Ми всі хочемо зробити своїх дітей щасливими. Ми всі бажаємо їм лише найкращого. Але часом трапляється так, що ми починаємо плутати поняття і підмішувати власні пріоритети в чуже життя.

Наше завдання, як батьків і вихователів (як би це не банально звучало), — навчити дітей вчитися. Навчити шукати потрібну інформацію і відокремлювати правду від брехні. Навчити обходити перешкоди з найменшими втратами, як фізичними, так і моральними. Розумієте, навчити, а не зробити все за них: не давати рішення вже в готовому вигляді; не робити можливе і не можливе; не розбиватися вщерть заради; не балувати, а любити. Зробити самим, часом простіше, та й дати максимум — задоволення. Але … Чим більше ми дітям даємо, тим менше вони вміють і хочуть.

А як навчити? Це ж або є, або немає. А ось і ні. Зараз я не буду говорити про те, як зробити дитину більш самостійною. Я спробую розповісти вам про те, як допомогти дитині навчитися приймати самостійні рішення і відповідати за свої вчинки. Адже саме цього ви хочете, вірно?

На мій погляд, найпершими речами в становленні дитячої особистості, будуть:

  • Початкова фізична самостійність

Будь то перші кроки, годування, туалет, вибір іграшок в магазині, подолання шведської стінки, стрибки в басейні … як тільки ви бачите в дитині готовність до дій, відпускайте. Не тисніть, дозволяйте йти своїм шляхом. Захистіть від «падінь» і попередьте про наслідки, але не робіть все це замість неї.

  • Достатня рухливість

Пам’ятайте, що лише енергія народжує енергію. Бездіяльність її вбиває. Не дозволяйте дітям лінується. Не дозволяйте лінуватися і собі. Будьте позитивним прикладом. Прогулянки, походи, спортивні секції — все це потрібно дітям, як повітря. Без цього вони перестають бути дітьми.

  • Спокійна і довірлива домашня атмосфера

Це дуже важливий пункт. Якщо атмосфера в будинку знервована, вам і всім іншим членам сім’ї не хочеться туди повертатися, то ні про яку впевненість й самостійність не може бути й мови. Для будь-якої дитини будинок — це місце, де її завжди люблять і чекають. Просто пам’ятайте про це. Намагайтеся не приносити додому вуличну злобу, не кричіть і не обговорюйте вголос свої образи та промахи.

  • Сімейні обіди та розмови

У моєму дитинстві ніколи цього не було. Але завжди дуже хотілося. Це так чудово, коли збирається вся родина, коли йде живе спілкування. Коли молодші слухають спогади старших, вчаться їх досвіду, а старші й собі — не заважають молодшим висловити їх власну точку зору. Це і є обмін, саме це дає сили та допомагає прийняти правильні рішення.

  • Чіткі рамки дозволеного та однозначність ваших дій

Навіть дорослій людині це дуже сильно полегшує життя. Що вже говорити про дітей. Не міняйте свої рішення, як рукавички: не допускайте двозначності фраз і роздвоєності рішень всередині сім’ї. Домовтеся заздалегідь і попросіть всіх членів сім’ї дотримуватися обраної тактики. Ніколи не сваріться і не сперечайтеся при дітях. Це дуже сильний удар по дитячій психіці.

Що ще ви можете зробити для дитини, як батьки:

  • Будьте завжди на стороні дітей;
  • Слухайте і не перебивайте;
  • Мінімізуйте стресові ситуації;
  • Бережіть дитинство;
  • Багато подорожуйте;
  • Вивчайте іноземні мови;
  • Ведіть здоровий спосіб життя;
  • Відвідуйте музеї, спеціалізовані гуртки та клуби;
  • Вивчайте напам’ять вірші й тексти;
  • Не перевіряйте виконання домашніх завдань;
  • Не звертайте увагу на шкільні оцінки;
  • Виробіть свою, найбільш оптимальну систему бонусів;
  • Не бійтеся заслужених покарань (але, звичайно ж, не фізичних);
  • Хваліть дітей за успіхи;
  • Не сваріть за невдачі;
  • Пояснюйте причини та наслідки;
  • Не робіть непоміркованих висновків;
  • Не принижуйте і не соромте;
  • Говоріть правду;
  • Обговорюйте з дітьми будь-які теми;
  • Ніколи не порівнюйте їх з собою або з іншими дітьми;
  • Беріть участь у всіх дитячих заходах;
  • Пишаєтеся і завжди поважайте дітей.

Автор: Анна Федулова
Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів