Бачачи оцінки в щоденнику, ми приходимо до висновку, що реальність далека від фантазій.

Що гріха таїти, майже всі батьки схильні бачити генія у своїй дитині. Багато мам настільки впевнені в надзвичайних здібностях дитини, що просто втрачають здатність об’єктивно оцінювати можливості сина або дочки. Ми тішимо своє батьківське марнославство реальними або уявними досягненнями дитини й чекаємо, що вона реалізує наші дурні амбіції. Але, бачачи її оцінки в щоденнику, ми приходимо до жахливого висновку, що реальність далека від батьківських фантазій. Відразу виникає питання, чому дитина погано вчиться і хто в цьому винен?

Мова сьогодні не про шкільну програму, її переваги, недоліки та не про небажання дітей вчитися. Хочеться поговорити про особистість дитини-трієчника.

Чи варто бити на сполох?

Чому успішність дитини залишає бажати кращого? Чи треба ставити хрест на майбутньому такої дитини? Людвіг ван Бетховен, наприклад, неграмотно писав і був слабким у математиці, Ісаак Ньютон був найгіршим учнем у класі. Великий конструктор Сергій Корольов в школі був трієчником. Менделєєв вчився досить середньо (за винятком математики та фізики). Вінстон Черчилль не міг похвалитися успіхами в навчанні. До того ж великий Ейнштейн теж був дуже слабким учнем у школі.

Якщо ближче познайомитися з біографіями великих людей-трієчників, можна зробити висновок, що хтось із них просто ненавидів рутину і схоластику школи, хтось був зосереджений на власному захопленні. Якщо дитині потрібно більше часу для осмислення і виконання завдань, це, можливо, свідчить про її внутрішню глибину. Безумовно, не факт, що з вашого трієчника зросте Ейнштейн. Але не поспішайте ставити на ньому клеймо посередніх можливостей. Це, до речі, дуже люблять робити наші педагоги. При такому положенні речей дитина звикається з амплуа вічного трієчника, який постійно погано вчиться. Вона не бачить сенсу виправляти ситуацію.

Як поступають сучасні батьки?

Якщо дитина не відрізняється академічними успіхами або банально «з’їхала» на посередні оцінки, батьки воліють бути максимально суворими (деякі навіть згадують про існування ременя). До дитини застосовуються певні санкції. Наприклад, її позбавляють планшета і комп’ютера, жорстко контролюють виконання домашніх завдань (що зовсім не зайве), її контролюють і карають. А ось дошукуватися до причин поганої успішності батьки не поспішають: це складно і незручно. Більш того, неприємно зізнаватися собі в тому, що неблагополучна атмосфера в сім’ї, відсутність уваги до дитини, нескінченна зайнятість дорослих є тривожними передумовами психологічних проблем учня. А це тягне за собою проблеми з успішністю.

Читайте також: Двієчники, які вас дуже сильно здивують!

Шкільна успішність далеко не завжди є критерієм майбутнього життєвого успіху

Є маса прикладів того, що хрестоматійні шкільні знання в системі цінностей юної людини можуть займати далеко не перше місце. Це стосується, скажімо, серйозного захоплення спортом. Наприклад, не встигаючи з математики та хімії, підліток може подавати надії на спортивному терені та досягти певних висот у цьому.

Те ж стосується музичних занять. Цілком можливо, що, навіть якщо ваша дитина погано вчиться, вона, опанувавши гру на якому-небудь інструменті, захоче в майбутньому пов’язати своє життя з музикою. А що цікаво вашому нащадкові, найкраще можете розібратися тільки ви самі.

Чи варто батькам падати у відчай, якщо їх дитина погано вчиться?

Виявити причину проблеми, створити дитині комфортні умови для розвитку, заохочувати її захоплення – ось завдання батьків. І головне, вірте у свою дитину. Нехай вона відчуває вашу підтримку. А також стимулюйте її до нових починань, не карайте за похибки. Давайте її зрозуміти, що любите її незалежно від досягнень або невдач.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів