Щойно розпочавши тримати голівку, малюк починає заявляти про себе, як про особу, і якщо ця особистість не схожа на маму з татом, батьки нерідко обурюються: «Круть-верть, ні секунди не посидить!» — обурюється спокійна, врівноважена мама. «Млявий, пасивний, з місця не зрушиш!» — незадоволений рішучий, темпераментний тато.
З самого початку треба визнати за дитиною право бути несхожою на нас і взагалі на будь-кого іншого, і навчитися розуміти та приймати її такою, якою вона є. Тонкі процеси, що відбуваються в нашому мозку практично не піддаються коригуванню, їх можна тільки грубо порушити, і таким чином поламати психіку і спаплюжити долю вашої дитини. Ви можете скільки завгодно змушувати малюка ходити «на музику», яку він ненавидить, але він не тільки не буде музикантом, але, швидше за все, взагалі ніколи в житті не підійде до інструменту після закінчення школи, якщо за психічним складом йому ближча словесна творчість. І навіть закінчивши з-під палки економічний ВНЗ, тому що «легше буде влаштуватися», ваша дитина навряд чи стане хорошим професіоналом, якщо за типом характеру вона — споглядач.
Залежно від взаємодії правої та лівої півкуль, і, можливо, ще від якихось невідомих нам причин, діти по-різному сприймають інформацію, використовують для зв’язку з навколишнім світом різні канали. Одним легше виразити себе в слові, для інших набагато важливіший колір, треті найкраще сприймають і виражають інформацію за допомогою схем і таблиць, стихія четвертих — звук і музика.
Визначивши психологічний тип дитини, ми зможемо не тільки розвивати її вроджений хист, а й взагалі навчитися краще розуміти малюка, знайти з ним «спільну мову», вибудувати систему навчання таким способом, щоб він зміг отримувати інформацію найбільш природним і доступним для нього способом. А значить, зробити так, щоб дитина була щаслива, відчувала себе зрозумілою та улюбленою, не відчувала стресів при навчанні в школі, мала можливість займатися творчістю.
Читайте також: П’ять мов любові: Інструкція по спілкуванню з дітьми
За роки роботи з дітьми різного віку я виділила для себе, в залежності від того, який канал сприйняття і вираження ближче дитині, чотири основних типи характеру. Хоча, звичайно, не варто прагнути обов’язково запхати малюка в «прокрустове ложе» психологічної класифікації. Достатньо лише спробувати зрозуміти: а як мені краще поводитися з малюком, щоб він мене зрозумів? Що мені потрібно знати про нього, щоб зрозуміти його?
Дитина слова
Більшість дітей цього типу схильні до інтуїтивного, а не аналітичного сприйняття. Такі малюки, як правило, дуже рано починають говорити, вони дуже товариські. Попри те, що такі діти, як правило, дуже рано і майже без жодного навчання починають читати самостійно, вони ще довго потребують того, щоб їм читали дорослі. Очевидно, сприйняття інформації на слух для них теж дуже важливе. Багато дітей цього психологічного типу мають «вроджену грамотність»: умінням писати без помилок, не знаючи правил, і в цьому випадку не треба змушувати їх заучувати орфограми та підбирати перевірчі слова: цим можна зруйнувати внутрішнє відчуття, а навчити малюка стандартним орфографічним прийомам навряд чи вдасться.
Їм легко даються іноземні мови методом «занурення», але в школі вони можуть відчувати з ними деякі труднощі. Шкільна методика, при якій основна увага приділяється граматиці та заучуванню слів для них не підходить. Краще постарайтеся віддати малюка на хороші курси, бажано раніше, ніж йому встигнуть прищепити відразу до самого процесу вивчення іноземних мов.
Діти слова найчастіше опиняються серед двієчників з точних предметів. Їм, наприклад, важко буває розв’язувати задачу, тому що вони починають вчитуватися в сюжет, співпереживати зайчикам і їжачкам в умові й часто не можуть зрозуміти, чому ця задача така ж, як попередня, якщо там говорилося про яблука, а тут — про гриби. В цьому випадку треба навчити малюка «йти» від умови, наприклад, за допомогою малюнка або схеми. Зате в написанні різних творів, есе, рефератів і статей їм зазвичай немає рівних.
Як правило, «діти слова» мріють займатися в житті тим, про що вони наразі читають в книзі, тому потрібно потроху допомагати їм у виборі професії. Взагалі, не варто думати, що з «дитини слова» може вийти тільки гуманітарій. Під впливом особистості талановитого вчителя або цікавих книг вона може стати прекрасним біологом, психологом, лікарем. Завдяки своїй гіперконтактності «діти слова» зазвичай досягають успіху в професіях, що пов’язані з інтенсивним спілкуванням.
Дитина знаку
В основному це яскраво виражені аналітики та винахідники. Ці малюки зазвичай не поспішають з тим, щоб почати говорити: мовчуни до пори до часу, вони накопичують інформацію про мовлення, зате потім майже відразу починають говорити довгими фразами та цілими періодами. Це, звичайно, не привід мало розмовляти з крихіткою: навпаки, їй необхідно повноцінне спілкування з вами, щоб як слід «вивчити» мову. Намагайтеся більше читати «мовчунам»: вони мають чудову пам’ять, і, заговоривши, незабаром почнуть вражати вас, розповідаючи напам’ять вірші та казки, які чули давним-давно. Діти цього типу рідко відчувають труднощі при навчанні читанню, але їм, як правило, потрібно пояснити логіку перетворення букв у звуки. Для них чудово підходять ті методики, в яких є внутрішня логіка і чіткий алгоритм.
«Аналітики» обожнюють казки з закрученим сюжетом, пригодницькі та фантастичні історії, детективи, а також енциклопедії та науково-популярні книжки. Само по собі це непогано, але потрібно стежити, щоб вони повністю не замінили малюкові художню літературу, не позбавили його чарівного світу казки, не перетворили в емоційно нерозвиненого «технаря».
Стихія «дітей знака» — це карти та таблиці. Кращий спосіб навчити їх чогось — це скласти разом з ними розумну схему. Правда, бувши раціоналістами, вони навряд чи погодяться добровільно заучувати напам’ять навіть таблицю множення («навіщо, якщо є довідник»), тому, попри блискучі здібності до точних наук, у них часто бувають помилки в обрахунках, вони можуть отримати погану оцінку через незнання формул і т.д.
«Дитина знаку» без особливих зусиль вивчає іноземні мови, з легкістю засвоює граматику. З таких дітей часто виростають прекрасні лінгвісти та навіть поліглоти. Правда, навички усного мовлення іноземною мовою вони набувають повільніше, ніж «словесні» діти. Вони природжені винахідники, і для них немає більшого щастя, ніж копатися в розетці або паяти мікросхеми. Щоб уникнути непоправних руйнувань і нещасних випадків, найкраще відведіть їх якомога раніше в гурток юних техніків.
Малюки цього типу вкрай азартні, тому їх особливо слід оберігати від надмірно тісного спілкування з комп’ютером: вони більше всіх інших дітей схильні просиджувати перед екраном по багато годин поспіль. Вони можуть із задоволенням відвідувати музичну школу: таким дітям легко дається нотна грамота, і їм подобається опановування складним музичним інструментом, але вони досить рідко стають хорошими виконавцями, хоча іноді з них виходять чудові композитори (Бах, який створив надзвичайно складну поліфонічну техніку, був, швидше за все, саме «людиною знака»).
Хоча цих дітей і відрізняє прагматичний підхід до життя, вони дуже вразливі та психічно неврівноважені. Вони не схильні нічого приймати на віру, здоровий глузд не дозволяє їм занадто довго вірити в диво, і не дивуйтеся, якщо отримавши від вас «авторитетну» відповідь на своє питання, малюк відразу ж відправитися звіряти відомості з енциклопедією.
Діти знака шалено люблять органайзери, розклади уроків, схеми метрополітену, скарбнички, коробочки з секціями — все те, що допомагає структурувати простір і час. Чудовим подарунком для них може стати компас, годинник, бінокль або мікроскоп.
Взагалі діти знака зазвичай дуже педантичні, чесні, обов’язкові та пунктуальні. Вони абсолютно буквально розуміють все, що їм говорять (адже кожне слово для них — знак), тому будьте вкрай стримані при їх критиці, лайте коротко і за щось конкретне, намагайтеся не давати волю емоційним оцінкам.
Дитина звуку
Тільки-но з’явившись на світ, дитина звуку заявляє про свою артистичність та неординарність: володіючи чудовим слухом, малюк ще в колисці може почати відтворювати різні звуки — від дзижчання кавомолки до концертів Вівальді. Бувши лицедієм по натурі, крихітка прагне справити належне враження на оточення, причому з мамою може грати одну роль, з татом — іншу, а для прихожої бабусі приберегти щось особливе. Не давайте себе провести, якщо сьогодні ваше золотко увійшов в образ жахливого лиходія, а назавтра йому захотілося пограти в ангела, або, чого доброго, майстерно інсценувати комедію «Уявний хворий».
Дитина звуку, як правило, рано починає говорити, але зазвичай не надто піклується про якість мови, може довго «сюсюкати» і перекручувати слова, такі діти часто потребують допомоги логопеда. Їм подобається, коли їм читають вголос, вони обожнюють слухати касети з літературними спектаклями та дитячими піснями, але, як правило, не дуже рано починають читати самі: для них набагато важливішим є звучання слова, ніж його написаний аналог. Процес перекладу букв у звуки та звуків в літери може викликати у них труднощі. Крихітку може зацікавити коли букви та склади проспівують на різні мелодії.
Завдяки тендітній нервовій системі, така дитина може бути дуже консервативною: відмовлятися йти на прогулянку в нове місце або до незнайомих людей в гості, одягати незвичний одяг. Малеча може десятки разів перечитувати одну і ту ж книгу, відмовляючись послухати що-небудь новеньке. Як правило, діти звуку не люблять «фільм жахів» і захопливі пригоди, їм більше до душі «просто книжки про дітей, з якими нічого не трапляється» (типу «Малюка і Карлсона»). Проте, саме ваше чадо здатне насолоджуватися казками Стельмаха, розуміти та відчувати поезію. А якщо ви не будете форсувати події, прийде час і для «Острова скарбів» та «Трьох мушкетерів».
Взагалі, маючи багатий і яскравий внутрішній світ, дитина звуку може дещо запізнюватися в інтелектуальному розвитку: образне мислення у неї явно домінує над аналітичним, і в заняттях, що вимагають кмітливості, логіки, активної словесної діяльності вона може відставати від однолітків. Якщо ви не дасте сформувати у малюка комплекс невдахи, у старших класах він наздожене однокласників.
Діти звуку легко вивчають іноземні мови, опинившись в мовному середовищі, але поза ним рідко досконало опановують граматику і письмову мову. Їм підходить перегляд мультиків на іноземних мовах. У школі «дитина звуку» може з легкістю схоплювати пояснення вчителя і при цьому відчувати труднощі при самостійній роботі з текстом. Зовсім маленьким можна допомагати вдома. Наприклад, читати умову задачі вголос. Таким дітям корисно (і зазвичай дуже подобається) відвідувати різні лекції.
Дитина звуку надзвичайно музикальна та артистична. У неї можуть бути чудові вокальні дані, і вона може легко навчитися грати на кількох музичних інструментах. Як правило, таких дітей з розпростертими обіймами зустрічають в музичних і танцювальних школах, хорових студіях.
Маленькі актори люблять грати в театр. Найчастіше це буде «театр одного актора», який одночасно буде і танцюристом, і співаком, і режисером. Малюк може розповідати сюжети, а може розігрувати улюблені книги, мультики, дорогі бабусиному серцю серіали. У дітей звуку чудова слухова пам’ять, вони можуть пам’ятати напам’ять десятки віршів і пісеньок, а також абсолютно не призначених для них історій і з величезним задоволенням демонструють свої таланти всім і кожному. І дівчатка, і хлопчики цього типу люблять грати в ляльки (не здумайте соромити за це синочка, а тим більше підозрювати його в ненормальній орієнтації!). Якщо ляльок не буде під рукою, вони швиденько розіграють цілу виставу, акторами в якій будуть фломастери, бульбашки, білизняні прищіпки. До логічних ігор, конструкторів і технічних іграшок ці діти, як правило, абсолютно байдужі.
Зазвичай яскраво обдаровані діти звуку присвячують своє життя сцені. Але вони можуть досягти успіху і в будь-якій професії, що вимагає артистизму: стати хорошими педагогами, адвокатами, журналістами, політиками. Потрібно тільки, щоб в ранньому дитинстві їм не прищепили відрази до школи, тоді в старших класах вони починають непогано вчитися і можуть чудово закінчити школу, але саме їм перш за все необхідна підтримка і розуміння батьків, які будуть поблажливо ставитися до їх невдач і намагатися адаптувати шкільну програму до їх нестандартного мислення.
Дитина кольору
Такі діти, здається, народжуються вже з олівцем в руках і, через брак мольберта, починають покривати шедеврами весь доступний простір: шпалери, підлогу, бабусин сервант, власне пузо …
По правді кажучи, добре малюють абсолютно всі діти (потім їх, правда, швиденько відучують від цього турботливі вихователі та шкільні вчителі). Але для «дитини кольору» малювання — головний і самодостатній канал зв’язку зі світом. Вона не створює ілюстрації до своїх літературних творів, не робить декорацій до вистав, не малює схеми винаходів і наочне приладдя. Вона просто живе кольором, лінією, об’ємом.
Як не дивно, саме про цих дітей найчастіше говорять, що вони погано малюють: мальовничий і графічний образ для них настільки самодостатній, що вони не прагнуть його конкретизувати, не поспішають навчитися передавати схожість з реальним предметом. Якщо їм не заважати, вони довго залишаються «абстракціоністами», але у них, як правило, з самого раннього дитинства чудово розвинене почуття кольору та композиції. Пізніше вони зазвичай з легкістю опановують художню техніку.
Їм не можна показувати професійні прийоми малюнка і живопису до одинадцяти-дванадцяти років, пояснювати їм закони композиції та перспективи, вимагати заповнення всього листа і дотримання пропорцій. Дитячий малюнок — це відображення складних психічних процесів, і, грубо втручаючись в них, ми не тільки можемо відбити у малюка бажання займатися творчістю (зневірившись виконати вимоги дорослих, він може взагалі відмовитися малювати або, навпаки, коли опанує прийоми «дорослого» малювання, назавжди втратить творчу індивідуальність), гірше те, що це може привести до серйозних порушень нервової системи, емоційних зривів, зруйнувати найтоншої внутрішньої гармонії.
Читайте також: Чим відрізняються хороші батьки від кращих. Перевірте себе за допомогою простого тесту, до перших ви належите чи до других
Діти кольору, як правило, дуже врівноважені та володіють хорошою нервовою системою. Можливо, причина полягає в тому, що вони вихлюпують в малюнок всі свої стреси, страхи та комплекси. Якщо дитині не заважати розвиватися, як вона хоче, вона навряд чи принесе батькам багато клопоту.
Дитина кольору зазвичай мовчазна і не дуже рано починає говорити просто через те, що мова для неї — не найважливіший канал зв’язку. Але постійна робота олівцем або пензлем, метушня з пластиліном прекрасно розвивають дрібну моторику, що, своєю чергою робить доброчинний вплив на формування тих відділів мозку, які відповідають за мовленнєву діяльність. Тому у дітей, що багато малюють, як правило, не буває серйозних логопедичних дефектів (якщо мова не йде, звичайно, про грубу вродженої патології), вони легко опановують читання і без проблем вчаться письму.
Діти кольори не дуже добре сприймають матеріал на слух, але мають чудову зорову пам’ять. Тому їм будуть корисні наочні посібники. У середній школі дітям цього типу добре даються предмети, що вимагають просторової уяви: геометрія, креслення, географія, біологія, вони можуть непогано встигати й з гуманітарних предметів, але все це тільки якщо пощастить з учителями. Дитина кольору не сприймає готових схем, сухої логіки, їй необхідна яскрава, образна подача матеріалу, досліди, робота з муляжами, гербаріями, препаратами, хороші навчальні фільми.
Хоча дитина кольору може багато і з захопленням читати, читання для неї — не самодостатнє заняття, а скоріше матеріал для подальшої творчості, джерело натхнення.
Маленькому художнику необхідно товариство собі подібних. Тому постарайтеся знайти хорошу ізостудію, де розумний талановитий педагог НЕ буде придушувати творчу натуру малюка. Побачити свій «твір» в рамі та під склом на стіні справжнього виставкового залу — це найкраща нагорода для дитини кольору. Але треба дуже уважно стежити, щоб педагог ні в якому разі не виділяв когось із дітей, не змушував їх копіювати, розфарбовувати, малювати «по-дорослому»
Звичайно, в природі майже неможливо зустріти дитини, яку строго і беззастережно можна було б віднести до того чи іншого типу. Йдеться, скоріше, про те, який канал сприйняття і вираження є для малюка домінантним, визначальним тип його особистості. Але, і інші він буде, звичайно, розвивати та використовувати для досягнення своїх цілей.
Може трапитися і так, що ви знайдете у своєму малюку окремі риси різних типів або виявиться, що він не схожий ні на один з них. Що ж, це ще раз підтвердить, що кожна особистість неповторна та унікальна і не вкладається насправді ні в які схеми. І досить уважно і з любов’ю поспостерігати за дитиною і спробувати зрозуміти, яка вона і що ми в силах зробити, щоб вона змогла відбутися як повноцінна, творча, щаслива особистість.
Автор: Ася Штейн
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
