Ми у своїй голові не враховуємо одну важливу річ, що наш мотив батьків і мотив нашої дитини народжуються з двох різних світів. Ми належимо до світу дорослих, дитина до світу дітей. У нас свої дорослі потреби, свої бажання, свої розуміння, свій досвід, своя відповідальність, зобов’язання, свої радості, свої задоволення, у дитини у своєму світі інше сприйняття і життя, і людей, і свої задоволення, свої потреби та розуміння, свої радості та інтереси. У цих двох світах і ставлення до сьогодення, до минулого, до майбутнього, до важливого і не важливого, до цінного і не цінного різне.

Тому часто наші мотиви не мають ніякого відношення до мотиву дитини. І якщо в голові батька ці два мотиви злиті в один єдиний, який бачите Ви, як батько, то домовитися і зрозуміти дитину не вийде. Так, її можна продавити, настояти на своєму, змусити, або впасти в безсилля та образу, змусити її відчувати провину, але почути та домовитися, ні.

Мотив – це те, що зсередини спонукає діяти, те для чого ми хочемо і робимо якусь дію. Якась причина всередині, яка переростає в дію.

Згадайте стан, коли Ви щось робите, робите те, що хочете, коли Ваше внутрішнє спонукання прекрасно збігається з тим, що Ви хочете зробити, коли Ви це робите, тому що Вам це потрібно всередині, Ви розумієте значущість цього для себе і цінність того, що будете робити або робите.

І коли ми хочемо, щоб дитина щось робила, спираючись тільки на свої батьківські мотиви, вважаючи це цінним для неї, і думаючи, що вона розуміє цю цінність для цієї дії, ситуації, її життя, так само як і ми її розуміємо, то ми можемо зустріти опір, боротьбу або приречену сумну покору.

Дитина – це інша окрема людина абсолютно зі своїм сприйняттям, відмінним від нашого.

Якщо Вам підходить, проходити через боротьбу або приречену покору, то можна все так і залишити, нічого не змінюючи. Якщо ж Вам важливі Ваш внутрішній спокій, спокій дитини та довіра між вами, то доведеться допустити й взяти до уваги, що в наших стосунках з дітьми є наш мотив батьків і мотив дитини. Два мотиви в одних стосунках.

Наш мотив і мотив дитини це дві різні речі

Коли ми розуміємо всередині себе цю річ, різницю, то нам не потрібно боротися та долати опір. Нам доведеться врахувати обидва мотиви та знайти компроміс, який вирішить ситуацію виходячи з того, що є два різних мотивів.

Звичайно, є ситуації, коли батькові потрібно зробити саме так, як бачить він, бо в наших руках відповідальність за життя дитини. Але бачення і почуття дитини ми все одно визнаємо, даємо їм місце, обговорюємо, даємо їм увагу і повагу, і пояснимо чому важливо вчинити саме так. В цьому є обговорення, довіра, повага і погляд один на одного. І цього часто достатньо, щоб не тиснути на дитину, а домовитися, навіть якщо ми будемо з нею діяти за нашим батьківським сценарієм.

Читайте також: Потреби дитини в різні періоди життя

Коли починаєш відокремлювати свій дорослий мотив від мотиву дитини та розуміти, що це дві різні речі, то внутрішня навичка поваги, розуміння її потреб, довірливої ​​розмови приходить, навіть якщо для цього потрібно “потренуватися” в повсякденному житті з дитиною, з іншими людьми. Згодом приходить це тонке відчуття коли і як вчинити, щоб вшанувати мотиви кожного, знайти потрібні слова, вони будуть йти з серця, з почуттів. А головне, дитина буде відчувати, що її почуття, її бачення, її розуміння ситуації і її бажання, мотиви, цінності важливі для нас, важливі для життя, що вона для нас важлива, що її розуміння має цінність.

Тут важливо пам’ятати наступні речі:

  • Я – це я, моя дитина – це окрема від мене людина зі своїми потребами, бажаннями, своїми почуттями, знаннями, баченням.
  • Мій мотив (тобто та важливість для мене з якої та для якої я буду діяти або діють) – це мій мотив, інші люди та зокрема моя дитина, бачить все по іншому, вона зі світу дітей і у неї є свій мотив, своя важливість, чому вона буде діяти так або не хоче діяти взагалі в цій ситуації, вона може бути для неї взагалі не важлива.
  • Розуміти свій мотив і пояснювати дитині ту важливість, яку Ви визначаєте для себе в кожній ситуації та дізнаватися щораз про те, що думає і хоче в цій ситуації дитина. Що для неї тут важливо.
  • Поважати обидва мотиви. Виходити в рішенні ситуацій з поваги до обох мотивів.

Для кожного з нас важливо бути цінними, а для дітей особливо, це той спадок, який ми їй передаємо з дитинства, точніше підтримуємо її цінність, допомагаємо їй обходиться з нею гармонійно, відчувати її та не втрачати зв’язок з собою. Це сила нашої дитини на все її життя.

Звичайно, в темі з дітьми, ми завжди повертаємося до відносин з собою, тут інакше не буде. Тому, що через відносини з дітьми, ми проходимо велику школу зустрічі з собою. Зі своєю цінністю, з тим як ми обходимося зі своїми бажаннями, зі своїми цінностями, чи вміємо ми поважати їх, чи вміємо ми шукати щирі шляхи спілкування з дітьми, чути їх, розуміти їхню відмінність від нас, шукати баланс, щоб все це врахувати та діяти з любові, і ще дуже багатьом і багатьом речам.

Я нам всім цього бажаю в будь-яких стосунках!

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів