Більшість батьків хочуть, аби їхні діти стали успішними. Тож вони вчать їх так, як вважають за потрібне, щоб діти досягали цілей.

Втім, ряд популярних теорій про те, що потрібно для успіху, виявилися неефективними.

Наприклад, вони можуть мати короткотермінові результати, але вести до вигорання у майбутньому, отже, до провалу.

Ось 6 найгірших порад, які ми можемо давати дітям, пояснює на Psychology Today Емма Сепола, директорка Центра співчуття та альтруїзму в Стенфорді.

1 Думай про майбутнє!

Замість: “Живи тут і зараз!”.

Важко постійно залишатись зосередженим.

Дослідження показує, що наш мозок схильний десь блукати 50% нашого часу, коли ми не спимо. Коли мозок блукає, ми можемо думати про минуле чи хвилюватися про майбутнє, а це веде до негативних емоцій на кшталт злості, стресу чи жалю.

Той, хто постійно думає про майбутнє (як отримати класні оцінки, вступити до університету, тощо) переживає серйозний стрес, страх і тривогу.

Хронічний довготривалий стрес погіршує наше здоров’я та інтелектуальні здібності – увагу та пам’ять. Тобто, якщо ми надто зосереджені на майбутньому, наша продуктивність погіршується.

Діти краще справляються, коли почуваються щасливими: можуть швидше вчитися, креативніше мислити, і легше вирішувати складні завдання.

Дослідження навіть припускають, що щастя робить нас на 12% продуктивнішими. Позитивні емоції роблять нас стійкішими до стресу, допомагають подолати труднощі та пережити невдачі. Звісно, круто, коли діти мають цілі, до яких прямують. Але не треба постійно нагадувати дитині, що вона далі мусить зробити. Краще поможіть їй виконати поточну роботу.

2 Всі втомлюються! Хочеш більше мати – не жалій себе!

Замість: “Розслабся!”

З маленького віку наші діти переживають тривогу. Вони переймаються за свої оцінки, відчувають тиск, щоб бути найкращими у школі.  Наш приклад, як дорослих, часто промовляє до наших дітей, що життя без стресу неможливе і що його не уникнути, якщо хочеш досягти успіху.

Ми заливаємося кавою, перевантажуємо себе впродовж дня, живемо у постійному поспіху, так втомлюємося, що забуваємось в алкоголі, п’ємо снотворні… Чи це та модель поведінки, яку ми хочемо, щоб наші діти наслідували?

Дослідження показує, що діти, чиї батьки борються з вигоранням на роботі, більш схильні вигорати у школі у порівнянні з однолітками. Батькам слід вчити дітей медів, що допомогають бути стійкішими до стресових подій.

Ми не можемо змінити свою роботу чи життєві обставини, але можемо використовувати медитацію, йогу, глибоке дихання чи інші методики, щоб краще справлятися зі стресом.

3 “Займи себе чимось!” чи “Не сиди без діла!”

Замість: “Розважайся”.

Ми чомусь більше цінуємо яскраві позитивні емоції замість стриманих – на кшталт простого відчуття спокою та умиротворення.

Це означає, що графіки наших дітей часто напаковані по зав’язку позакласними заходами, коли майже не залишається часу на неробство. Думка про те, що постійно треба себе чимось займати, перетворює життя дітей на втомливий марафон.

Дослідження показує, що наш мозок більш схильний генерувати круті ідеї, коли ми не зосереджені! Умовне “Ага!” під час приймання душу. Замість перевантаження дітей, дайте їм час на себе.

Кожну ситуацію вони можуть перетворити на можливість погратися: чи то перебування в кімнаті, чи дорогу до школи. Це допоможе їм бути більш креативними та інноваційними, і допоможе розслабитись.

4 Використовуй свої сильні сторони

Замість: “Помиляйся і вчися на помилках”

Батьки схильні оцінювати своїх дітей за тим, що їм легко дається. Чіпляють на них ярлик, що дитина “математик”, “художник” чи “душа компанії”.

Але дослідження Керол Двек зі Стенфорда показує: така поведінка шкодить дитині, через це вона менше хоче пробувати нове, те, в чому вона може бути не такою крутою.

Наприклад, дитині приписують здібності атлета, і вона менш схильна вийти за межі комфорту і спробувати театральний гурток. Через це у дитини може зрости тривожність і депресія, коли вона зіштовхнеться з невдачею чи труднощами. Наш мозок хоче вивчати нове, в тому числі через помилки. Тому, вчіть дітей, що вони можуть пробувати все що завгодно – стільки, скільки хочуть.

5 “Знай свої слабкі місця, не будь слабкодухим”

Замість: “Добре стався до себе”

Ми схильні думати, що критика важлива для самовдосконалення. Усвідомлення своїх слабких сторін важливе, але батьки часто ненавмисно вчать дітей бути занадто самокритичними.

Наприклад, якщо тато каже сину, що треба бути відкритішим до людей, дитина може засвоїти, що це критика її інтровертності.

Читайте також: 3 типи батьків, у яких ростуть найслухняніші діти

Дослідження самокритики показує, що це само саботаж. Тобто, продовжуєте фокусуватися на тому, що з вами щось не так, знижуючи вашу впевненість у собі.

Так ви починаєте боятися провалу, це впливає на вашу продуктивність, робить вас більш схильними здатися і не доводити справу до кінця, і призводить до не вміння приймати рішення. А до всього ще й робить вас тривожним і навіть депресивним, коли ви зіштовхуєтеся з новим викликом.

Тому, заохочуйте дітей розвивати самоспівчуття: у часи болю і проблем ставитися до себе, як до друга. Так діти вчаться не бичувати себе.

Наприклад, сором’язлива дитина, у якій виховали самоспівчуття, скаже собі: “Це нормально іноді соромитись і не хотіти відкриватись іншим”, і тоді вона може придумати собі маленькі кроки, які допоможуть їй вийти зі своєї мушлі.

6 “Це жорстокий світ, тож думай про себе і будь номером 1”

Замість: “Проявляй співчуття до інших”

Дослідження показує: наші дитячі соціальні зв’язки найважливіші індикатори здоров’я, щастя та довголіття у майбутньому. Позитивні стосунки з іншими дуже важливі для доброго самопочуття, що впливає на наш інтелект та успіх.

Уподобання – один з найсильніших індикаторів майбутнього успіху. Якщо ви співчутливі до оточення і створюєте довірливі стосунки замість того, щоб фокусуватись на собі, ви будете більш успішними у довгостроковій перспективі.

Важливо заохочувати дітей піклуватися про почуття інших і вчити приміряти на собі ролі інших.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів