Підлітковий вік — важкий час не тільки для батьків, але і для самих дітей. В цей час батьки часто не розуміють, що ті правила, за якими вони спілкувалися з дітьми, вже не діють, в цей час часто спливають помилки виховання — вони розуміють, що потрібно щось змінювати.
Ми вирішили з’ясувати, що так часто заважає нам, батькам, побудувати міцні, теплі стосунки з підлітками та не втратити їхню довіру.
13. Наполягаєте на відвертості
Багатьом батькам складно прийняти, що доросла дитина допускає їх не у всі сфери свого життя. Часто вони починають вимагати більшої відвертості від дитини. Але підлітку вкрай важливо відчувати свою самостійність, спиратися на власну думку. Чим більше він відчуває тиск на себе, образу з боку рідних, тим сильніше починає закриватися і захищати свій особистий простір: йде від відвертості, починає обманювати.
12. Порушуєте особистий простір
Часом з самих благих намірів батьки починають перевіряти кишені, сумку, листування підлітка. Роблячи так, ми не лише виявляємо неповагу до дитини, але і знецінюємо її особистий простір, адже вона ще тільки починає пробувати користуватися ним.
Це сильно підриває її довіру як до батьків, так і до самої себе. Варто докласти зусиль, щоб контроль став результатом відкритої та чесної домовленості між вами й дитиною.
11. Ігноруєте думку підлітка
Коли батьки не цікавляться думкою дитини, не беруть її до уваги — вона відчуває, що вона для батьків не важлива, і робить висновки, її не люблять і не поважають.
Така поведінка може спровокувати в дитині агресію. Можливий і другий варіант: дитина здасться у відповідь на вашу наполегливість і одного разу може просто втратити здатність приймати рішення самостійно.
10. Пред’являєте розмиті вимоги
Звичайно, на рівні здорового глузду дитина зрозуміє вас, але реалізувати вимогу її буває дуже складно, оскільки критерії досить розмиті.
З часом це може призвести до великої розбіжності у думках між вами: дитина буде вважати, що вже відповідає пред’явленим вимогам повною мірою, а ви — що завжди є до чого прагнути. Щоб уникнути цього, варто точно уявляти, чого ви хочете, і навчитися так само точно говорити про це дітям.
9. Знецінюєте дитячі почуття
Батькам часто здається, що діти надмірно драматизують події. Але якщо дитина регулярно не отримує підтримку з боку близьких, вона відчуває себе відкинутою і закривається ще сильніше. Або починає протестувати проти батьків і поводитися агресивно.
Намагайтеся сприймати серйозно все те, що відбувається з дитиною, поважайте її почуття, цінуєте її довіру. Дайте її знати, що вона зрозуміла і прийнята, що її почуття для вас важливі.
8. Не завжди послідовні
Деколи, щоб дитина виконала вимоги, батьки вдаються до заздалегідь нездійсненних обіцянок або погроз. Але, коли бажана мета досягнута, забувають про свої слова або ж просто не поспішають їх виконувати.
Але варто пам’ятати: підлітки дуже педантично ставляться до виконання обіцянок дорослих. Якщо раз за разом близькі будуть говорити пусті слова — дитина перестане вірити їм. Так батьки втратять авторитет в очах підлітка.
7. Занадто багато вчите дитину життю
Не варто перетворювати свою батьківську владу в диктат. В іншому випадку це просто може привести або до жорсткої відсічі агресії з боку дитини, або ви просто ризикуєте зламати її цілісність і самооцінку.
Батькам підлітків варто прагнути до розумних компромісів. Приймати рішення спільно з дитиною, йти на поступки, які дозволять їй зберегти своє обличчя. Варто вчитися бачити в дитині передусім особистість, яку потрібно поважати.
6. Живете життям підлітка
Коли все життя батьків побудована тільки навколо дитини, розчиненні в ньому — це вже явний перебір. Діти, переймаючи ставлення батьків до самих себе, можуть почати так само явно зневажливо ставитися до них.
Батькам варто приділяти час власним інтересам, знаходити час для відпочинку. Без цього вкрай складно вибудувати правильні відносини з дитиною, а їй — складно пишатися своїми батьками та цінувати їх.
5. Не цікавитеся життям підлітка
Не знаючи того, чим живе дитина, що її цікавить, неможливо побудувати з нею довірливі стосунки, які так важливі в підлітковому віці.
Якщо ви спробуєте дізнатися більше про те, що відбувається в житті дитини, про її захоплення і покажете свою обізнаність, то заслужите її увагу, вам буде про що поговорити.
4. Постійно критикуєте
Часто батьки вважають, що потрібно хвалити тільки за оцінки. Однак підлітки потребують схвалення у всіх своїх справах. Дитині це додає сили рухатися далі, допомагає легше переживати невдачі.
Здорову критику при цьому ніхто не скасовує. Але завжди варто стримувати емоції і пам’ятати, яку мету ви ставите: покарати дитину? Висловити своє ставлення до вчинку? Допомогти їй усвідомити свою неправоту? Або вирішити разом з нею проблему?
3. Близько не знайомі з їхніми друзями
Батькам буде не зайвим ознайомитися з найближчим колом спілкування своїх дітей. Для цього буває достатньо просто частіше запрошувати їх у гості на чашечку чаю з пирогом.
Це не тільки зміцнить ваші стосунки, але і допоможе бути спокійними за власну дитину. Якщо вас дуже насторожує хтось із друзів підлітка, ви зможете делікатно обговорити це з ним. Покладаючись на вашу думку, він і сам зробить висновок з приводу свого товариша.
Читайте також: За що підлітки люблять своїх батьків. 5 порад, що робити, щоб не втратити крихку довіру своїх дітей
2. Не виявляєте до дитини поваги
Звичайно, деколи дитина стає винуватцем ситуацій, в яких складно зберігати терпіння. Але думати, що вимовлені підвищеним тоном аргументи стануть вагомішими, — омана. Для нього вони будуть означати ваш зрив і його правоту.
Якщо ситуація буде повторюватися — підліток просто перестане звертати на вас увагу, перестане вас поважати. Що перетвориться зрештою в замкнуте коло.
1. Проводите мало часу разом
Це тільки на перший погляд здається, що підлітки зовсім вже великі і не потребують батьківської уваги і ласки. Навіть якщо у вас зовсім мало часу — хай якість замінить кількість. У будні достатньо проводити разом по пів години — годині, але без відволікань на свої справи, вихідні можна присвятити спільного походу, перегляду відео або ігор.
Якщо ж спільне життя батьків і підлітка зводиться лише до формального спілкування, він може почати відчувати себе непотрібним, незахищеним, відчувати безнадійність, мати слабку самооцінку.
Моя дитина
