Велика істина: кожна мама хоче для своєї дитини найкращого, а тому намагається робити все «правильно і добре». Особливо коли справа стосується первістка. Часто це закінчується тим, що вона просто втрачає себе в нескінченній низці спроб зробити все ідеально.
Марина Мелія — професор психології, автор бестселерів про психологію успіху та відповідальне батьківство — не з чуток знає, як непросто буває мамам. Дивлячись на фото, складно повірити, що Марині 72 роки, її доньці – 35, а синам – 44 та 48 років. Наступного року вони з чоловіком відзначать 40-річчя спільного життя.
Ми з захопленням дивимося на цю щасливу, міцну і гармонійну сім’ю і, звичайно ж, прагнемо слушних порад на найактуальніші теми. Наприклад, хочемо дізнатися, як не втратити себе у материнстві. Виявилося, є типові помилки, про які краще знати заздалегідь, ніж потім уламками збирати своє життя.
Помилка №1: Намагатися стати ідеальною
Не треба намагатися бути бездоганними. Будьте досить хорошими, будьте вірні собі та встановленій лінії поведінки. У британського педіатра та дитячого психоаналітика Дональда Вудса Віннікотта є ідея про «досить гарну матір». Чим відрізняється «досить хороша мати» від ідеальної?
- «Достатньо хороша мама» уважно ставиться до бажань малюка, намагається робити все можливе, щоб йому було добре, відчуває, що йому потрібно в цей момент. Якщо говорити про немовлят, то їм турботи потрібно не надто багато і не надто мало. Кожна дитина потребує відгуку, який «зроблено за його міркою», а не тому, що описаний навіть у найкращих книжках.
- «Достатньо хороша мати» не прагне задовольняти потреби дитини негайно і за будь-яких обставин, вона не потурає їй у всьому. Така мама не служить дитині, а любить її, спілкується з нею і при цьому не забуває про себе, про свої справи та прагнення, про інших членів сім’ї. Вона здатна поступово знижувати рівень опіки, допускати паузи між криком немовляти та своєю відповіддю, знаючи, що з певного етапу це теж необхідно для його розвитку.
Коли ми не прагнемо бути ідеальною мамою, а приймаємо ідею про «досить хорошу матір», знижується рівень стресу, ми почуваємося вільніше.
Помилка № 2: Займатися лише дитиною та не мати своєї справи
- Віддайте дитині лише перший рік життя. В цей рік закладається буквально все: інтелектуальні здібності, життєстійкість, уміння спілкуватися. Саме в цей час потрібна чуйна мама, яка любить, тоді малюк буде розвиватися і відчувати довіру до світу. Першого року ми даємо дитині запас міцності на все життя.
- Знаходьте можливість жити своїм життям. Дітям потрібна мама, яку вони можуть рівнятися. Не просто замотана дама, яка ходить і ниє, що все набридло, а успішна, така, що стежить за собою, цікава жінка. Тоді й дорослі діти будуть із задоволенням спілкуватися з вами. Часто ми чуємо: «Сучасні діти не потребують авторитетів». Це не правда. Вони ростуть, розвиваються, значить, у них є потреба в тому, щоб за ким слідувати, з когось брати приклад і просити поради, коли вони не знають, як вчинити.
Помилка № 3: Намагатися все встигати
В наш час до мам висувається дуже багато вимог: вони повинні мати гідну роботу, стежити за новинками в галузі культури, спілкуватися з друзями, підтримувати фізичну форму, мати захоплення – одним словом, бути у тренді. І при цьому залишатися добрими батьками. У спробах встигнути все й одразу легко перегоріти, адже все встигнути неможливо. Звідси постійне почуття провини, втома, дратівливість. Як любити дитину, коли немає часу та сил? Зробіть свою любов до дитини дієвою. Справа не в кількості витраченого на дитину часу, а в якості вашого спілкування.
- Не потрібно «всепожираючої» турботи. Батьківська турбота якраз у тому й полягає, щоб дитина навчилася дбати про себе сама: зібрати портфель, попрасувати одяг на ранок, приготувати просту їжу. Так ми зможемо виростити не інфантильну, а впевнену в собі, рішучу людину. Важливо не бути з дитиною щохвилини, а приділити їй трохи часу, головне — дати відчути дитині, що цей час належить тільки їй. А час, що залишився, можна витратити на себе, свій розвиток, роботу, інтереси. ⠀
- Відповідальності — так, гіперопіці — ні. Буває, мами починають скрізь ходити зі своїми дітьми та змушують їх почуватися ніяково. Потрібно знайти золоту середину, щоб тримати руку на пульсі та відпускати її, якщо ситуація дозволяє.
- Поважайте дитину. Не кричіть, не принижуйте, спілкуйтеся спокійно та на рівних, без спроб нав’язати свою думку та підкорити своїй волі, співпрацюючи, а не маніпулюючи.
- Довіряйте дитині. Багато батьків хочуть знати про дітей все: читають особисте листування дитини або підслуховують телефонні розмови, а потім жахаються їх змістом та стилем. Моє перше запитання до таких батьків: “А навіщо ви туди полізли?” Батькам треба знати тільки те, що дійсно необхідно: добре дитині чи погано і чому. Ми маємо вникати в суть того, що відбувається, а не сліпо контролювати. Тоді й час собі звільниться.
Отже, щоб любити дитину, коли немає часу та сил, достатньо дотриматися 4 правил. Всі вони взаємопов’язані: відповідальність передбачає турботу та повагу, а повага – знання.
Помилка №4: Присвячувати своє життя дітям
Ніколи нікому не можна присвячувати своє життя. Ні чоловікові, ні дитині взагалі нікому. Це погано не тільки для вас, а й для тієї людини, якій ви це життя присвятили. Ви кладете на його плечі непосильну ношу, це просто несправедливо стосовно іншого, тим паче дитини.
- Своє життя присвячуйте собі. Тоді й діти, дивлячись на вас, бачитимуть модель життя, за яким вони мають жити. Це краще за будь-які виховні заходи.
- Не вимагайте подяки. Не дорікайте дітям за те, що довелося щось залишити заради них. Фрази: “Я вам все своє життя присвятила” і “Якби я вас не народила, то була б вже (потрібне вставити)” жахливі.
Щаслива і спокійна мама може дати дитині головне, чого вона потребує, особливо в перші місяці життя, — спокій, почуття безпеки, близькість, увага та любов. Ідеал? На те й ідеал, що він недосяжний.
