«На помилках вчаться»… Першу дитину помилкою, звичайно, не назвеш, а ось прогалини в її вихованні — запросто. Наш автор Любов Висоцька відверто розповіла про те, які моменти вона упустила з сином, і що б зробила зовсім по-іншому з другою дитиною.

Ні, звичайно, я багато чого зробила правильно. Я прищепила дитині любов до книг, дала сину непогане виховання, забезпечила широкий кругозір. Але все ж помилок я зробила теж забагато. Як в його розвитку, так і в побуті. І якщо я все ж зберуся народжувати другу, то дуже постараюся:

Не скуповувати тоннами речі для малюків.

Ну звідки ж я знала, що вони так швидко ростуть! Деякі красиві костюмчики ми встигли тільки поміряти. Навіть страшно подумати, скільки грошей було витрачено на це все.

Якомога раніше забрати у дитини соску.

Сама по собі пустушка — це річ. Але не у 2,5- 3 роки. А я упустила момент, і потім ми з нею розлучалися з боєм і істериками. Заснути без неї було нереально.

Усвідомити, що дитина — не центр всесвіту.

І не підлаштовувати повністю своє життя під її, а, навпаки, включити її в частину нашого світу. Це малюк буде пристосовуватися під розклад інших членів сім’ї, а не всі інші змінять свої графіки заради немовляти.

Не боятися хвороб.

І не загодовують дитину тонною ліків на кожен чих. Син уже в чотири роки знав назви всіх своїх таблеток, коли й що йому треба випити. А якщо говорять про «страшні діагнози», перевіряти мінімум у трьох фахівців. І не переживати через дрібниці.

Читайте також: 9 речей, які більшість мам розуміють з народженням другої дитини

Не купувати дитяче ліжечко.

Воно, звичайно, потрібне для повноти зворушливої картини. Але до 2 з половиною років слугувало  лише складом для речей і займало місце. Син спав з нами. А потім дитина переїхала відразу у звичайне дитяче ліжко.

 Не перетворювати квартиру в магазин іграшок.

Тут дуже складно пообіцяти, але треба намагатися. 150 майже однакових машинок — перебір. А дитячі іграшки взагалі припадали пилом у кутку: кращими іграшками були стара клавіатура і старий телефон.

Не боятися людей.

Мені здається, це була найбільша наша помилка — ми намагалися нікуди не виходити з дитиною. Нам здавалося, що вона буде заважати оточуючим, що їй самій буде некомфортно. Думали, що, коли син трохи підросте, йому буде простіше пояснити правила поведінки й сидіти він з нами буде спокійніше. Але зазнали фіаско. Тому, тепер однозначно: привчати до суспільства відразу ж.

Довіряти та привчати до самостійності.

Сходинка — це всього лише сходинка. Він повинен спуститися з неї сам. Як він навчиться, якщо над ним плескати крилами?

Віддати в сад раніше.

Не в ясла, звичайно, тут я як і раніше проти. Але три роки — якраз. В 4,5 виявилося запізно: всі діти вже привчені до дисципліни, мій — ні. Йому було складно.

Не ховати голову в пісок.

Якщо тобі в п’ять років сказали, що дитині потрібен логопедичний сад, значить, йди й подавай документи на комісію, а не чекай, що «саме розсмокчеться». Не розсмокчеться! Шкодую, що не зробила це на рік раніше, встигли б вирішити багато проблем.

Настояти б на переїзді до нас ближче хоча б однієї бабусі.

Або ж знайти няню на кілька годин в тиждень. За сім років ми з чоловіком виходили кудись удвох … буквально на пальцях перерахувати.

Практикувати педагогічний прикорм.

Щоб потім не мати скандалів на тему «Я це не їм».

Записати дитину в спортивні секції якомога раніше.

Це і для здоров’я корисно, і для формування характеру. У сім років все ж запізно ростити чемпіона. Та й взагалі, фізичні вправи можна починати вже в рік.

Бути більш гнучкою.

Нічого страшного не трапиться, якщо дитина пропустить один раз денний сон або поспить в машині. Або ляже спати пізніше. Але мені було принципово, щоб ми до певного часу були вдома і вкладалися спати, як годиться, по годинах. Через це ми пропустили багато цікавих поїздок і заходів.

Не бути повернутою на гігієні.

Вже давно доведено: дитина, що росте в стерильних умовах, гірше протестується до атак вірусів і мікробів. Просто тому, що організм не звик. Так що геть відпрасовані пелюшки, миття підлоги по три рази на день і постійна стерилізація сосок і іграшок.

Не втручатися в розборки дітей на майданчику.

Дитина повинна сама навчитися відстоювати свої інтереси. Якщо вона не хоче ділитися лопаткою, не треба підходити й вмовляти її. Це її особисті кордони. Але, звичайно, спостерігати й бути готовою розрулити конфлікт, якщо такий з’явиться.

Читайте також: Нехай мама знає: 10 речей, які хотів би сказати ваш первісток

Цінувати власне здоров’я.

Щоб виростити людину, потрібно багато сил і енергії. А звідки їх взяти, якщо мама ігнорує своє самопочуття?

Не намагатися бути ідеальною мамою.

До картинок з інтернету мені все одно ще дуже далеко. А невроз я собі на цих порівняннях вже заробила.

P.S. Але я б ніколи не відмовилася від ….

  • Читання книг. Так, з народження. Так, беззупинно. Так, навіть замість прогулянок. Вважаю це найбільшим своїм досягненням і правильним дією.
  • Спільного сну. Зручно, спокійно, без нервів. Ще ніхто не спав з мамою і татом до повноліття. Так що це я проблемою не вважаю.
  • Довгого годування грудьми. До півтора року точно. Вважаю це корисним для дитини з психологічної точки зору.
  • Режим. Дітям, особливо гіперактивним, він життєво необхідний. Невеликі виключення можливі, але в цілому дитина повинна знати, коли спати, коли є, коли гуляти, коли робити уроки.
  • Платна медицина. З сином ми були в державній поліклініці три рази. Більше ні ногою. Так, дорого. Але здоров’я і нерви (мої) дорожче.
  • Прогулянок на балконі. Не вважаю, що подорож з коляскою уздовж доріг глобально краща, ніж спокійний сон на рівні 13-го поверху, де немає ніяких вихлопів.
  • Гаджетів. Так, я та мама, яка тільки вітає технічний прогрес. До речі, навчальні програми на планшетах — це просто чудо. Перевірено на сині.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів