Колись давно, коли мені було 10-12 років (точно не пам’ятаю), практично кожен день я прокидався не природним шляхом виходу зі сну, а завдяки скандалам батьків. Я прокидався, слухав їхні лайка на кухні й мріяв тільки про одне — щоб в будинку запанувала тиша.

Так тривало дуже довгий час. Я періодично прокидався у своїй кімнаті від батьківської лайки на кухні. І все б нічого, можна сказати — не звертай уваги, займися своєю справою, нехай батьки лаються. Проблема полягає в тому, що якщо дитина росте в умовах постійної агресії, ненависті та злоби, вона не тільки сама стає агресивною і злою. Вона починає думати, що ВОНА НЕ ЗАСЛУГОВУЄ нормального ставлення до себе. У неї формується НЕНАВИСТЬ ДО СВОГО ЖИТТЯ. Дитина, в таких умовах, думає, що найпростіше померти, ніж терпіти ОСЬ ЦЕ ОСЬ ВСЕ. Така обстановка — сприятливий грунт для розвитку ВЕЛИЧЕЗНОЇ нелюбові до себе.

Мене вразила історія однієї родини, в якій дівчинка була настільки забита, залякана і психологічно виснажена поведінкою своєї матері, що вона шукала можливість найняти кілера і позбутися її. Причому, мати була ортодоксальною християнкою, ревно віруючою жінкою, що допускає насильство стосовно власної дочки, і потім ходила до Церкви, і просила вибачення перед іконами за прояв свого гніву. Батька, як такого, в цій сім’ї не було.

Читайте також: «Правило інвестицій». Психолог назвала глобальний секрет сімейного щастя

Дитина, що росте в сім’ї, як рослина, вбирає воду, вбирає в себе всі тонкощі психологічної обстановки того середовища, де вона росте. Насправді ПРОБЛЕМИ ЙДУТЬ НЕ З ДИТИНСТВА. Вони скупчуються в нас протягом періоду нашого дорослішання. ДИТИНСТВО тільки частина життєвого шляху, в ньому закладається основа нашого характеру, як ставлення до навколишнього світу. Але на цій основі інші етапи життя, такі, як МОЛОДІСТЬ, аналогічним чином залишають свої відбитки.

Зараз я впевнений на сто відсотків — більшість неврозів, просто-напросто, не сформувалися б, якби обстановка в родині була б спокійна. Я впевнений, щастя — це ТИША. Це не крики радості або захоплення. Тиша і спокій — одні зі складових щастя.

Олексій Васьонкін.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів