Багато батьків відчувають складнощі у взаєминах з дітьми, ще більше батьків не знають як ці складності подолати.
“Я його не розумію”, “до дитини неможливо достукатися”, “він росте і стає некерованим” – такі фрази я чую часто на своїх консультаціях.
Звичайно, є спектр проблем, які вимагають психологічного супроводу дитини, але також трапляються й список батьківських помилок про особливості дитячого розвитку.
1 міф: Дитина не повинна брехати! Це погано!
Якщо Ваша дитина Вас десь обманює – це не погано, а навіть добре. Брехня – потужний механізм адаптації, через неї дитина вчиться керувати життєвими ситуаціями, бачити реакції оточення, опановувати інструментами лавірування і маніпулювання. Всі розмови про чесність не дадуть очікуваних для Вас результатів, тому що…
…2 міф: Дитина повинна розуміти, що таке любов, чесність, справедливість, правда і т.д.!
Батьки, запам’ятайте, до 12 років структури мозку у дітей не дозрівають до абстрактного мислення! Тому, говорити з ними про абстрактні поняття марно. Донести свою точку зору можна тільки на конкретних прикладах за принципом: що таке добре? Що таке погано?
3 міф: якщо дитина б’є маму, то вона агресивна.
Найчастіше така реакція на маму чи на іншу людину спостерігається при формуванні емоційного інтелекту. Коли дитина починає пізнавати емоції обурення, злості, образи, але при цьому ще не вміє їх контролювати та ними керувати. З такими дітьми ми проводимо вправи з розвитку емоційного інтелекту та їхню “агресію” як рукою знімає.))
4 міф: Мою дитину завжди цькують в саду. Ми переходимо з саду в сад, але все повторюється. Чому діти такі злі?
Якщо така історія з Вами повторюється, то чому Ви зі своєю дитиною вже давно не в кабінеті дитячого психолога?! Діти не злі, вони просто по “ефекту зловісної долини” захищаються від всього несхожого на них. У деяких механізм захисту виливається в уникнення, а у деяких в цькування. Все відбувається від того, що діти не володіють дорослими захистами та функціями пристосування, не вміють розпізнавати та контролювати свій страх.
Найчастіше, коли починаєш працювати з дітьми-жертвами булінгу, помічаєш у них проблеми з соціалізацією: хтось погано розмовляє, хтось не вміє грати, хтось застряє в одному процесі на пів години й т.д. Інші діти бачать це, не розуміють цього і починають розпізнавати в такій дитині загрозу.
Читайте також: 5 ознак, які вказують на те, що дитина незабаром сяде вам на шию
Батьки, перш ніж тікати від проблеми з саду в сад, звинувачуючи всіх дітей в агресії, приведіть свою дитину до дитячого психолога – дайте можливість їй самій розкритися!!!
5 міф: Погана поведінка дитини пов’язана з її неправильним вихованням!
Це тільки в невеликому відсотку випадків. У більшості випадків істерики, демонстративна поведінка, непослух, бажання все громити навколо пов’язано з недоліком УВАГИ до дитини. Чадо хоче отримати цю увагу і буквально видирає її з Вас у такий спосіб. Ні в якому разі не можна у відповідь зриватися на дитині, це призведе до ще більшого дефіциту Вашої любові та уваги в її очах. Краще візьміть вихідний і проведіть цілий день разом з сином (дочкою) за іграми, читанням книг, прогулянкою і т.д.
6 міф: Я краще знаю, що потрібно моїй дитині. Вона поки маленька і не може нічого вирішувати.
Дитина – це не Ваша частина, це окрема особистість. У неї є свої бажання, прагнення і право голосу. Звичайно, не можна у всьому потурати, але певна свобода у дитини повинна бути. Не можна постійно все забороняти, так дитина не зможе бачити картину світу і взаємин. Якщо Ваша дочка кричить, що вона піде з дому – просто відкрийте перед нею двері. Навіть недовго погулявши (хоча зазвичай все на цьому і закінчується), дитина прийде додому і більше подібних істерик Ви не почуєте. Тут потрібно бути дуже обережним, не забувати про безпеку дітей, проте Ви як батько відчуєте межу між роздільною здатністю і загрозою безпеці.
7 міф: Якщо всі діти в її віці вже вміють (говорити, читати, писати й т.д.), а вона ні, отже, з нею щось не так. Час бігти до лікаря!
Всім тривожним батькам: діти розвиваються індивідуально! У кожного своя історія. Діагноз в психіатрії, наприклад, зараз побоюються виставляти навіть дітям підліткового віку, не кажучи вже про малюків. Психіка, пізнавальні здібності, механізми регуляції в дитячому віці настільки пластичні, що можуть змінюватися щодня. Не обов’язково починати напихати дитину таблетками, потрібно просто допомогти їй розкрити свій потенціал. І дитячий психолог тут якраз на допомогу.
Бережіть себе і своїх дітей від непотрібних переживань, викликаних помилковими уявленнями!
Моя дитина
За матеріалами
