Всі батьки люблять своїх дітей, і це повністю природно. Але є такі дорослі, які вважають, що батьківство дає їм неписані права й пільги та робить кращими та розумнішими від інших.
Це вони з радістю діляться безцінним досвідом, коли ніхто не просить, забирають у колег час довгими розповідями про дитину посеред робочого дня і вимагають пропустити їх без черги в супермаркеті. Саме завдяки їм з’явився глузливий термін «яжемати», який об’єднує в собі всі найгірші моделі поведінки батьків.
Ми вважаємо, що фанатизм поганий в будь-якій справі, навіть такій чудовій, як прихильність до сім’ї. Ми зібрали найбільш абсурдні прояви батьківської любові та знайшли дослідження, які підтверджують, що така поведінка не тільки дратує довколишніх людей, але в результаті шкодить і собі, і власним дітям.
1. Порушувати норми пристойності, прикриваючись дитиною
Для деяких дорослих дитина — такий собі дозвіл на будь-яку зручну для них поведінку, навіть якщо вона виходить за рамки суспільних норм. Виражатися це може в будь-яких дрібницях: пройти без черги в супермаркеті, навіть не попросивши пропустити, роздягнути дитину посеред парку, щоб вона справила нужду, або провести вже досить дорослого сина в жіночу роздягальню. І, як правило, на будь-яке навіть ввічливе зауваження такі батьки вибухають про приниження їх прав.
2. Вважати, що дитина завжди права
Сто років тому діти беззаперечно підкорялися дорослим і практично не мали в родині права голосу. Деякі сучасні батьки, навпаки, впевнені, що дитина — головний член сім’ї й будь-який докір чи критика завдасть їй непоправної травми.
Вони можуть знайти виправдання будь-яким провинам свого чада. Б’є інших дітей? Напевно вони почали першими. Вкрав гроші у сестри? Напевно, просто хотів пожартувати. З’їв неоплачені цукерки в магазині? Ну це ж дитина, просто не дотерпіла. Часто нести відповідальність за вчинки дитини такі дорослі зовсім не хочуть і прикриваються тим, що вона — маленька і дурненька. Чим, звісно, дратують всіх довколишніх.
3. Вважають себе кращими за людей без дітей
Далеко не для всіх дитина — це новий член родини, дорогий син або дочка. Іноді це ще й спосіб підвищити свій соціальний статус. Деякі дорослі вважають, що продовженням роду виконують свій громадянський обов’язок, дитина робить їх більш важливими та значущими.
На жаль, сильніше за все це проявляється у людей, у яких немає інших досягнень й інтересів у житті. Адже можна, просто ставши батьком, легко поставити подругу з успішною кар’єрою на місце, натякнувши їй, що вона у свої 30 досі без дітей. Або обізвати приятеля інфантильним за те, що він їздить відпочивати по 5 разів на рік замість того, щоб стати розсудливим. Але єдиний результат такого підходу — відсутність в інших людей бажання продовжувати спілкуватися.
4. Презирливо ставитися до роботи
Деякі жінки після народження дітей вирішують повністю присвятити себе їх вихованню — і це повністю нормально. Особливо коли малюків кілька. Однак вони розуміють, що їх вибір — не єдиний правильний. Є ті, хто прагне вийти на роботу якомога швидше, навіть жінки, які в принципі готові відмовитися від дітей заради кар’єри.
Зовсім по-іншому справи йдуть у тих, хто вирішив, що діти — їхня професія і покликання. Такі матері вимагають поваги й соціального визнання за сам факт наявності у них дитини, серйозно вважають, що всі люди ненавидять свою роботу, але змушені працювати заради грошей, і з презирством дивляться на матерів, які працюють.
5. Пишатися, що дитина завжди на першому місці
Для деяких батьків девіз «все найкраще — дітям» – головна заповідь виховання. Мати в такій сім’ї може з гордістю розповідати, що відмовилася від успішної кар’єри, щоб присвятити весь час малюкам, а батько — про те, що вже кілька років не брав відпустку, тому що дітям завжди щось потрібно: нові іграшки, ґаджети та поїздки на відпочинок.
Наскільки такий підхід йде на користь самим дітям, сказати важко. Дитина, яка звикла вважати себе центром світу, навряд чи захоче згодом піклуватися про себе сама, адже цю функцію прекрасно виконують і батьки. Часто це призводить до того, що літні родичі утримують вже дорослих синів і дочок, тому що у них все якось не складається, не виходить і весь час треба допомогти.
6. Вимагати особливих умов
Зрозуміло, мова не про те, щоб поступитися в громадському транспорті місцем вагітній жінці, а про більш глобальні речі. Наприклад, регулярно відпрошуватися раніше з роботи та брати відгули, прикриваючись тим, що вдома дитина, навіть якщо вона вже вчиться в середній школі.
Вимагати пройти без черги в магазині, поступитися дорогою або лавкою в парку, тому що малюкові треба посидіти в тіні: всі ці речі створюють враження, що деякі батьки розмахують дитиною як прапором, вибиваючи для себе більш зручні умови для життя. Інших людей, звичайно, це не може не дратувати. Особливо якщо у них самих є діти, але вони не вважають, що їм на цій підставі щось винні.
Бонус: чому небезпечно робити дитину центром життя
Якщо звернутися до сучасних досліджень, стане зрозуміло, що зацикленість на дитині шкодить і їй, і батькам:
- Багато молодих матерів зізнаються, що знаходяться в депресії та відчувають невдоволення через відсутність вільного часу і соціальної активності;
- молоді батьки часто заздрять знайомим без дітей, які частіше подорожують і більше грошей витрачають на себе, і відчувають, що життя проходить повз;
- ті, хто присвятив ціле життя тільки батьківству, відчувають спустошеність і втрату сенсу життя, коли діти виростають і виїжджають;
- діти, яких занадто сюсюкають в дитинстві, частіше виростають тривожними, схильними до депресії та важче адаптуються в дорослому житті, бо не звикли розраховувати на себе.
З іншого боку, діти, які звикли до самостійності, виростають більш щасливими та впевненими в собі. А батьки, які присвячують час одне на одного, на улюблені заняття і хобі, рідше розлучаються і в загальному відчувають себе більш комфортно в сім’ї.
Життя багатогранне, і діти — одна з найважливіших, але все ж не єдина її частина. А вам зустрічалися люди, які страждають синдромом “цеждитина”?
