У таких сім’ях часто виростають хлопчики, які не здатні побудувати власну щасливу сім’ю.

Про те, який істотний на сина має мати, нам розповіла експерт Ольга Романів, сімейний психолог, засновник і керівник Клубу знайомств «Класика стосунків».

Всі ми родом з дитинства і тягнемо за собою ті промахи та помилки, які допустили батьки стосовно нас в юному віці. Буває, що й особисте життя у дорослих людей не складається, тому що з дитинства летить за ними шлейф якихось подій, що заважають їм бути щасливими.

І стосується це не тільки дівчаток, але і, звичайно ж, хлопчиків, які страждають здебільшого через власні матерів.

Перша, в житті будь-якого чоловіка, жінка задає відповідний тон на роки вперед.

Часто саме на образ мами орієнтуються чоловіки, вибираючи супутницю життя. Коли великий Федеріко Фелліні вперше показав свою стрічку «8 ½» («Вісім з половиною», італ. «Otto e mezzo»), кожен чоловік вийшов з прем’єрного показу, відчуваючи себе так, ніби маестро відкрив всім страшну таємницю: так, в кожній обраниці чоловік хоче бачити риси своєї матері.

Мати-диктатор

Страждати від авторитаризму власної матері можна не тільки в дитинстві, але і в дорослому віці. Хлопчик, у якого мама з таким характером, що фронтом може командувати, зазвичай з великими труднощами влаштовує особисте життя. Обраниці цієї молодої людини проходять жорсткий контроль і тест-драйв, ще на підльоті відсікаються ті, хто точно не підходить і взагалі не відповідає необхідним критеріям.

Відбір, природно, проводиться мамою, яка наліво і направо забраковує невдалих претенденток.

Іноді хлопчик навіть встигає в ЗАГС сходити з благословення мами, але вона завжди залишається напоготові й тримає руку на пульсі.

І головна трагедія тут не в тому, що вона рулить особистим життям вже дорослого сина, втручаючись туди, куди її в взагалі-то не просять. А в тому, що син, вихований авторитарної мамою, настільки підпорядковується її владі з самого дитинства, що, навіть переживши пубертат і ставши самостійним, не може сказати їй «ні» і попросити не втручатися в його особисте життя. Він її просто боїться.

Мати, яка виховала сина-«улюбленця»

Улюбленець маму не боїться. За великим рахунком він взагалі нікого не боїться. Він з дитинства так розпещений вседозволеністю, що благополучно проніс її через роки, через відстані, як найбільшу свою нагороду в житті.

Звичайно, його обраниці доведеться зіткнутися з ревнощами мами, неодноразово вислухати від неї неприємні речі, але частіше під соусом турботи про неї ж саму. Але їй доведеться і навчитися глибокого смирення і терпіння в стосунках зі своїм чоловіком, тому що улюбленець дуже часто виступає не в ролі маминого синочка, а в ролі мамчиного хулігана, якому можна все — прям як в дитинстві.

І тут можливий будь-який поворот подій: неповага до священних уз шлюбу, регулярні загули з друзями, пошук, з ким би зустрічатися при живій дружині.

Мамчину улюбленцю ні в чому відмови бути не повинно, він так звик — він любить тільки маму і себе.

Ще й винною вас зробить, якщо претензії почнете пред’являти, адже ви не до кінця розумієте, яке щастя на вас звалилося.

Мати одиначка

На жаль, статистика сьогодні така, що більшість представників сильної половини людства виховується в неповних сім’ях. В основному — мамами або мамами та бабусями, що, звичайно ж, позначається на характері хлопчика.

Якою би чудовою і турботливою не була мама, які б вона не старалася пред’являти вимоги, але маленькому хлопчикові потрібен справжній чоловічий приклад перед очима — хай не батька, а іншого близького сім’ї чоловіка.

Інакше він виростає занадто м’якотілим, нездатним до самостійного прийняття рішень.
Такий хлопчик, ставши старше, шукає собі не просто дружину, а другу маму, яка все буде вирішувати, робити, візьме на себе відповідальність і так далі.

Вплив батька

Про роль мами в майбутньої особистому житті сина ми поговорили. А що з татами? З татами насправді все просто.

Батько, якщо він в житті хлопчика був присутній на постійній основі, це практично завжди зразок для наслідування.

Читайте також: 32 важливі поради матері одруженому сину

Якщо тато дбав про маму, дарував їй квіти, був уважним і ввічливим, то син, навіть не дивлячись на те, наскільки сильний був характер у мами, обов’язково виросте ввічливим джентльменом. Це правило діє і в протилежну сторону.

Якщо тато ігнорував свої чоловічі обов’язки, час проводив на дивані перед телевізором, про свята забував, частенько грубіянив і був взагалі не подарунком, то і від сина галантного поведінки надалі чекати не варто. Як то кажуть, від осики не родяться апельсинки.

Звичайно, можна перевиховати, задати тон, але щось все одно залишиться незмінним, тому що в більшості своїй дорослі люди не змінюються.

А з таких хлопчиків — чуйних партнерів, які щось передбачать, зрозуміють, захочуть і зроблять, не вийде.

Окремо хочеться сказати про тих хлопчиків, які пережили в дитячому віці психологічну травму з вини своїх батьків. Бачили жорстоке поводження або самі були об’єктом, до якого воно застосовувалося. Цю жорстокість вони цілком можуть пронести далі з собою по життю. Можливо, вони не будуть займатися рукоприкладством, хоча і такий варіант не можна виключати, але те, що вони в тому чи іншому вигляді демонструватимуть своїм обраницям жорстоке поводження, наприклад за допомогою образливих і принизливих слів, — такий варіант цілком можливий.

Провини за таку поведінку з них, звичайно ж, не можна знімати, але причини треба шукати саме в дитинстві.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів