Психоемоційний розвиток – важливий фактор, що впливає на адаптацію в суспільстві. Якщо вам хочеться, щоб дитина вміла придушити негативні емоції, справлявся зі страхами та переживаннями, – грайте з нею в правильні гри.

А я так не думаю

Один з найскладніших моментів у спілкуванні – коли хтось не згоден з твоєю точкою зору. Пограйте з дитиною удвох (або в компанії дітей, розділивши їх на пари) в таку гру. Перший співрозмовник ставить просте питання: наприклад, «Яка твоя улюблена їжа?» Дитина відповідає. Тоді перший каже: «Фу, це несмачно і, до того ж не корисно. Краще б ти їв інше».

Завдання дитини – відстояти свою думку, детально пояснити, чому вона вважає це блюдо смачним і корисним.

Важливо! Спостерігайте, щоб не дійшло до конфлікту і щоб співрозмовники не переходили на особистості.

Бумеранг

«Поводься з іншими так, як хочеш, щоб ставилися до тебе», – не дарма так кажуть! Нехай діти відчують це на собі в грі. Дорослий-ведучий пропонує гравцям дати йому різні завдання, які завгодно. Хтось із малюків обмежиться скромними ідеями, а хтось напевно захоче пожартувати над ведучим: наприклад, попросить його скакати, як мавпа, або повзати під столом.

Після цього ведучий говорить: «А тепер виконайте те, що ви придумали, самі». Не дивно, що жартівникам буде найскладніше виконати завдання.

Важливо! Дозвольте відмовитися, якщо дитині дуже незручно, але нехай тоді вона детально розповість про свої почуття і пояснить, чому саме їй не хотілося поводитися так.

Емоційне читання

Одне з важливих умінь – розуміти, які почуття та емоції рухають людьми. Це сприяє не тільки терпимості, але і швидкому налагодженню відносин з оточуючими. Пограйте з дитиною в емоційне читання. Почніть читати будь-яку книжку і, зупиняючись після кожного абзацу, просите маленьких слухачів доповнити розповідь описом переживань героїв. Якщо діточок багато, буде навіть цікавіше: можливо, думки розійдуться, і кожен побачить в сюжеті щось своє. А якщо малюк ще не може сам скласти продовження, доповніть сюжет самі.

Приклад: Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Став дід ріпку із землі тягнути. Тягне-потягне – витягнути не може. Плюнув дід, засмутився, сів на призьбі. Прикро стало старому, що сили вже не ті, адже в молодості він би цю ріпку в секунду витягнув. «У наступному році редиску посаджу, – думає дід, – її-то точно витягну». А кого на допомогу звати? Бабку? Ніяково дідові, що доводиться до жінки звертатися, але робити нічого: покликав він бабку. І так далі.

Повітряна кулька

Нерідко трапляється, що емоції переповнюють нас, і нам здається, що ми ось-ось луснемо. Програйте цю ситуацію. Попросіть дитину надути повітряну кулю, а потім видути повітря з кульки собі в рот, щоб щоки розтягнулися, як ніби ось-ось луснуть. Тепер нехай вона потихеньку «здувається» і відчує полегшення.

Важливо! Не забудьте пояснити дитині, чим це допоможе їй в житті. Коли вона буде дуже зла або ображена, готова вдарити або розплакатися, вона може набрати багато-багато повітря і повільно випустити його, як ніби «випускає пару». По-перше, від цього стане легше фізично, а по-друге, за час вправи гострі емоції відступлять.

Дружнє плече

Довіра – ключовий фактор у встановленні близьких і емоційно наповнених відносин. Ця гра – відмінний тест на довіру. Попросіть дитину встати на стілець, табуретку або ліжко спиною до вас і впасти назад. Звичайно, ви її підхопите. Чи довіряє вам карапуз настільки, щоб не злякатися?

Важливо! У цю гру не варто грати з дітьми молодшими за 4-5 років – у них ще не розвинене почуття страху, і для них цей досвід не буде корисний. Крім того, вони можуть продовжити вправи в будь-який момент, коли ніхто не буде їх ловити. Маленьких гравців ловите самі, а, граючи з підлітками, можна вже попросити групу дітей зловити когось одного, сплівши своєрідне мережево з рук.

Читайте також: 15 ігор для розвитку пам’яті

З мене досить!

Більш серйозна гра для школярів, яка допомагає зрозуміти, що з будь-якої ситуації можна вийти й необов’язково терпіти до перемоги. Гравці розташовуються в колі, а один з них («жертва») сідає в центрі кола. Далі попросіть дітей по черзі говорити щось «жертві» – хвалити, зізнаватися в коханні, звинувачувати в чомусь, ставити питання. У будь-який момент «жертва» має право не витримати уваги, сказати «З мене досить!» і вийти з кола.

Важливо! Попередьте дітей, що це не конкурс, хто довше протримається, а вправа, яка стане в пригоді їм в житті, допоможе пізнати себе і випробувати цікаві емоції. Якщо ви сумніваєтеся, що гравці будуть ставити пристойні питання і не стануть ображати, роздайте їм папірці з заздалегідь підготовленими репліками.

Що за емоція?

Гра, яка сподобається навіть самим маленьким, – своєрідна пантоміма. Зображуйте за допомогою міміки, жестів і пози різні емоції й запропонуйте дітям вгадати, що це. Коли малюки почнуть процвітати в розпізнаванні, нехай спробують самі побувати в ролі ведучого і зображати емоції, щоб інші вгадували.

Важливо! Спектр емоцій вибирайте відповідно до віку гравців. Трилітки навряд чи розпізнають філософський настрій або замішання, а школяреві буде нудно вгадувати про радість і злість.

Компліменти

Уміння похвалити від душі – ще одне важливе для життя вміння. Ця відмінна гра не тільки розвине його, але і стане прекрасним завершенням будь-якого циклу вправ і способом підняти всім настрій. Діти сідають в коло, перший гравець говорить комплімент своєму сусідові справа. Той повинен подякувати йому і похвалити вже свого правого сусіда, і так до тих пір, поки круг не замкнеться.

Важливо! Маленьким дітям може бути складно робити компліменти, тому їм корисно допомагати, підказувати. «Здається, у Віри дуже красиві очі. Скажеш їй про це?», «Пам’ятаєш, Максим сьогодні сам зав’язав шнурки? Похвали його за це». Варто пам’ятати, що більшість ігор на розвиток емоційної сфери хоч і більш ефективні в групі, але можуть бути адаптовані й для вузького кола – сім’ї або навіть мами з дитиною. Адже емоціям є місце скрізь і завжди, неважливо, скільки людей навколо.

Автор: Надія Зарочинцева

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів