Як тільки заходить мова про дитячий розвиток, його періоди та закони, відразу неминуче спливає ім’я швейцарського психолога і філософа Жана Піаже. Йому вдалося насправді дізнатися, і дізнатися точно, на досвіді: як розвиваються діти, які завдання стоять перед ними на різних етапах і взагалі – як ми вчимося думати.
Молодий Жан Піаже з дитинства любив біологію, постійно спостерігав за різними живими істотами й писав про них статті. При цьому він отримав ступінь доктора філософії та цікавився психоаналізом. Всі ці заняття і захоплення начебто підготували його до того, що стало головною справою життя Піаже – до спостереження за дітьми.
Молодий доктор філософії стає вчителем в паризькій школі для хлопчиків, директором якої був Біне, винахідник тесту IQ. Піаже допомагає Біне обробляти результати тесту і звертає увагу на те, що діти одного віку постійно роблять схожі помилки. Помилки, яких не роблять дорослі. Це і навело Піаже на думку про те, що когнітивний розвиток долає певні загальні для всіх сходинки, що наш розум лише поступово дозріває для розуміння деяких понять, і у всіх людей це відбувається приблизно однаково. Пізніше, крім чужих дітей, Піаже з народження спостерігав і трьох своїх.
Метод Піаже поєднував в собі строгі наукові спостереження та експерименти (до яких він звик ще в юності) і вільну бесіду (як в його улюбленому психоаналізі). Власний метод Піаже назвав «клінічною бесідою», і він відмінно підходив для вивчення мислення дітей.
Що з’ясував Піаже
Згідно з Піаже, центральний стрижень розвитку психіки – це інтелект. Дитина розвиває і формує все більш адекватну схему ситуації – і таким чином, активно взаємодіючи з середовищем, адаптується до неї. Під час цього процесу дитина поступово починає розуміти деякі закони, які діють у світі речей і людей. Кожен етап розвитку характеризується типовими помилками (обмеженнями) мислення.
Стадії розвитку дитячого інтелекту
1. Стадія сенсомоторного інтелекту (0 – 2 роки)
За допомогою органів чуттів і своїх рухів дитина відкриває навколишній світ, починає бачити зв’язок між власними діями і їхніми наслідками. Вона починає розуміти, що сама вона – щось окреме від зовнішнього світу. Але «внутрішній план» поки недоступний дитині, вона маніпулює тільки конкретними предметами.
2. Період доопераційних уявлень (2 – 7 років)
Дитина поступово починає формувати «внутрішній план». Тепер вона вчиться використовувати символи: олівець – це термометр, а кришка від коробки – човен. Доопераційною ця стадія називається тому, що дитина ще не в змозі сприйняти деякі види досвіду.
Наприклад:
- Предметів, які лежать в ряд, на думку дитини, стає більше, якщо їх розставити з великими проміжками;
- навіть після декількох проб дошкільник не в змозі зрозуміти, що якщо перелити воду з високої та вузької склянки в низьку і широку, то кількість води не зміниться;
- дитина вважає, що шматок пластиліну зменшиться, якщо з кульки його розкачати в ковбаску. А мотузка стане коротшою, якщо її зігнути.
- Якщо навчити дошкільника правильної відповіді та пояснення – він сприйме цю інформацію. Але варто трохи змінити експеримент, і дитина знову почне давати колишні відповіді. При цьому закон збереження кількості предметів (наприклад, кульок) вона починає розуміти раніше, ніж закон збереження речовини (наприклад, води або пластиліну) і оборотність операцій.
Мислення дитини на цій стадії егоцентричним: вона насилу може зрозуміти, що хтось має іншу точку зору, відмінну від її власної. Частково і цим пояснюється обмеженість її можливостей на доопераційній стадії.
Наприклад, Піаже показував взятим поодинці дітям макет з трьох гір, на кожній з яких була якась відмітна ознака: будиночок, річка або сніжна вершина. Він давав їм і кілька фотографій, на яких гори були зображені з різних сторін. Дитину просили вибрати фотографію, на якій гори було видно так, як їх бачить сама дитина, з тієї ж сторони. Зазвичай дитина не помилялася.
Читайте також: Потреби дитини в різні періоди життя
Після цього Піаже садив по іншу сторону макета ляльку і просив дитину вибрати фото, на якому гори зображені так, як «бачить» їх лялька. Дошкільнята не могли це зробити й знову вибирали своє фото. Навіть якщо дитину і ляльку міняли місцями – все повторювалося: дитина правильно вибирала свою картинку і не могла встати на «точку зору ляльки».
Піаже підкреслював, що егоцентризм уходить не тоді, коли у дитини стає більше досвіду, а тільки тоді, коли вона починає усвідомлювати, що її точка зору лише одна з можливих, що вона не єдиний центр, а один з безлічі центрів. Цей перехід від егоцентризму до децентрації Піаже назвав законом розвитку.
3. Період конкретних операцій (7 – 11 років)
Дитина вже може не тільки використовувати символи, а й маніпулювати з ними на логічному рівні. Наприклад, додавати та віднімати нереальних корів, об’єднувати предмети в класи. Вона починає розуміти збереження речовини (якщо розділити грудку пластиліну на багато маленьких грудочок, його не стане менше) і оборотність операцій. Однак вона поки вирішує всі завдання окремо, і рішення залежить від змісту завдання. Узагальнювати дитина ще не вміє.
Вирішивши завдання про Васю і яблука, першокласник може зависнути над такою ж завданням про Люсю та огірки – просто тому, що для нього це поки що різні завдання. Другокласник вже цілком в силах зрозуміти, чому квадрат – різновид чотирикутника, а качка – різновид птиці. Але якщо запитати його, кого у світі більше, качок або птахів, квадратів чи прямокутників, то він, швидше за все, не знайде пояснення і почне розмірковувати про те, що і качок, і птахів «дуже багато». І має на це повне право. Адже хоча восьмирічка і вміє класифікувати, для розуміння відносин між частиною і цілим потрібно щось більше – логічне мислення. А воно розвивається пізніше.
4. Період формальних операцій (після 12 років)
Тепер підлітку доступно конкретне та абстрактне логічне мислення. Він може уявити собі нереальні об’єкти, мислити за аналогією, розуміти метафори, розуміти точку зору іншої людини. Тепер він може вирішувати завдання «в загальному вигляді», і яблука з собаками для прикладу йому не потрібні. Щоб мислити, підлітку вже не потрібен зв’язок з реальними фізичними об’єктами або фактичними подіями. Операції повністю перейшли у внутрішній план.
Як дитяче мислення пов’язане з мовленням
Піаже першим заговорив про те, що розвиток мислення пов’язаний не з мовленням, а з розвитком розумових операцій. Саме тому дитина, що не говорить – не означає нерозвинена дитина. Не мовлення, а оперування предметами та поняттями – та основа, на якій розвивається інтелект. І розвиток цей завжди йде зовні всередину, від конкретного до абстрактного.
З часів Піаже його методи були вдосконалені, а висновки – багаторазово перевірені, скориговані та доповнені. Зараз аналоги клінічних бесід щосили використовуються в діагностиці розвитку дітей.
Ну, а нам варто пам’ятати, що неможливо ні перескочити через стадію розвитку, ні прискорити її проходження. Хоча в кінці попереднього етапу перед дітьми цілком можна починати ставити завдання наступного. Наприклад, грати з дворічними в «телефон», прикладаючи до вуха не справжній телефон, а його символ-заміну. Або показувати п’яти-шестирічним, що великий предмет може бути легким, а маленький – важким. Або писати з 10-11-річними твір «з точки зору моєї собаки». Адже, врешті-решт, чіткої межі між етапами немає. Головне – не робити грубих помилок, які говорять тільки про наш дорослий егоцентризм, який не має пояснення з точки зору теорії розвитку і тому який не можна пробачити.
Моя дитина
За матеріалами
