Зручними стають діти в сім’ях дуже змучених батьків – змучених їх власними батьками, важкою роботою, бідністю і виживанням, залежностями, депресією…
У них немає сил радіти дитині та допомагати їй рости та розгортати закладені природою можливості. Все, чого хочуть такі батьки, – щоб дитина не заважала, не відбирала останні краплі енергії. Дитина, між тим, дуже хоче жити, а любов і схвалення батьків їй життєво важливі.
Тому незручні прояви дітей відсікаються: спочатку батьками, а потім, виростаючи, ми починаємо осікається себе самі. Але психіка дивовижна – пластична і рухлива. Це не структура – це процес. Незручне відсікається, але не зникає. Якщо дерево підстригають в формі куба, воно не починає саме рости в формі куба. Доводиться-таки постійно підстригати.
Замальовка з життя і терапії (образ клієнта збірний, в основних рисах списаний з себе):
Лєрі було десять, коли народився молодший брат Вася. Вона відразу стала старшою і начебто не потрібною. Мама шикала на неї, коли Лєра підходила до ліжечка малюка («розбудиш!»), перестала читати їй на ніч вголос. Татові взагалі було ні до чого, він багато працював, а після роботи засипав перед телевізором.
Перед народженням Васі Лєру на все літо відправили до бабусі в село. А потім, замість ігор на вулиці після школи, вона часто повинна була сидіти з братом. Сердитися не можна було, в сім’ї Лєри дитина на це права не мала. У кращому випадку, дорослі висміювали її протест («Диви, ревнує!»), в інших – припиняли окриком, покаранням, а то і ляпасом. Плакати теж було не можна: ігнорували або соромили («Ой, рознюнялася … ти хіба маленький Вася?»).
Тому Лєрі нічого не залишалося, як стати дуже правильною: так, старшою, розумною і все розуміючою; такою, що не ревнує, не вередує, майже ніколи не плаче, добре вчиться, допомагає по дому і завжди гідно поводиться.
У неї вийшло, і вона потай пишається собою такою. Особливо на тлі Васі, молодшого, нетямущого, безтурботного, імпульсивного, галасливого.
Лєра благополучно виросла, вивчилася, знайшла хорошу роботу і вийшла заміж. Вона цінний співробітник і зручна дружина: майже ніколи не висловлює чоловікові невдоволення, не плаче, не свариться. Тільки іноді мовчки й глухо ображається.
Читайте також: 6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною
На терапію Лєра прийшла з проблемою зайвої ваги: за 4 роки шлюбу вона набрала близько 20 кг. Через кілограми, які вона вважає зайвими, Лєра ненавидить своє відображення в дзеркалі, не відчуває себе привабливою, її внутрішня сексуальність майже на нулі. Вона не хоче дітей і постійно відчуває себе втомленою.
Все це парадоксальним чином робить її не надто «зручною» дружиною. Заборонений бунт, виражений не словом, не дією, а всією собою.
Не знаю, етнографічна байка це чи факт, але є поняття «мордовська кара» (про інших фіно-угрів і навіть китайців подібні згадки теж зустрічала): повіситися на воротах кривдника.
Як часто ми з собою робимо щось схоже. Пригнічений гнів, з дитинства не знаходячи виходу назовні, звертається на себе.
… і як люди люблять себе по-всякому вбивати,
щоб не відчувати себе мертвими.
(Віра Полозкова)
Хтось руйнує себе алкоголем і наркотиками, хтось маскує свій протест витонченіше: зручність, жертовність, покірність, перфекціонізм, «я завжди справляюся одна» … Хвороби теж нерідко стають несвідомим способом повільно стратити себе на очах близьких.
Непросто буває прочитати послання, зашифроване не в словах, а в характері, способі життя і в самому тілі людини. Послання, в якому так багато болю і помсти: «Подивіться, що ви зі мною зробили, і жахніться, як мені погано. Це все через вас».
Послання, яке дитина всередині нас адресує колись всемогутнім батькам.
Автор: Ірина Рьобрушкіна
Моя дитина
За матеріалами
