілька років у Тетяни з’явилася власна студія. Тепер вона заробляє не менше за чоловіка і успішно поєднує роботу з турботою про сім’ю.
2. Забороняти бути неідеальним
Зазвичай вимоглива мама і сама намагається бути зразково ідеальною, а в міру дорослішання малюка претензії зростають до нього: недостатньо хороший малюнок, недосконало заправлене ліжко, неідеальне навчання у школі. Дитину критикують і лають, але не дають змоги виправитися. Діти мам із приставкою «ідеальність» або самі виростають перфекціоністами, або з низькою самооцінкою та повною зневірою до себе. Як відомо, обидва варіанти погано позначаються на розвитку кар’єри.
Мама завжди говорила Ганні: «До чого ж ти неакуратна, ну подивися на Оксаночку – вона така чистенька». Усі спроби дівчинки «стати як Оксаночка» закінчувалися невдачею та ще більшою критикою. При цьому мама не давала доньці навіть шансу виправитись та навчитися простим побутовим речам. Зараз Ганні 25 років, і вона досі порівнює себе з іншими людьми – на користь останніх, звісно.
3. Вчити збирати гроші
Життя не стоїть на місці, і вчорашні засоби заробити чи заощадити кошти сьогодні навряд чи працюють. Ніхто не знає, які навички нам знадобляться, щоби вижити в нових економічних умовах. Ось чому так важливо вчити дітей бути гнучкими до змін, а не накопичувати кошти.
Дідусь Вікторії все життя накопичував гроші на «всякий випадок», але коли цей випадок прийшов разом з дефолтом, накопичена сума перестала мати якусь значущість. Все це відбувалося на очах в онучки, що вже підросла, тому тепер вона готова до того, що економіка може впасти в будь-який момент, а найкраще накопичення коштів — це вкладення в розвиток навичок і здібностей.
4. Не дозволяти висловлювати почуття
Іноді дорослі намагаються переконати дитину в тому, що її почуття неправильні: набив шишку – це зовсім не боляче; злитися на однолітка, який лопаткою по голові в пісочниці вдарив, соромно; сумувати, коли є привід, не належить. Звичайно, батьки намагаються замінити реальні почуття дитини на «прийнятні» зовсім не з поганих намірів, а з метою виховання. Але важливо розуміти, що одне з головних умінь сучасної людини — бути в злагоді зі своїми почуттями, емоціями та потребами.
Аліні 37, але вона досі згадує, як одного разу мама змусила віддати якійсь дівчинці її гарну ляльку. “Погано бути такою жадібною, соромно злитися через іграшку”, – говорила мама. Ляльку так і не повернули, а Аліна тривалий час вчилася відмовляти нахабним людям, зокрема керівництву та колегам. Щоразу, вимовляючи слово «ні», Аліна відчувала почуття провини.
5. Не заступатись за дитину перед чужими людьми
Кожній дитині важливо знати, що в будь-якому конфлікті, що б не сталося, батьки будуть справедливими, а не повністю довірятимуть словами вчительки, директора школи або сусідської бабусі. Дозволяючи синові чи доньці відстоювати свою позицію перед авторитетними людьми, але з застереженням, що дитина сама несе відповідальність за свої вчинки, батьки формують у ній адекватну самооцінку та відповідальне ставлення до власного життя.
Анастасію виховувала бабуся, та її улюбленою фразою була «А що люди подумають?» Бабуся любила Анастасію і хотіла їй тільки добра, але завжди орієнтувала внучку на думку інших. Анастасія досі не навчилася приймати вольові рішення і навіть при виборі десерту у кафе орієнтується на думку подруг.
6. Ставити за приклад успішних людей
У кожного покоління є свої герої, яких намагаються наслідувати. В останні кілька десятиліть мейнстримом стали історії про особистий успіх багатих та впливових людей. Здавалося б, вивчай їхній життєвий шлях і будь щасливим, але чомусь такий спосіб не працює, а інакше всі любителі подібної літератури давно розпрощалися б з матеріальними проблемами.
Микита змалку захоплювався комп’ютерами. Якось тато прочитав йому історію успіху Стіва Джобса — відтоді юний комп’ютерний геній збирав про засновника Apple будь-яку інформацію. Коли настав час вибирати університет, Микита вирішив, що вища освіта йому не потрібна, адже його заочний ментор обійшовся без диплома. І все ж таки йому довелося вступити до вузу, щоб отримати хорошу посаду. Тепер Микита жартує: “Що для Стіва Джобса добре, для простого хлопця втрата часу”.
7. Демонструвати складності дорослого життя
Немає нічого поганого, якщо діти іноді бачать своїх батьків сумними. Погано, коли це відбувається на постійній основі. У такому разі відбувається або зміна ролей у сім’ї, коли дитина намагається стати опорою, або, спостерігаючи, наскільки «жахливе» доросле життя, боїться дорослішати. Адже для професійних досягнень необхідний дорослий, впевнений підхід.
Батьки Євгенії часто сварилися. До того ж дівчинка постійно вислуховувала від мами, що життя дуже складне, а їхня родина не надто щаслива у порівнянні з іншими. У 17 років Євгенія вступила до університету і поїхала в інше місто, але їй довелося багато працювати над собою, перш ніж перестати пасувати перед іншими, успішнішими людьми.
8. Не дозволяти сваритися
Мабуть, одна з найголовніших професійних навичок – це навичка взаємодії з людьми. Важливо навчити дитину як дружити, а й правильно сваритися. Думки у людей який завжди збігаються, але можна по-різному висловлювати свої емоції. Чим раніше ми це розуміємо, тим легше і швидше нам дається взаємодія, у тому числі у професійній сфері.
Діана все життя намагалася уникати конфліктів: їй простіше було погодитися з опонентом, ніж залучатися до сварки. Вона з дитинства знала, що «хтось має бути розумнішим», але така стратегія завжди працювала проти неї. Якось Діана прочитала про техніку Я-повідомлень та активне слухання і вирішила практикувати це у професійній сфері. У неї добре виходило демонструвати співрозмовнику увагу до його слів і водночас пояснювати свої почуття, коли хтось намагався скористатися її безвідмовністю. Спочатку люди дивно сприймали такий стиль спілкування, але пізніше конфлікти з колегами стали конструктивнішими й почали призводити до взаємовигідних рішень.
9. Не шукати інформацію поза школою
Важливо розрізняти навчання у школі та освоєння нового. Уроки з підручниками можуть здатися нудними, зате походи до музеїв, театрів чи галерей — це не тільки чудовий привід провести час із сім’єю, а й розширити кругозір.
Автор цієї статті завжди пам’ятатиме, як у дитинстві дідусь вперше відвів її до міського краєзнавчого музею. З того часу вона захоплюється історією, любить дивитися документальні фільми, подорожувати й ніколи не нудьгує — усі накопичені знання неодноразово допомагали їй на професійному шляху.
10. Не дозволяти користуватися соціальними мережами
Соціальні мережі насправді така сама платформа для спілкування, як колись вуличні двори. Діти в лічені дні опановують різні корисні навички за допомогою вбудованих в інтернет-спільноти програм. Правила безпеки ніхто не скасовував, але забороняти соціальні мережі як мінімум жорстоко.
Мати 10-річної Арини дуже здивувалася, коли побачила, що її донька навчилася знімати класні відео. Але ще більше здивувалася, дізнавшись, що Аріна освоїла цю навичку за допомогою інтернет-ресурсу TikTok. Тепер створення коротких кліпів – нове сімейне захоплення.
11. Не дозволяти заводити домашню тварину
Часто батьки використовують політику тотальних заборон із метою власної зручності. Наприклад, не дозволяють заводити домашнього вихованця, тому що це вимагатиме додаткових витрат, прибирання, відповідальності. Батьків можна зрозуміти: дуже багато справ, занадто багато турбот, занадто багато втоми, щоб вносити у своє життя певну частку хаосу. Але важливо розуміти, що слухняна дитина виросте зручною для інших людей.
Якось Максим привів додому цуценя, якого знайшов у дворі. Хлопчик жив із батьками у приватному будинку з великим двором, тож умови дозволяли завести вихованця. Але мама Максима порахувала інакше, адже догляд за собакою потребує багато зусиль. Максим виріс слухняною людиною, але так і не зрозумів, що дитинство давно закінчилося і не варто чекати схвалення інших людей, щоб щось змінити у своєму житті.
12. Гартувати характер за допомогою професійного спорту
Попри думку, що спорт дисциплінує та загартовує характер, серйозні заняття у спортивних секціях небезпечні не тільки для здоров’я, а й для психіки дитини. Чемпіонами, на жаль, стають одиниці, на інших тренери дивляться як на вихованців другого сорту. У юному віці досить нелегко впоратися з такою несправедливістю і низька самооцінка формується дуже швидко. До того ж діти, які з різних причин кидали заняття, не розуміли чим далі займатися в житті.
Мама Ніни в дитинстві займалася художньою гімнастикою, але через травму ноги їй довелося залишити мрію стати призером Олімпійських ігор. Коли Ніні виповнилося три роки, її теж віддали на гімнастику, але дівчинці так і не вдалося досягти високих результатів. У результаті Ніна запустила навчання в школі, почувала себе невдахою і довго не могла визначитися, в чому вона хороша. Зараз вона навчається на дитячого психолога та допомагатиме батькам уникати помилок у вихованні дітей.
13. Платити гроші за оцінки
З цього приводу досі точаться дискусії. Але якщо подивитися на ситуацію з боку ринкових відносин, то зазвичай платить той, хто зацікавлений, а виконавець надає послугу за гроші.
Батьки Аліни вирішили заохочувати доньку грошима за хороше навчання. Дівчинка справді отримувала високі бали у школі, і здавалося, що експеримент працює. Але одного разу з’ясувалося, що Аліна розповідає вчителю про свої вигадані хвороби й навіть дурить, що батьки весь час сваряться. Звичайно, педагог шкодував «бідну дівчинку» та завищував оцінки. З того часу батьки перестали давати доньці гроші за оцінки та звернулися до дитячого психолога.
З якими з перелічених батьківських помилок у вихованні дітей ви погоджуєтеся? Чи є у вас власні методи вирощувати дітей так, щоб їхня кар’єра склалася успішно? Поділіться з нами?
