Іноді, в стані крайнього роздратування і невдоволення поведінкою власних дітей, ми говоримо їм слова і фрази, які говорити дітям не можна.
Вередуючи, діти часто чують від своїх батьків фрази на кшталт: «Будеш продовжувати так себе поводити, я піду!». Загроза «залишитися одному» діє на дитину подібно вироку і буквально означає для неї те, що вона позбавлена тепер батьківської підтримки та любові, її не люблять, і мамі тепер все одно, що з нею буде. Ось чому потрібно добре подумати, перш ніж кидатися необдуманими фразами.
Шкідливі батьківські висловлювання
“Не пий холодну воду, а то горло заболить”.
Горло болить не від холодної води, а від невисловлених емоцій / думок. Якщо дитині рот не затикати тоді, коли вона говорить, кричить, плаче, а також не лаяти її за її слова, емоції та способи їх вираження, то горло боліти не буде.
“Не балуйся з їжею.”
Діти взагалі не вміють балуватися. Вони пізнають світ і фізичні властивості предметів, в тому числі і їжі.
“Не дивися так близько, а то очі зламаєш / зір посадиш.”
Що значить зламаєш? Зір погіршується (стає короткозорим), коли формуються неприємні асоціації з майбутнім. Наприклад, коли дорослий говорить грубо: “ось виростиш — дізнаєшся”, “виростеш — зрозумієш, як важко живеться / заробляється і т. д.”. А також зір стає короткозорим, коли людина відмовляється бачити деталі, теж через заборону на це. Діти дуже люблять все розглядати, чіпати, в тому числі й на вулиці, а дорослі їх смикають, наїжджають, вимагають не возитися, не колупатися. Батьки всіляко витягують дітей з макросвіту у доросле нудне життя.
“Досить дуріти / балуватися / скаженіти”
Так з чого б це? Коли ще дуріти, як не в дитинстві? Якщо в дитинстві не надурітися як слід, то потім це бажання “побути клоуном” буде постійно вилазити в дорослому віці в найдивніших формах і образах на тлі загальної серйозності людини. Ще й буде супроводжуватися внутрішньою незадоволеністю.
“Що ти таке кажеш! Як тобі не соромно ?!”
Значних наслідків може мати вішання на дитину сорому і почуття провини. Дорослий так скидає свою відповідальність за себе, свій стан, свій рівень свідомості, свій метод виховання на дитину. І потім дитина живе з цим чужим вантажем, хворіє, стає нещасною, озлобленою на світ, починає пакостити та вередувати.
“Досить ревіти! Заспокойся!”
Це все одно що сказати: “Досить очищати свою душу, залиш внутрішній біль в собі й живи з ним далі, удай, що тобі не боляче, обмани себе”. Не виплаканий біль буде завжди збиратися і робити дитину злішою і черствішою.
“Впадеш, вдаришся, боляче буде”.
Якщо так говорити дитині, то так і буде. Ці слова — це не застереження для дитини, а факти, які програмують її Свідомість на такий результат подій. Замість таких фраз потрібно допомогти дитині спробувати себе там, де ще не спробувала, дати їй руку, надати підтримку, вселити в дитину впевненість у її силах і здібностях.
“Я тебе не люблю”
Найстрашніша фраза, яку може почути від вас ваша дитина. Це завжди травма для дитини, адже такі слова переконують малюка в тому, що «він поганий» і «більше не потрібен». Ніколи так не кажіть, а завжди підкреслюйте, що ви любите свого малюка навіть тоді, коли він погано поводиться і вередує.
«Та, кому ти потрібен!»
Фраза, часто використовувана батьками нібито для того, щоб позбавити дитину від, не маючих під собою підстав, дитячих страхів, у відповідь на жалобне прохання про захист: «Мама, мене хоче з’їсти страшне чудовисько». Почувши таку фразу, дитина може подумати, що, крім вас, вона не потрібна взагалі нікому, і ви робите велику послугу, що живете з нею. Такий висновок може привести до заниженої самооцінки, некомунікабельності, комплексів і страхів перед спілкуванням. Тому, допомагаючи дитині позбутися дитячих страхів, скажіть їй, що вона для вас занадто дорога, щоб ви дозволили якомусь чудовиську навіть близько підійти до неї.
«Не будеш слухатись, прийде поганий дядько (міліціонер / Баба Яга / Лісовик і т. д.) і забере тебе!»
Дитина з міцними нервами та добрим почуттям гумору, в кращому випадку, скоро перестане реагувати на подібні заяви. А ось більш тривожний малюк може пережити сильний переляк і заробити фобію.
Єдине, чого доб’ються батьки в результаті застосування подібних фраз, це підвищена тривожність, нервові зриви, погіршення дисципліни та поведінки у дітей. Будувати свій авторитет на страху — це тупиковий шлях, завоювати довіру і повагу можна набагато більш гідними та приємними для вас і дитини способами.
“Ти поганий!”
Дитячі психологи в один голос стверджують, що не можна засуджувати саму дитину, можна лише засуджувати її вчинки та дії. Не можна говорити дитині, що «вона погана», правильно говорити, що вона «вчинила погано». Діти молодшого віку не беруть під сумнів наші слова, вони беззастережно вірять всьому, що ми їм скажемо.
Якщо дитині постійно говорити, що вона ледар, скнара і бруднуля, то не дивуйтеся, що зрештою вона буде поводитися відповідно.
«Нічого в тебе не вийде — дай, зроблю сама!»
Така фраза заздалегідь програмує дитину на невдачу. Поступово у малюка з’являється впевненість в тому, що вона незграбна, нездатна і дурна невдаха, яка не здатний нічого зробити самостійно без допомоги мами. Така дитина дуже не впевнена в собі. Ніколи не проявить ініціативу. А навіщо, адже все одно нічого не вийде. Тому, якщо ви чуєте від своєї дитини заяву «Я сам!», підтримайте малюка в його прагненнях, проявіть терпіння та обов’язково похваліть.
«Надійся тільки на себе, ніхто тобі не допоможе, адже світ проти тебе»
Такі фрази можуть почути від своїх батьків слабкі, невпевнені та фізично неміцні діти, яких батьки подібними твердженнями намагаються привчити до самостійності та здатності постояти за себе. Але в підсумку представляють, і без того лякаючий навколишній світ для дитини, ще більш загрозливим і навіть небезпечним. Дитина стає настороженою, недовірливою, замкнутою, уникає спілкування з дітьми та дорослими, адже ніколи не знаєш, звідки чекати підступу. Важливо формувати у дитини позитивний погляд на світ, і тільки помилки у вихованні можуть налаштувати її проти оточуючих.
«Чому ти не можеш поводитися так само добре, як твоя сестра?», «Петя вже давно вміє читати, а ти навіть букв не знаєш!»
Подібні порівняння, особливо з братом і сестрою, дуже болісно сприймаються дітьми та викликають почуття нездорового суперництва. Дітям дуже важливо знати, що ви їх любите просто так, а не за набуті навички або особливі таланти.
«Чому ти досі танцюєш так погано?», «Що ж ти не зайняв перше місце?»
Такі фрази показують дітям, що вони ніколи не будуть досить гарні, щоб задовольнити всі вимоги своїх батьків. Щоб заслужити стримане схвалення, доведеться стрибнути вище голови й ніколи не опускатися нижче вершини. Батькам варто пам’ятати, що дітям дуже важливе їх схвалення, особливо в ті моменти, коли все виходить не так, як хотілося б. “Третє місце? Це ж чудово! Наступного разу підготуємося ще краще! Але я тобою дуже пишаюся!” Підтримка і любов батьків — це найкраща мотивація в досягненні успіхів.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
