Чи правильно ми виховуємо дітей? Чи варто проявляти до них суворість? Чим зайнятися разом з дитиною? Чи потрібно вкладати її спати рано, якщо самі ви «сова»? Ми вибрали кілька досліджень, корисних для батьків.
Мами й тата, які бажають знати, чи правильно вони виховують дітей, не можуть розібратися в літературі, написаній як професійними педагогами, так і демагогами широкого профілю. Такі книги ґрунтуються на старозавітних принципах педагогіки, а не на сучасних дослідженнях.
Ми вибрали 5 наукових публікацій, у яких психологи підтверджують або, навпаки, спростовують деякі уявлення про виховання дітей.
Бути гарним батьком корисно!
Дослідження, проведене 2013 року, засвідчило, що батьки, які приділяють дітям багато часу, люблять їх і часто з ними розмовляють, почуваються значно щасливіше, ніж матері-химери й батьки-негідники, які живуть собі на втіху, а згадують про дитину в рекламних паузах між телепередачами.
Цікаво, що ця бочка щастя, яку батьки отримують разом з народженням улюбленої дитини, воістину бездонна: навіть ті батьки, які наражаються на глузування оточуючих через постійну турботу про дітей (наприклад, бажанням телефонувати до них по десять разів на день!), насправді не такі вже й смішні. Вони відчувають задоволення від життя більше, ніж помірковані у своїх проявах любові батьки.
«Чим більше турботи й уваги люди дарують іншим, тим більше щастя вони відчувають і тим більший сенс вони вбачають у житті, — стверджують соціальні психологи, автори дослідження.— Чим більше батьки вкладають у благополуччя своїх дітей і чим більше вони «дитино центричні», тим більше щастя вони отримують».
Суворі батьки шкодять своїй дитині!
Навіть у США, де грубе поводження з дітьми легко може перетворитися на предмет судового розгляду, близько 90 % батьків хоча б один раз сварили дитину, вдавалися до висміювання або навіть насильства. Тим часом така дисципліна не корисна для дітей.
Часто батьки вважають, що дитина вибачить їм строгість, коли виросте й зрозуміє, що вони були суворими з любові до неї, але це не так.
Дослідження, у якому взяли участь 967 американських родин, засвідчило, що сувора дисципліна може мати сумні плоди в майбутньому. Якщо ви кричите на 13-літнього підлітка, змушуючи його робити уроки або не вештатися вулицями, він, можливо, вас і послухає. Однак у найближчі роки він з більшою ймовірністю перетвориться на бунтаря, ніж ті його однолітки, батьки яких не прагнуть налагодити сувору дисципліну.
«Уявлення про те, що така дисципліна жодним чином не позначиться на подальшому житті дитини, хибне. Однак насправді любов батьків не рятує поведінку дітей від цих наслідків вербальної дисципліни», — зауважують автори дослідження.
Розпорядок дня впливає на розумовий розвиток дитини!
Своєчасно вкласти дитину в ліжко, навіть якщо їй зовсім не хочеться спати, — зовсім не примха суворого батька, а життєва необхідність: правильний графік впливає на нормальний розвиток мозку дитини.
Психологи досліджували 11 тисяч дітей у віці від 3 до 7 років і виявили вплив добового режиму на формування когнітивних функцій мозку. Ті діти, яким у 3 роки батьки дозволяли стрибати кімнатою після півночі, зазвичай, вирізняються помітно гіршими здібностями до читання, арифметики й навіть базовими навичками руху. Ця закономірність є незалежною від статі дитини.
Дослідники відзначають, що трирічний вік особливо критичний для правильного розвитку мозку, і радять якомога раніше привчати дитину до певного розпорядку дня.
Співати разом із дитиною — кращий спосіб налагодити контакт!
Діти люблять, коли мами й тата співають хором разом з ними. Як з’ясували психологи, це значно більше, ніж просто приємна забава, — хлопчики й дівчатка, чиї батьки люблять такий спів, почуваються щасливішими й відчувають більш тісний зв’язок зі своїми батьками, ніж діти батьків, які цього не роблять. Крім того, хоровий спів допомагає привчати дитину до хатньої роботи.
Читайте також: У яких сім’ях виростають БЛАГОПОЛУЧНІ діти?
Ритмічні колективні дії — спів, танці й таке інше — є основою багатьох ритуалів, спрямованих на зближення групи людей. Такі обряди зустрічаються не тільки в народів, які перебувають на доісторичній стадії розвитку, але й у сучасних суспільствах (згадаймо хорове виконання гімну, прийняте на врочистих подіях!).
Не допускаючи батька до дитини, мати шкодить своїй психіці!
Опитавши 180 жінок, у яких є діти до 5 років, психологи з’ясували, що наявність депресії тісно пов’язана з їхнім ставленням до участі чоловіка в процесі виховання дитини.
Жінки, які намагаються запевнити дитину, що «тільки матуся подбає про тебе», наражаються на депресію частіше.
Матері, які усвідомлювали, що батьки також є повноцінними учасниками процесу виховання й дитина має слухатися їх і любити не менше, ніж свою матір, зазвичай, не страждали від депресії й позначали свій рівень стресу як мінімальний.
З цією ідеєю часто асоціювалося й бажання самопожертви заради дитини: жінки підсвідомо забороняли собі жити власним життям і збіднювали свої взаємини із чоловіком, що порушувало гармонію в їхніх родинах і спричиняло в них підвищений рівень стресу. Опікуватися про дитину, як ми сказали вище, корисно не тільки для неї, але й для вашої психіки. Однак, якщо ви починаєте сприймати турботу, як жертву зі своєї сторони, справа приречена.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
