Іноді мені здається, що в країні довгий час існувала якась таємна змова, згідно з якою не можна було відкривати рот на тему нещасного шлюбу або проблемного материнства, – пише morena_morana. – Причому у змову були залучені абсолютно всі, починаючи з виховательок дитячого садка, і закінчуючи двірниками.
Принаймні, таке враження у мене склалося з мого дитинства – я була єдиною дитиною в сім’ї, і спостерігати за іншими дітьми в живій природі мені було просто ніде. А в доступних мені джерелах інформації – казках, фільмах і розповідях дорослих все закінчувалося однаково – добре. Діти були рожевими, товстенькими, ароматно пахли присипкою і “напружували” батьків максимум до трьох років.
Тепер, коли з’явилися групи та блогери, які розповідають про те, що не все в родині так райдужно, стало трохи легше. В тому сенсі, що зрозуміліше, що проблеми трапляються не тільки у тебе, а взагалі в кожної пари. І що ці проблеми можна і потрібно вирішувати, до них можна і потрібно готуватися.
Але я помітила, що саме в коментарях під такими сторінками, якщо вони відкриті, максимальна кількість хейту. Почасти це відбувається тому, що багато людей вважають: заздалегідь лякати труднощами дітонародження і життя в шлюбі не варто. Це антисімейна пропаганда, яка погано закінчиться.
Читайте також: 20 заповідей для подружжя
Я ж вважаю, що про негативну сторону сімейних стосунків можна і потрібно говорити. І ось чому.
- Щоб молоді люди вступали в гру усвідомлено, знаючи вартість вступного внеску. Зараз багато сімей з однією дитиною, таким дітям просто ніде побачити весь процес вирощування малюка, як, наприклад це було у мене. Я вважаю, що ці люди мають повне право знати правду такою, яка вона є. А не причесану і підкориговану на сімейних фотографіях.
- Щоб жінка (адже вона приймає основний репродуктивний удар на себе) могла підстрахуватися заздалегідь і «підстелити соломки». Наприклад, заздалегідь отримати освіту і досвід роботи, а не бігати потім принижено по роботодавцях як працівник другого сорту, сподіваючись, що молоду матусю візьме хоч хтось.
- Щоб чоловік міг краще розуміти дружину, розділяючи з нею відповідальність. Адже в ілюзіях перебувають часто не тільки молоді мами, але і молоді тати, які впевнені, що їхня дружина «сидить» вдома в декретній «відпустці». У той час як він з останніх сил забезпечує сім’ю.
- Щоб не страждали самі діти, які опинилися «неправильними». Адже часто мама, що зіштовхнулася з труднощами й не вирішила їх, зганяє зло на дитину, що не виправдала її сподівань. Чи не краще, щоб ці очікування були адекватними? Діти хворіють, вередують, відкидають наші цінності, шукають себе і роблять помилки – і це в кращому випадку. А в гіршому і думати не хочеться.
- Щоб мами й тати зрозуміли, що вони не самотні у своїх проблемах. Адже іноді людині просто потрібно виговоритися, щоб напруга трохи спала. А як виговоритися, якщо всі навколо співають мантру про зайчиків, галявини та рожевих єдинорогів? Групи, які розповідають про темний бік материнства, повинні нагороджуватися медалями за внесок у збереження психічного здоров’я та психологічного благополуччя мам.
- Щоб батьки не перекладали власну відповідальність на близьких. Адже часто наслідки нещасного шлюбу, у вигляді дитини або двох, відправляються з очей геть до бабусі, і перестають бути цікавими від слова зовсім. Адже це тільки чернетка, невдала спроба сімейного життя. А попереду велике і чисте, описане в фільмах щастя.
- Тому що завищені очікування боляче б’ють по шлюбу. Наприклад, якщо послухати старі пісні та народні приповідки про заміжжя, вони всі неймовірно сумні. Іноді складається враження, що жінки раніше в принципі тільки те й робили, що народжувалися, страждали та вмирали, без перерви на обід. Однак я підозрюю, що такий підхід дозволяв уникнути багатьох розчарувань…
- Щоб потрапивши в біду, не соромилися звертатися по допомогу. Наприклад, ще недавно післяпологова депресія вважалася примхою. Сьогодні з нею успішно справляються, почасти тому, що на цю проблему пролилося світло інтернету.
- Щоб люди могли адекватно оцінити свої здібності до батьківства, і не приводили у світ випадкових, непотрібних їм дітей, про яких не зможуть або не захочуть піклуватися.
- Просто тому, що це правда. І люди мають право її знати. Інша справа, що правдою є і те, що у кожної медалі є дві сторони. І світла теж зазвичай присутня. Але це вже зовсім інша історія.
Моя дитина
За матеріалами
