Наш перший досвід в житті ми сприймаємо з точки зору нашої сім’ї, ми бачимо емоції наших рідних і переймаємо їх, переймаємо страхи, мрії — все, що вони відчувають. І часто наше світовідчуття виходить з того, що наші батьки відповідали нам в дитинстві на наші запитання.

Діти починають помічати почуття рідних приблизно в п’ять років, коли розвивається їх здатність до співпереживання. Вони стають більш чутливі до енергетики оточуючих людей, їх емоцій, їх мови тіла. Навіть тон голосу і ритм дихання допомагають дітям розуміти та співпереживати. Ви можете бути чесними з дітьми, не перекладаючи на них вантаж власних емоцій, а навчаючи, як з ними співіснувати та орієнтуватися, особливо якщо у вас важкий день або складний період. Як робити це правильно, розповідає відомий духовний лідер в США — Шаман Дюрек.

Дитина відчуває, що у батька «поганий день». Коли дитина питає у мами чи тата, як вони себе почувають, то вона вже співпереживає. Але часто батьки говорять, що все нормально, замість того, щоб допомогти дитині зрозуміти, що вони налякані або засмучені, пояснити, як вони справляються з цією емоцією, як справляються з труднощами, що вони раді, що дитина помічає їх біль. У цей момент, за відсутності чесності, дитина не може сприйняти справжню емоцію. Якщо дитина бачить, що ви відчуваєте одне, а говорите інше, то її нерозуміння переносить вашу негативну енергію в тіло дитини. Дитина буквально відчуває тілом ваш негатив, який ви не пояснюєте, не даєте прийняти — ні собі, ні їй. І цей негатив залишається «кипіти» в дитині. А якщо ви нечесні з дитиною, то вона втрачає до вас довіру. Не довіряючи батькам, вона не навчиться довіряти іншим людям. Таке ставлення до світу викличе у дитини низьку самооцінку, тривожність і стрес. При цьому ви думаєте, що ховаючи свої страхи та гнів, ви захищаєте своїх дітей. Повірте, діти відчувають ваші емоції, яку б брехня ви їм не сказали. Не потрібно глибоко деталізувати те, що ви відчуваєте, тому що ваші страхи — вони ваші, вони не належать вашим дітям.

Практика чесності

Почніть з того, що ви визнаєте перед дитиною: я засмучений, я стурбований, я розсерджений. Поясніть, що ви «працюєте» з цією емоцією і ситуацією, що скоро ви впораєтеся і будете в порядку. Скажіть дітям, що вони не повинні переживати з приводу ситуації — вони в безпеці, ви — поруч. Таким чином ви не залучаєте дітей в ваші проблеми, але в розмові намагаєтеся допомогти їм виробити власну перспективу. Кінцева мета — виробити здоровий підхід до дослідження власних страхів і показати дитині, що можна справлятися зі складними почуттями, які в житті неминуче виникають. Ось як конкретно можна бути «справжніми» з нашими дітьми та вчити їх бути «справжніми»:

Дитина — розумна істота

І ви можете дечому в неї навчитися. Запитайте, як дитина бачить певну ситуацію або проблему. Регулярно запитуйте, про що вони думають. Нагадуйте їй, що вона завжди може говорити відкрито з вами, про що завгодно.

Взаємодійте з внутрішнім світом дитини

Іншими словами, не тільки вводьте дитину в ваш внутрішній світ. Досліджуйте, яке її бачення світу, як вона його відчуває. Грайте з дітьми — так ви взаємодієте з ними на їх рівні, вони відчувають себе впевненішими й спокійніше будуть справлятися з важкими ситуаціями. Вони будуть відчувати себе в безпеці, ділячись з вами своїми секретами, якщо знають, що ви зрозумієте — тому що ви вмієте грати, тобто взаємодіяти в, зрозумілій дитині, формі. Дайте їм зрозуміти, що дурних питань не буває.

Не відповідайте просто «ні»

Якщо ви розсердилися на дитину або збираєтеся її покарати, то допоможіть їй зрозуміти, що саме вона зробила та чому це неправильно, дайте їй час подумати над цим. Пам’ятайте, що діти досліджують все, вони вчаться правилам вашого світу. Наприклад, говорите, що малювати на стінах не можна і поясніть чому, але надайте їм альтернативне місце для цього.

Дім — місце пригод

Зробіть ваш дім місцем досліджень і відкриттів. У дітей має бути місце, де вони можуть відчувати себе спокійно, де ніхто не буде кричати або лаяти за розбиту річ, місце, де немає очікувань і засудження. Найкраще місце для ігор — це не там, де ви зберігаєте іграшки. Це простір, де дитина може переходити від одного виду діяльності до іншого, займатися малюванням, музикою.

Читайте також: Невидимий зв’язок: Помилки «ідеальних» мам, які можуть дорого коштувати їхнім дітям

Якщо на питання немає відповіді

Якщо у вас немає відповіді на питання дитини, так і скажіть дитині, а потім знайдіть відповідь разом.

Будьте «дзеркалом» для вашої дитини

Навчіть дитину любити себе через любов до того, що вона робить. Дозвольте їй побачити себе, не пропонуйте весь час вашу версію того, ким по-вашому дитина є. Будьте «дзеркалом» для вашої дитини: запитайте, чому вона грає саме з цими іграшками й нехай вона промовить вголос свою точку зору. Запитуйте, якою вона бачить сама себе, так вона краще пізнає себе саму.

Будьте прикладом

Навчайте дітей пізнавати самих себе на власному прикладі. Пам’ятайте, що життя — це відкриття, шлях до нього не прямий, це пошуки правильного шляху та іноді ходіння по колу, в результаті якого ви знайдете відчуття власної автентичності та знання того, що таке життя тут і зараз.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів