Дослідженням цього питання займались у різних куточках світу.

Чи можете ви розповісти про те, що відбувалося з вами в ранньому дитинстві? Який ваш найперший спогад і скільки років вам тоді було? Слід зауважити, що більшість людей лише насилу згадують невеликі уривки з раннього періоду свого дитинства, наприклад, коли їм було близько трьох, чотирьох або п’яти років. З чим це пов’язано і чому ми не пам’ятаємо себе, коли були ще зовсім маленькими дітьми?

Дослідження Шеллі МакДональдз

В одному зі своїх досліджень Шеллі МакДональдз (психолог із Нової Зеландії) вирішила з’ясувати, чому діти погано пам’ятають себе в дитинстві й від чого саме це залежить. Для цього нею був проведений експеримент, у якому брали участь новозеландці різного походження (європейського та азіатського), включаючи представників корінного населення країни — племен маорі. В результаті вдалося з’ясувати, що представники азіатських країн пам’ятають своє дитинство найбільш погано, адже в середньому перші спогади про своє дитинство в цій групі проявляються лише після чотирьох з половиною років.

Трохи краще згадати про те, що відбувалося з ними в перші роки життя, можуть вихідці з європейських країн. Більшість з них змогли згадати деякі життєві епізоди, починаючи з трьох з половиною років. Але найкращою пам’яттю в цьому плані володіли представники племен маорі. Виявилося, що в середньому вони можуть розповісти про окремі ситуації, які відбувалися з ними, коли їм було все ще два з половиною роки.

Читайте також: 5 речей, які діти пам’ятають про батьків все життя

Психолог Шеллі МакДональдз пояснила це тим, що корінні жителі Нової Зеландії володіють дуже багатою усною культурою, особливістю якої є створення акценту на подіях, що відбувалися в минулому. Представники племен маорі дуже багато уваги приділяють минулим подіям, що безумовно відбивається і на емоційній обстановці у родині, в якій ростуть маленькі діти.

Стреси та спілкування з родичами

Аналогічні дослідження проводилися і в інших куточках світу. Наприклад, італійський психолог Федеріка Артіолі провела ряд досліджень, у яких брали участь жителі Італії. Їй вдалося з’ясувати, що ті учасники експерименту, які проживали у великих сім’ях з бабусями, дідусями, тітками та дядьками можуть значно більше розповісти про те, що відбувалося з ними в ранньому дитинстві, ніж ті, кого виховували тільки батько з матір’ю.

При цьому найбільш яскравими спогадами про той період є цікаві історії та казки, які розповідали їм батьки й найближчі родичі. Крім того, впливати на формування пам’яті здатний і стрес. Адже діти, чиї батьки розлучилися, коли їм ще не було і шести років, набагато краще пам’ятають своє раннє дитинство.

У чому може полягати причина?

Про точні причини поганої пам’яті у дітей вчені та психологи сперечаються й сьогодні. Одні вважають, що це наслідок швидкого сприйняття інформації, яку дитина в перші роки “вбирає, немов губка”. В результаті, новіші спогади “перезаписуються” у нашій пам’яті поверх старих. Інші ж пояснюють це недостатнім рівнем розвитку пам’яті у маленьких діток. Цікаву теорію озвучив і Зигмунд Фрейд. Він запропонував такий термін, як “інфантильна амнезія”. На його думку, саме вона і є причиною відсутності чітких спогадів про перші роки нашого життя.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів