Чи завжди спілкування з бабусею йде на користь онукам? Від яких бабусь слід захистити малюка? З гумором – про серйозне!
Бабуся-квочка
«Негайно злізь з цієї гірки, ти можеш впасти!», «Застебни куртку, сьогодні вітер!», «Заберіть вашу дитину від мого онука, він йому всі очі піском засипле!» – як часто доводиться чути такі істеричні вигуки на дитячому майданчику. Ніякої серйозної небезпеки дитині не загрожує, просто бабуся відчуває свою гіпервідповідальність: «Як би чого не вийшло».
Такі літні дами бояться не стільки за дитину, скільки за себе, адже на них покладено обов’язок стежити за малюком, а якщо що-небудь з ним трапиться, винні будуть вони. Якщо постійно лізти до дитини з настановами, то незабаром вона їх взагалі перестане сприймати, тому, коли прийде момент реальної загрози, вона може пропустити бабусині слова повз вуха і потрапити в біду. Дай волю такій бабусі, і вона перетворить будь-якого шибеника в мимрика, який боїться власної тіні.
Бабуся-пофігістка
Цей тип протилежний попередньому. З розмов батьків з бабусею телефоном: «У дитини піднялася температура? – Нічого страшного, я йому пігулку дала і гуляти вивела»; «Мамо, як справи у нашої донечки? – Не знаю, зараз подивлюся, де вона бігає»; «Що там ви їли? – Так я сальця з цибулькою нарізала, так добре їв наш малюк».
Ці бабусі більше стурбовані своїм дозвіллям, ніж спілкуванням з дитиною. Під час прогулянок вони вважають за краще відправити внучат грати з іншими дітьми, а самі займаються «перемиванням кісток» сусідам і родичам. Надовго залишати з ними дитини загрожує великими неприємностями.
Читайте також: Мами, які всіх дратують на дитячому майданчику: 6 нестерпних характерів
Бабуся-годувальниця
Є такі бабусі, які з їжі роблять культ. Їм весь час здається, що їхні онуки занадто худенькі, мало їдять, батьки не стежать за харчуванням своїх дітей. Тому, опинившись з онуком наодинці, вони намагаються якомога ситніше нагодувати його, умовляючи з’їсти ще і ще ложечку. У хід йдуть і казки, і мультики, і гри за столом в машинку (ложку) і гаражик (рот). Або сипати класичними погрозами: «Поки не з’їси, із-за столу не вийдеш».
Ці старенькі не хочуть слухати рекомендації невістки або дочки щодо того, що давати дитині на обід. У них свої уявлення про поживну і смачну їжу. Ось і напихають дитину солодкої манною кашею, наваристим борщем або тушкованою картоплею зі свининою. Блювота і діарея, а надалі зайва вага або стійка відраза до їжі не змусять себе довго чекати. Харчове насилля, як і будь-яке інше, даром не проходить.
Бабуся-класний керівник
Найчастіше ці бабусі з колишніх педагогів і вихователів. Вони звикли усіма командувати, всіх «шикувати». На все у них є своя критична точка зору. Переконати в чомусь таких літніх «командирок» неможливо. На їхню думку, без їх чуйного керівництва сім’я пропаде: нічого самі щось зробити не вміють – ні викупати дитину, ні спати укласти, а ще дитину часто годують, мало гуляють, погано одягають і даремно відкривають при ній кватирки.
Свій строгий вчительський погляд бабуся поширює і на онуків. Боячись почути засуджуючу характеристику, дитина розчаровується в собі, знижує свою самооцінку. У спілкуванні з таким типом бабусь онуки відчувають себе скуто, вони бояться зробити що-небудь не так, як треба бабусі. З такою вихователькою дитина і сама виросте закомплексованою, і в батьках засумнівається – нічого ж в житті не зрозуміють.
Бабуся-шкодувальниця
Ці бабусі, на відміну від попереднього типу, представляються добренькими. Вони вимовляють слова зі зменшено-пестливими суфіксами, але дають з їх допомогою негативну характеристику: «Який ти худенький, ручки-ніжки такі тоненькі, здоров’ячко у тебе слабке, голосочок тихенький, ледве чутний». Такі визначення ведуть до того, що дитина насправді починає сприймати себе хворою і неповноцінною, як герой фільму «Поховайте мене за плінтусом», який з гордістю перераховував десяток своїх хвороб. Жалісливі бабусі вірять у вроки, готові тягати онука до лікарів і цілителів.
Бабуся страдниця
Вічно скаржаться на долю, здоров’я, своїх дітей. У всьому вони бачать негатив: в політиці та суспільному житті, в сімейних відносинах, в матеріальному стані. Дитині, що залишилася з такою бабусею наодинці, доводиться раз у раз вислуховувати, як несправедливо її позбавили надбавки до пенсії, як у неї піднімається тиск і які її батьки егоїсти – скинули на неї дитину, яку треба забирати з садка і сидіти з нею, поки вони з роботи повернуться.
«Важка людина» – так називають цей тип людей. Але якщо дорослі вміють від таких дистанціюватися, то дитині дітися нікуди, їй доводиться приймати весь бабусин негатив на себе.
Бабуся порівняльниця
Розвиток дитини – ось предмет занепокоєння цих літніх леді. Вони постійно порівнюють своїх онуків з іншими дітьми, які набагато раніше починали ходити, проситися на горщик, говорити, читати, допомагати по дому. Такі бабусі люблять читати педагогічну літературу, копатися в інтернеті, знаходячи все нові зразки для порівняння не на користь онуків.
Замість того, щоб дійсно зайнятися розвитком малюка: почитати з ним, помалювати, зібрати пазл, вивчити пісеньку, бабуся розповідає йому про сусідського хлопчика, у якого, на відміну від нього, все виходить на відмінно. Дитина, відчуваючи свою відсталість, в результаті замикається в собі, в ній народжується невпевненість, яка так заважає і в навчанні, і в спілкуванні з однолітками.
Моя дитина
Джерело
