Стереотипи бувають корисними й навіть можуть врятувати життя: впевненість у тому, що бродячі собаки обов’язково нападають на людей, змусить людину бути обережною та взяти з собою газовий балончик. Є компліментарні настанови, від яких на душі приємно, такі як «богатирське здоров’я». Є стереотипи дратівливі, але досить невинні, наприклад, що хлопчиків треба одягати в блакитне, а дівчаток — у рожеве.
Але все ж таки більшість шаблонів неабияк отруює людям життя. Ми вирішили згадати та спростувати деякі громадські установки, яким давно настав час на звалище історії.
Старших треба поважати
Повага до віку прийшла з первісних часів, коли старше покоління було єдиним джерелом знань про навколишній світ. Зараз таких джерел величезна кількість, а світ так швидко змінюється, що досвід попередніх поколінь моментально застаріває. І ось уже не бабуся вчить внучку в’язати, а внучка бабусю – освоювати гаджети та вести блоги.
Це не означає, що до старших треба ставитися зневажливо або поблажливо. Кожна людина, скільки б не було їй років, заслуговує на щонайменше ввічливого ставлення, але повага має бути зумовлена справами, а не віком. Навряд чи можна вважати гідним цього, наприклад, безглуздого пенсіонера, який ображає своїх рідних, сусідів і навіть тварин. Погодьтеся, підліток, який служить волонтером в будинку для людей похилого віку, заслуговує на повагу куди більше.
До речі, стереотип про обов’язкову повагу до старших може бути ще й небезпечним. Маленька дитина, якій вбили цю тезу в голову, швидше за все, не зможе відмовити дорослому, навіть незнайомому. Це означає, що малюк довірливо піде зі стороннім дядьком або тіткою, що б вони йому не наплели, адже в його свідомості вони апріорі мають авторитет.
Над стосунками треба працювати
Сім’я та кохання — це не робота і не війна, вважають психологи. Тут не треба жертвувати собою. У здорових стосунках партнери – не суперники, це одна команда. Між ними можуть відбуватися конфлікти, але вирішувати готові обидві сторони. Але для цього треба працювати не над стосунками, а над собою.
Якщо вам з партнером погано, час, проведений з ним, не приносить радості, вас ігнорують і не розуміють, чим роблять вам боляче, це токсичні відносини, які варто перервати. Це не означає, що ваш партнер поганий, просто ви хочете різного, тобто ви не можете бути командою. У такому союзі вам не буде комфортно: ви або в позиції жертви, або в позиції батька, який намагається виховувати нерозумного сина.
Лінь — це погано
Кожен хоч раз відкладав важливі справи на потім, пропускав ранкову пробіжку, читав цікаву книгу замість того, щоб готуватися до іспиту. Як правило, після цього людина відчуває сором, адже вона пішла на поводу біля власних лінощів. А ледачих у суспільстві не поважають, вигадують про них образливі приказки та називають безвольними.
Насправді кожен має право на слабкість. Якщо ваша лінь не перейшла в систему, то соромитися нічого, адже вона захищає ваш організм від перевантажень. Найчастіше після відпочинку людина стає більш продуктивною і раптово знаходить цікаві рішення для складного творчого завдання. Річ у тому, що в моменти відпочинку в нашому мозку включаються алгоритми несвідомої обробки накопичених даних.
«Ніколи нічого не просіть, особливо у тих, хто сильніший за вас»
Роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» став настільною книгою не одного покоління, а фраза письменника «Ніколи нічого не просіть, особливо у тих, хто сильніший за вас» — девізом. У результаті багато людей готове обмежувати себе і свої інтереси, аби не звертатися за допомогою.
Але Булгаков вкладав ці слова в уста хоч і чарівного, але все ж таки диявола, а у нечистої сили, згідно з будь-якою релігією і фольклором, дійсно краще нічого не просити. Але чому б не попросити у начальника підвищення, у мами — посидіти кілька годин з дитиною, у пасажира — поступитися місцем, якщо вам через об’єктивні причини важко стояти?
Великий письменник додав у своїй фразі, що вам це дадуть самі. Але чому люди повинні здогадуватися, що вам потрібно? Чому шеф на посаду начальника відділу, що звільнилася, повинен призначити саме вас, якщо ви навіть ніяк не виявили своє бажання зайняти це крісло? Зрештою згадайте, скільки життів змогли врятувати благодійні фонди завдяки тому, що не посоромилися.за допомогою.
Є робота чоловіча, а є жіноча
Досі професії ділять на жіночі та чоловічі. Вважається, що жінки не знаються на техніці, а чоловіки нездатні до емпатії, тому догляд за дітьми та літніми явно не їхній профіль. Проте нейробіологія довела, що мозок залежить від гендеру.
Наша сіра речовина відображає те життя, яке ми ведемо. Якщо хлопчику дарують набір Лего і він щось із нього конструює, то, швидше за все, з нього вийде непоганий інженер. Якщо дівчинці дарують ляльок і привчають її грати в дочки-матері, то її мозок підлаштується під це. Тобто ми самі програмуємо в наших дітях гендерні установки, а не мозок диктує їм схильність до того чи іншого занять.
Якщо дівчина з профільним дипломом йде влаштовуватися програмістом, а чоловік — учителем молодших класів, то їхній мозок вже успішно адаптувався під їхню сферу діяльності. Проте через стереотипи обидва ризикують залишитися без роботи.
Жінки люблять пліткувати
Багато хто впевнений, що жіночий колектив — це плітки та інтриги, а жінки ходять на роботу лише для того, щоб перемивати кісточки колегам. Цей стереотип часто грає проти представниць прекрасної статі під час прийому на роботу.
Проте вчені провели експеримент, який показав, що розпускають плітки всі однаково, незалежно від статі, причому витрачають на це не так вже й багато часу — всього близько 14 % від усіх розмов. При цьому жіночі плітки найчастіше мають доброзичливий чи нейтральний характер, а чоловічі — негативний.
До речі, всупереч поширеній думці, люди похилого віку пліткують менше молодих. І знову ж таки, вони часто в позитивному ключі обговорюють будь-кого. Молоді ж – у негативному. Згадайте про це, коли порівнюватимете рознощиків чуток з бабульками біля під’їзду.
А з якими гнітючими стереотипами ви стикалися?
