Одна з найпоширеніших батьківських помилок полягає в тому, що батьки плутають любов з потуранням примхам дитини.
Любити дитину
Завдання батьків — виростити дорослу, здорову людину, здатну реалізовувати самостійно всі свої потреби без участі батьків.
І, дякувати Богу, що є енергія вашої любові. Благословення — наповнення слів, звернених до дітей енергією любові. При цьому, слова порожні, коли в них немає дії — коли вони не підтверджені на практиці.
Одна з найпоширеніших батьківських помилок полягає в тому, що батьки плутають любов з потуранням примхам дитини.
Любити дитину це, перш за все, забезпечувати їй здорові умови фізичного зростання і допомагати їй реалізовувати психологічні потреби.
Потреби будь-якої дитини прості:
- це батьківське прийняття;
- якісний контакт з батьками;
- створення і збереження особистісних кордонів.
Прийняття — це коли ви дозволяєте дитині бути такою, якою вона є, а не такою, якою ви бажаєте або вам зручно щоб вона була.
Читайте також: Приборкання норовливого: Як перестати боротися з дитиною і почати співпрацювати з нею
Прийняття — це довіра до виборів дитини, це супровід її розвитку, а не нав’язування виховання.
Дитину не варто виховувати, виховувати варто себе, щоб бути гідним прикладом для свого малюка. Адже найкращий спосіб виховання — це батьківський особистий приклад.
Благословення дитини це ваша віра їй і в неї, без тіні сумніву. Ця віра є найсильнішим стимулом розвитку для дитини в майбутньому.
Якісний контакт з батьками — це коли ваша взаємодія чесна, чиста і красива за підсумком.
Це вміння бути чесним і справедливим в рішеннях будь-яких ситуацій, а не просто звичне придушення думки дитини своїм батьківським авторитетом.
Це вміння стримувати, дані дитині, обіцянки.
Це вміння приділяти дитині чистий час і увагу. Коли ви повністю себе присвячуєте тільки взаємодії або спілкуванню з нею. Якісний контакт — це коли ви даруєте один одному радість у своєму спільному перебуванні.
Створення та збереження особистісних кордонів — це ваша повага до особистості дитини, до її думки та бажань. Це вміння домовлятися і поважати простір і час своєї дитини.
Це вміння довіряти дитині. Це вміння створювати умови для її особистісного розвитку.
Якщо ви приймаєте свою дитину, ваша взаємодія наповнене взаємною довірою і повагою, разом з нею ростете і розвиваєтеся — цього вже достатньо для того, щоб вона виросла гармонійною особистістю. Але, якщо балуєте свою дитину, гиперопікаєте її, завалюєте іграшками, водите в усі секції та гуртки, які тільки можна, виконуєте всі її забаганки та ігноруєте вище перераховані потреби, то великий шанс виростити інфантильного егоїста, не здатного обходитися без вас.
Завдання батьків — на прикладі своїх щасливих стосунків в сім’ї, виростити дорослу, здорову людину, здатну реалізовувати самостійно всі свої потреби без участі батьків. Благословляйте своїх дітей на щасливе життя!
Автор: Тетяна Лявенко
