Батьки, які своїм вихованням калічать дітей, рідко усвідомлюють, що вони роблять щось не так. І рідко сумніваються у своїй правоті.
1. Проблеми вашої дитини часто заважають вашим важливим справам
Ось сидите ви, складаєте річний звіт (або пишете пост на Фейсбук), а дитина постійно відволікає вас своїми нескінченними докучаннями та проблемами. То вона вередує через те, що не може знайти іграшку, то домашнє завдання не виходить, то випускні іспити на носі, то вуса під носом виросли, а дівчини нема. Здається, що потік скарг не припиниться ніколи, і, як на зло, постійно в найбільш відповідальний і важливий період вашої кар’єри. Так дитина і виросла, потребуючи вашої уваги та не отримуючи досить турботи з вашого боку. Цікаво, коли ваша дитина стане дорослою, а ваша кар’єра підійде до логічного кінця – пенсії, як багато турботи і уваги отримаєте ви від цієї “надокучливої” дитини?
2. Занадто часто допомагаєте
Зворотний бік медалі: ваша дитина нічого не може зробити без вашої настирливої участі. Є такі матусі, які живуть під девізом: «Хочеш зробити добре – зроби сама!». Під цим же девізом вони шнурують черевики п’ятирічному карапузові, застібають ремінь на штанах першокласнику (та ще пред’являють претензії вчительці, коли вона це робити відмовляється), роблять уроки за свого учня середньої школи, переписуються від імені синочка з дівчиною із сусіднього класу, яка йому подобається. Це ж як треба не вірити в сили своєї дитини, щоб і «пальці за неї загинати». А потім ми дивуємося, чому нинішня молодь зовсім не вміє працювати і ні на що не здатна.
3. Даєте багато порад
Дитина прийшла до вас за допомогою: «Мамо, допоможи мені виправити оцінку з математики», а ви їй у відповідь: «Бери підручник і роби завдання на наступний урок». Або що-небудь з народної мудрості видаєте: «Нікому сама птаха в руки не летить, синку!».
Повчальні вислови – це добре. Але іноді варто їх відкласти на бік і дійсно допомогти. Наприклад, знайти навчальний урок в інтернеті, допомогти розібратися зі складним завданням, або попросити про допомогу родича (знайомого), який реально знає математику та адекватно може пояснити незрозуміле.
4. Виховуєте критикою
Навіть коли є привід похвалити, ви видаєте наступне: «Ось бачиш, можеш, коли хочеш! Дуже шкода, що так рідко в тобі прокидається бажання зробити добре…». А далі слідує справжня нотація зі звинуваченнями і критикою негативних рис характеру дитини. Ми віримо, ви хочете як краще і боїтеся, що вона загордиться або розслабиться після перемоги. Але ж добре слово таке важливе. Хваліть, як тільки видається малюсінька можливість. Це набагато простіше, ніж здається, повірте!
5. Знецінюєте почуття
Дитячі сльози і приводи для смутку нам часом здаються такими дурними, що навіть викликають усмішку. Ні, ну як можна не розсміятися, коли синочок ридає, адже кіт не оцінив, що його хвіст облизує такий чудовий хлопчик, і втік? А для малюка це справжня трагедія, в якій його почуттями знехтував цей егоїстичний Мурчик. Так що не поспішайте сваритися: «Що за дурниці! Хіба це привід для сліз?», а просто поспівчувайте своєму маленькому чоловічкові, який тільки відкриває для себе величезний світ почуттів і переживань.
