Як же не хочеться бурчати на дітей з будь-якого приводу, перетворюючи своє бурчання в фон їхнього життя, на зразок телевізора. Переборщувати, звичайно, не варто, але іноді це просто необхідно — діти не повинні думати, що батьки та друзі це одне і те ж.
Про необхідність тримати баланс, періодично включаючи «сувору маму», пише кореспондент Scary Mommy, The New York Times і The Washington Post, Крістін Орган.
«Я не боюся бути суворою мамою, тому що не хочу виростити засранців»: чому не варто бути другом для своїх дітей
Кожен день мої діти зляться на мене з тієї чи іншої причини. Наприклад, прошу їх витерти після себе калюжі у ванній або скорочую їм час гри на планшеті. Іноді у мене навіть вистачає нахабства попросити їх прибрати собачі екскременти на задньому дворі або скласти після обіду свої брудні тарілки в раковину.
Іноді я буркотлива мама, іноді — сувора, а іноді, можна сказати, найзліша мама НА СВІТІ.
В цілому, як мені здається, я досить спокійно ставлюся до купи різних речей. Я багато дозволяю своїм дітям: довго сидіти біля телевізора і комп’ютера, їсти шкідливу їжу, пізно лягати. Я не лаю їх за оцінки (поки вони старанно працюють і поважають своїх вчителів). Я дивлюся крізь пальці на розкидані по підлозі шкарпетки та безлад в їх кімнаті. Я навіть не дратуюся, коли вони забувають опустити сидіння унітазу (а так буває майже завжди).
Але оскільки я не хочу виростити нахабних придурків, мені потрібно якоюсь мірою бути твердіше і встановити деякі обмеження.
Звичайно ж, будуть скарги, ниття і плач. Вони кажуть, що їх друзям дозволено грати в приставку аж п’ять годин поспіль (хоча це не так). Намагаються переконати мене, що обов’язково зроблять домашню роботу вранці (не зроблять). Вони кажуть, що їх друга, який живе по сусідству, не змушують прибирати за собакою (так у нього навіть немає собаки).
Не сумніваюся, що мої діти регулярно зляться на мене. Я близька з ними й тому — в курсі. Так, вони часто роздратовані або засмучені моїми очікуваннями або навіть відверто злі на мене за такі дурні речі, як «правила».
Читайте також: Любов тата. Нова версія
Я збрешу, якщо скажу, що мені дуже подобається бути самою суворою мамою на світі. Це не весело, коли твоя дитина злиться на тебе або сперечається про важливість чистки зубів і прийняття душу. Але в кінцевому підсумку я згодна побути в цьому образі, тому що я знаю, що це необхідно. Це в порядку речей, коли ти мати.
Чи прагну я до здорових відносин зі своїми дітьми? Звичайно. Чи потребую я, щоб вони любили та поважали мене? Звичайно. Чи хочу я, щоб вони довіряли мені й знали, що я для них особистий адвокат і найнадійніший захисник? Авжеж.
Але чи потрібно мені бути їхнім другом? Ні дякую. Я їх мати, а не друг.
Я не хочу виростити невихованих неандертальців. І ще якось не дуже хочеться виховати споживачів, які вважають, що світ існує тільки заради їх задоволення. Я банально хочу, щоб вони були добрими та уважними людьми. А це означає, що іноді я повинна ставити обмеження …
Власне тому мені й не потрібно бути другом для своїх дітей. Адже, якщо чесно, я впевнена на сто відсотків, що не стала б відмовляти друга від дурних вчинків, які іноді роблять мої діти, але вони маленькі, і моя робота — допомогти їм вирости добрими, шанобливими та хорошими людьми. І через це іноді мої діти зляться на мене. Але мені постійно треба бути самою суворою мамою у світі.
Іноді я дратую своїх дітей, наприклад, коли голосно співаю в присутності їхніх друзів. І ще я позбавляю їх надії жити в бардаку і бруді, змушуючи вмиватися з милом. Я нагадую їм, що потрібно почистити зуби та користуватися дезодорантом. Іноді я навіть наважуюся прибрати їх цінні речі й покласти одяг на місце. Будь-яка така дія може спровокувати бурчання та обурення. І, не дай Господь, призначити якесь покарання. Це зразу ж додасть мені ще купу балів суворої матусі.
Я злю своїх дітей тисячею різних способів і мільйон раз в день. Добре, я перебільшую. Тільки раз сто. Наприклад, я розлютила їх, коли нарізала їх улюблені бутерброди не трикутниками, а квадратиками.
І якщо ви хочете розізлити свою дитину напевно, то можете прибрати конструктор, який розкладений на підлозі посеред кімнати та лежить там недоторканим п’ять днів, тому що він «все ще грає».
Я вважаю, дратувати своїх дітей — це цілком природно. А бути строгою — це один з обов’язків, які йдуть в комплекті з привілеєм бути Мамою.
Автор Крістін Орган
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
