Існують ознаки, які вказують на відсутність у дитини готовності стати школярем.
Готовність до школи — це не лише вміння читати, писати та рахувати. З першим шкільним дзвоником у дитини починається нове життя, до якого їй треба бути готовою психологічно, а ще володіти деякими дуже важливими побутовими навичками — про них згадують не усі батьки.
Психологічна готовність до школи — це не один, а декілька показників. Вони демонструють, наскільки успішно дитина впорається з роллю школяра. Ця роль вимагає від першокласника певного рівня розвитку особистісних і вольових якостей, які лежать в основі цього показника. Без них дитина може втратити мотивацію, насилу розуміти шкільні предмети, їй буде складно розвиватися інтелектуально, спілкуватися з однолітками та вчителями.
Ось 5 головних показників психологічної готовності та вправи для їхнього розвитку за домашніх умов.
Тяга до знань
Так, дошкільник ще занадто малий, щоб свідомо вчитися, але тяга до нового, потреба щось дізнаватися, допитливість мають бути. Якщо дитина вчиться чомусь тільки з-під палиці, не варто очікувати на те, що школа це виправить.
Допитливість властива усім дітям, тому для батьків головне — не вбити у дитині тягу до знань. Якщо ви помічаєте, що у дошкільника немає тем, що його захоплюють, його не цікавлять машини, комахи, динозаври або навіть феї, нові місця і книги не викликають хоча б цікавості, а на будь-яку пропозицію зайнятися чимось новим він відповідає відмовою, то потрібно шукати причину відсутності пізнавального інтересу.
Класичні помилки під час розвитку освітньої потреби — неуважне ставлення до нескінченних дитячих “чому?” і, навпаки, перевантаження секціями, гуртками та іншими заняттями.
Що робити
Щоб розвинути тягу до знань, обов’язково відповідайте на питання, які задає дитина, — це сформує світогляд. Давайте легкі й водночас зрозумілі відповіді. Озбройтеся енциклопедіями з гарними картинками, покажіть захопливі відео на тему питання і не забувайте про художню літературу.
Навички класифікації та аналізу
Уміння аналізувати, класифікувати та узагальнювати — саме ці здібності визначають рівень інтелектуального розвитку, а не вміння писати або рахувати. Приклад: дитина не розуміє, що диван — це меблі, крім дивана меблі — це ще шафа, стілець, стіл та інші предмети з цієї групи. Інший умовний приклад: дошкільник відносить до однієї групи предмети з різних категорій, і для нього тарілки, чашки, стілець і стіл — це все посуд. Без достатнього рівня інтелектуального розвитку у дитини не буде системного підходу до навчання.
Щоб зрозуміти, що з класифікацією є проблеми, пограйте з дитиною у гру “Назви одним словом” — ви перераховуєте предмети з однієї категорії, а дитина називає ці предмети одним словом, наприклад, машинка, кубики, конструктор, пірамідка — це іграшки, дитина повинна назвати це слово. Пограйте у зворотному напрямку, помінявшись ролями. Здатність до аналізу вимагає розвитку і в інших випадках. Наприклад, якщо дитина не може назвати, який день тижня сьогодні і який буде завтра, не визначає за ознаками пори року і не може вибудувати найпростіших причинно-наслідкових зв’язків (наприклад, якщо взимку не вдягнути рукавички, то руки замерзнуть).
Що робити
Щоб розвинути у дитини ці здібності, використовуйте ігри на логіку. Знаходьте разом з дошкільником відмінності на картинках, виділяйте зайві елементи послідовностей, продовжуйте закономірності, вирішуйте головоломки й складайте пазли.
Фонематичний слух
Він повинен бути розвинений настільки, щоб дитина могла розрізнити окремі звуки у слові. Фонематичний слух надзвичайно важливий для освоєння читання у першому класі школи.
Зрозуміти, що з цією ознакою у дошкільника проблеми, досить просто: попросіть дитину назвати звуки, з яких складається слово. Писати та показувати слово при цьому не треба. Якщо дошкільник не може цього зробити усно або називає звуки неправильно, плутає їх послідовність у слові, то фонематичний слух потрібно терміново розвивати.
Що робити
Розвивайте усвідомлений підхід до читання, обговорюйте прочитане і почуте, задавайте питання за сюжетом, запитуйте про героїв. Нехай дитина переказує невеликі тексти: це додатково тренує пам’ять, розширює лексикон. Виконуйте вправи на слух, де дитині необхідно тупнути, грюкнути або стрибнути, якщо вона чує у слові певний звук. Беріть участь у таких іграх, вгадуйте самі та показуйте дітям приклад.
Уміння контролювати поведінку
Дитині доведеться уважно слухати педагога протягом уроку, запам’ятовувати інструкції, виконувати роботу за зразком і дотримуватися шкільних правил поведінки. Увага, посидючість — все це допоможе дитині увійти у новий темп і підлаштуватися під шкільне життя.
Читайте також: У 7 років вже пізно: чому потрібно навчити дитину ще до школи
Багато батьків переживають, що їх майбутній першокласник зі значними зусиллями може висидіти повний шкільний урок. Але тут треба пам’ятати, що у першому класі продуктивна частина уроку не повинна перевищувати 25-30 хвилин, після чого дітям необхідні відпочинок та рух. А от якщо дитина не в змозі навіть 20 хвилин просидіти на одному місці, слухаючи вчителя, це дійсно може стати проблемою.
Розвивайте довільну увагу і посидючість поступово, починаючи з занять тривалістю у 10-15 хвилин, збільшуючи час до 6-7 років до 30 хвилин. Якщо до семи років дитина ще не може концентрувати увагу довше за 10-15 хвилин, то зверніться до фахівців.
Що робити
Кращий спосіб навчити дитину контролювати свою поведінку і розвинути увагу — ігри. Наприклад, рухливі ігри розвивають навички координації рухів, командні — вчать працювати у групі, сюжетні — допомагають із самовизначенням і самопізнанням. У кожній грі є правила, яких треба дотримуватися, і є шанс перемогти або програти, що теж є важливою частиною життя. Ігри — це тренування психіки, репетиція реальних життєвих ситуацій, з якими зіштовхнеться дитина.
Емоційна готовність
Початок навчання у школі — це сильний стрес для дитини. Життя і першокласника, і усієї його родини серйозно відрізняється від дошкільного часу. Багато нових людей, у тому числі дорослих, зміна розпорядку дня, особливі правила — все це вимагає певної емоційної готовності. Якщо дитина не готова, вона може випасти з життя і замість того, щоб бути його учасником, буде весь час намагатися наздогнати поїзд або навіть не намагатиметься і замкнеться у собі.
Якщо діти не знають, що на них чекає, вони починають переживати, додумувати самі, і перший клас в очах дитини перетворюється на монстра, який живе під ліжком.
Що робити
Спробуйте заповнити прогалини у світогляді дошкільника: розмовляйте про школу, відповідайте на запитання, розкажіть свою історію вступу до першого класу, згадайте вчителів і однокласників, покажіть фотографії. Відвідайте з дитиною вашу майбутню школу, познайомте її з учителем та іншими дітьми.
Також впоратися зі стресом дитині допомагає творчість. Конструктори, набори для малювання, ліплення, вирізання — все це не лише розвиває дрібну моторику, але й допомагає формувати естетичне сприйняття, врівноважує і створює позитивний емоційний фон. І не забувайте, що діти беруть приклад з нас, тому батькам не варто занадто сильно переживати. Дивіться у майбутнє з упевненістю, яку розділить з вами дитина.
Трапляються ситуації, коли й цього недостатньо. Якщо ви продовжуєте помічати тривогу у дитини, порушення сну, появу нав’язливих звичок, не зайвою буде консультація психолога. Зазвичай, у кожній школі є такий фахівець, він допомагає першокласникам адаптуватися до нових умов шкільного життя, проводить цікаві класні заходи та індивідуальні консультації з дітьми, яким потрібна допомога психологічного характеру, працює з батьками.
Якщо ви виявили, що якась із важливих навичок недостатньо розвинена, головне — не панікуйте, дитина відчуває емоційний стан батьків. Не завжди для роботи над цими вміннями потрібно звертатися до фахівців. Тому на психологічну готовність до школи важливо звернути увагу заздалегідь, а не за тиждень до першого дзвоника. Тоді у вас буде час, щоб позайматися з дитиною, і ви зустрінете перший клас у всеозброєнні.
До речі
Є й інші важливі моменти, про які потрібно пам’ятати. Наприклад, дитина повинна вміти самостійно переодягнутися на фізкультуру, а потім не забути зібрати свої речі у сумку. Для цього потрібно, щоб малюк впевнено відрізняв свої речі від чужих. Швидко їсти — за перерву треба встигнути з’їсти обід, чекати ніхто не буде, вмовляти їсти — теж. Зав’язувати шнурки, не забувати мити руки, стежити за тим, щоб одяг виглядав охайно протягом дня, збирати портфель — все це не повинно викликати ніяких проблем у новоспеченого школяра.
Моя дитина
За матеріалами
