Відповідно до теорії прив’язаності, ми формуємо уявлення про те, як працюють стосунки, до кінця першого року життя, ґрунтуючись на тому, як батьки реагували на наші потреби. Ми можемо сказати, що дитина надійно прив’язана, коли її очікування розради та полегшення страждань задовольняються своєчасно. Коли потреби дитини задовольняються, вона може вільно досліджувати й вчитися, сприяючи оптимальному розвитку та емоційному благополуччю.
Основне припущення теорії прихильності полягає в тому, що якість наших ранніх уподобань визначає те, як ми поводимося в дорослому віці. Ми несвідомо засвоюємо модель того, як бути батьками, коли ростемо. Але що, якщо наш ранній досвід був далекий від ідеалу й у нас не було «досить хороших батьків»? Розгляньмо помилки, які вам не можна повторювати.
«Зараз отримаєш по попі!»
Насильство не розв’язує проблеми непослуху, поганої успішності й неповаги до дорослих. Навпаки, рукоприкладством ви виховаєте в дитині страх, а потім ненависть до себе. Ображати маленьких і беззахисних соромно! Ніколи не дозволяйте собі шльопати дитину, штовхати її або ставити в кут. Вона не ваш вихованець, а людина, яка вимагає відповідного поводження.
«Мовчи, старші розмовляють»
Не намагайтеся вказувати дітям на їх місце. Так, їх треба вчити терпінню і етики в спілкуванні з оточуючими, але не можна вказувати на нікчемність їх думки. Дитина виросте, а все так само буде мовчати, аби її не образили. У житті перемагають ті, хто сильніший і нахабніший, а тому не гасіть в малюку його бажання висловити свою думку. Краще розкажіть про те, чому людям неприємно, коли їх перебивають, і як стримати себе, коли хочеться поділитися чимось позачергово.
Читайте також: Вірте своїм дітям та слухайте їх! Ось про що варто завжди пам’ятати кожній мамі
«Іди, їж до кімнати»
Досить часто вдається бачити, як батьки на сімейних святах відправляють дітей в окрему кімнату, де вони повинні бути з ровесниками, поки «дорослі розмовляють». Є теми, які дітям дійсно краще не слухати, але ви можете попросити дитину піти на деякий час і пообіцяти, що покличете її, як тільки ви закінчите. В цьому випадку у малюка не виникне внутрішнього конфлікту від нерозуміння ситуації і йому не доведеться весь вечір сидіти в оточенні дітей, за розвитком яких він вищий на рівень.
«Я сама вирішу, як краще»
Питання вибору – типова помилка, яку ви можете повторити за батьками. І якщо з вашим обов’язком вибору дитсадка і школи ми погодимося, то університет вже не радимо вибирати за дитину. Багато дітей з радістю сядуть на плечі і звісять ніжки, переклавши відповідальність на вас, щоб потім ви ж стали винуватим в їх неуспішності. Ось тільки це справжній капкан – дозволите їм розслабитися в 18, як в 24 вони вже підуть до аспірантури, адже працювати так лінь, а причину посидіти на шиї у батьків поки що можна знайти.
Три інші типові помилки стосуються заборони на відносини в ранньому віці через страх підліткової вагітності, вибору одягу і взуття за дитину і спроби вирішити за неї всі питання – від консультації з доктором до влаштування на роботу. Давайте дітям більше повітря й іноді закривайте очі, коли бачите, що їм складно, але цей урок точно піде їм на користь. Тоді вони вчасно подорослішають і почнуть будувати своє життя, а не розраховувати на вас.
Моя дитина
За матеріалами
