Між здоровою увагою і гіперопікою є грань, яку батьки не завжди можуть помітити.
Мама Михайла дуже любить свого сина. Настільки сильно, що постійно говорить йому, як і що робити. Їй вічно здається, що Мішко не може самостійно впоратися навіть з самими елементарними завданнями: «Ну чому ти так чистиш зуби?», «Встань прямо, не горбся!», «Чому ти знову такий напружений?». Мишко розуміє, що мама знає, як краще, тому беззаперечно її слухається. Втім, у нього не залишається часу навіть подумати, чого ж він сам насправді хоче.
Мишко і його мама — ніяких конфліктів, нуль самостійності
Мишко і його мама — реальні люди. Вони разом з шістьма іншими сім’ями взяли участь в реаліті-шоу «Територія сім’ї», щоб зрозуміти помилки, допущені у вихованні, і налагодити дитячо-батьківські взаємини. У цьому їм допомагав психолог Марк Бартон. Він визначив, що головна проблема Мішиної мами — гіперопіка, і вона далеко не єдина, хто грішить подібним ставленням до дитини.
«Дуже багато батьків вважають, що просто піклуються про свою дитину, але на ділі вони її просто пригнічують: не дозволяють приймати самостійні рішення і позбавляють можливості навчатися на своїх помилках. Це може привести до того, що дитина, коли виросте, буде позбавлена рішучості та самостійності. І це не найстрашніший з усіх наслідків».
Абсолютно нормально, що, коли маленька людина тільки з’являється на світ, батьки роблять за неї все: годують, поять і одягають. Але з віком дитини рівень протекції потрібно зменшувати. З кожним роком у сина або дочки повинно з’являтися більше самостійних рішень, виборів і завдань. У цьому запорука розвитку здорової особистості та ваших гармонійних взаємин з цією особистістю. А якщо цього не відбувається, то можна говорити про гіперопіку. Ми виділили 5 основних ознак, характерних для такої моделі батьківської поведінки.
Ви позбавляєте дитину самостійності
У ранньому віці, близько 2-3 років, діти зазвичай вперше намагаються бути незалежними: дотягнутися до іграшки, залізти на диван, самостійно підкорити складну (аж цілий метр!) гірку. Батькам може здатися, що всі ці активності жахливо небезпечні, і вони краще самі дістануть бажану іграшку або посадять на диван. При регулярному повторенні подібних ситуацій у діточок можуть атрофуватися воля і здібності. Самостійні зусилля і можливі помилки — це обов’язкова умова розвитку організму. Ну дозвольте ви дитині один раз впасти з гірки! Так вона зрозуміє, що тактика була невірною, і спробує нову. І, головне, не боятиметься пробувати.
Ви віддаєте дитині все найкраще, шкодуючи для себе
Сталий вираз «Все найкраще — дітям!» знають всі. Тільки ось дотримування цієї установки насправді призводить не до найсприятливіших наслідків. Деякі батьки звикають віддавати малюкам кращий шматочок пирога, купувати наймодніший одяг, при цьому позбавляючи зручностей і благ самих себе. Результати такої поведінки руйнівні для обох сторін. Дорослі нехтують своїми потребами, а діти звикають до постійного комфорту, від якого їм потім буде складно відмовлятися. Розподіл благ повинен бути рівним, і дитині важливо розуміти, що мамі з татом теж хочеться красивих речей і смачної їжі.
Ви вважаєте, що зробите все за дитину набагато краще
Часто дорослі вважають, що діти виконують будь-яке доручення занадто повільно, занадто неякісно або занадто якось ще не так. Тому, батьки вважають за краще швидко завершити завдання самостійно. Звичайно, так не можна. Звикаючи, що все роблять за них, діти втрачають можливість взяти на себе відповідальність за результат. В майбутньому це призводить до подальшого прогресування безвідповідальності й небажання робити що-небудь самостійно. У разі, коли ви нікуди не поспішаєте, краще дозвольте малюкові виконати завдання своїми силами — нехай повільно, не так акуратно, проте самому.
Читайте також: Вічна паніка: як мамині страхи відбирають дитинство у дитини
Ви надмірно контролюєте успіхи та інтереси дитини
Деякі батьки вважають, що вони самі в змозі підібрати дітям іграшки, захоплення та інтереси. Чи знайома вам ситуація, коли ви говорили дитині щось на кшталт: «Ось цю книжку не треба читати, краще візьми цю», а на його протести відповідали рішучою відмовою? Підсумок може виявитися невтішним: малюк буде розвиватися набагато повільніше, ніж його однолітки, які вибирають самі собі заняття або предмет до душі. Куди краще надати малюкові самому вирішувати, чого йому хочеться. Як уже було згадано, незалежність — невіддільна частина розвитку зростаючого організму і розуму.
Ви боїтеся образити чи роздратувати дитину
Наприклад, ви попросили сина або дочку вимити посуд, але дитина зовсім відмовляється вам допомагати. Справа доходить до сліз і криків. Злякавшись, що малюк занадто розхвилювався, ви покірно йдете до раковини самі. Якщо така ситуація повторюється з разу в раз, що діти починають відчувати свою владу і з кожним разом вимагати все більшої віддачі від дорослого. Природно, дитина не завжди буде займатися тільки тим, чим їй хочеться, і необхідно м’яко пояснити маленькій людині, що від «нелюбих» справ теж нікуди не дітися.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
