«Тихіше! Чому ж ти так кричиш! Зменш звук!» – ці фрази не перестають лунати в сім’ях, де росте гучна, дуже гучна дитина. І справді, чому вона не може розмовляти «нормально»? Вивчивши поведінку своїх дітей, рідних і прийомних, читачка поділилася своїми спостереженнями.
Кожен день я говорю своїй молодшій дочці: «Сонечко, зроби трохи тихіше» (або навіть «Будь ласка, вимкни звук!») неймовірну кількість разів. Але її голос все одно перекриває нас всіх — навіть якщо їй не потрібно розмовляти з кимось із нас.
До того ж це та сама дитина, яка, граючи, гарчить як лев, завиває як вовченя і носиться по кімнаті колами, коли схвильована.
Тут немає нічого дивного: для певного віку «розмовляти на повну гучність» абсолютно нормально. Діти в 3-5 років часто такі гучні, просто тому, що в цьому віці вони тільки осягають цю науку — спілкуватися в соціумі.
Вони вже вміють висловлювати свої бажання, потреби і навіть почуття словами, але поки не розуміють, як робити це соціально прийнятним способом. Ця здатність сформується у них лише у віці п’яти-шести років.
Тому, вони можуть питати голосним шепотом: «А чому у цієї тітки така велика голова?» Або голосно розповідати випадковим попутникам про те, що вчора відбувалося у вас вдома.
Вихователі в дитячому садку добре про це знають: вони регулярно спостерігають, як буквально за рік відбувається гігантський стрибок в комунікативних навичках їхніх підопічних, яким восени було п’ять років. П’ятирічки приходять в групу «безтурботними малюками» і закінчують рік вже як «серйозні, великі діти». За цей важливий рік вони осягають закони і правила спілкування як в дитячому, так і в дорослому світі.
Читайте також: Чим щасливіші діти, тим більше вони галасують
Проблема, однак, у тому, що не всі діти ці закони осягають.
Чи траплялося вам зустрічати восьмирічку, який перекрикує всіх навколо? Мені так. У цьому випадку причини, чому ця дитина не може «збавити гучність», не пов’язані з віком.
Мій семирічний хрещеник — така гучна дитина. Його відразу чутно на сімейних святах. Почасти це викликано тим, що в дитинстві він кілька разів перехворів отитом, а почасти — тим, що малюк живе на всі 110%!
Так поводяться багато дітей, особливо ті, хто виріс у великій родині
Моїй прийомній дочці 11, і вона успішно продовжує цю «сімейну традицію». Правда, з інших причин. Вона цілком може розмовляти напівголосно, коли цього вимагає ситуація — наприклад, ввічливо і шанобливо спілкуватися з дідусем. Але якщо їй потрібно звернути на себе увагу, дівчинка додає гучність до максимуму. Так поводяться багато дітей, яким хочеться більше уваги, особливо ті, хто виріс у великій родині.
Спостереження за маленькими членами сім’ї допомогли мені скласти список причин, чому у деяких дітей просто немає кнопки «зробити тихіше»:
- Норма для їх віку, якщо їм три-п’ять років,
- деякі проблеми зі слухом — наприклад, через перенесених інфекцій,
- велика родина,
- бажання звернути на себе увагу,
- синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ),
- тривожність,
- наслідування родичам (якщо діти ростуть в шумному оточенні, вони звикають спілкуватися голосно).
Для чого я все це написала? Якщо вам здається іноді, що у вашої всюдисущої, активної і дуже балакучої дитини немає кнопки «зробити тихіше», це не завжди говорить про медичну проблему. І це аж ніяк не привід, щоб засмучуватися.
Є вік, для якого це абсолютно нормально, і це скоро пройде, треба трохи потерпіти. Є оточення, в якому такі гучні діти виростають і відчувають себе цілком комфортно. І є деякі особливості (на кшталт гіперактивності), які можна скоригувати, якщо приділити їм вашу батьківську увагу, і дати дитині трохи більше вашої любові. Але навіть і медичні проблеми, як, наприклад, зі слухом у мого хрещеника, не зробили його дитинство менш щасливим. Ми просто визнали, що у нас є така улюблена і гучна дитина!
Моя дитина
За матеріалами
