“Діти — сенс мого життя” — як часто ми можемо чути цю фразу від багатьох матерів? Перше, що відчуваєш — повагу і захоплення її відданістю сім’ї, жертовністю, заради виховання гідного нового покоління. Але практично ніхто не замислюється, що криється за цим глибоким почуттям “материнства”.
У спотвореному материнстві не відбувається дорослішання дитини
Серед нас дуже легко впізнати матерів, які готові до глибокої старості опікати своє потомство, не даючи їм почати самостійне життя. Вони щиро вірять, що сила материнської любові — в самопожертві заради дітей, опіка та піклування всупереч усьому. В їх очах “малюк” все своє життя буде потребувати опіки, тому, що вона її бачить такою ж дитиною, несамостійною і ні на що не здатною, як у перші роки життя.
Одна з явних ознак викривленого материнства — зацикленість на житті дитини. Зазвичай так буває, коли власне життя не цікаве і по суті його просто немає. Коли у жінки не складаються стосунки з чоловіком, то вона розчиняється в материнстві. При цьому мати завжди знає “як правильно і що краще” для її дитини, керуючись виключно власним уявленням про правильне життя.
Такі матусі будуть називати своїх дітей “моя маленька, мій маленький”, навіть якщо “Дитятку” за сорок рочків. Добре, якщо це просто ласкаве ставлення до дітей, гірше — якщо мати навіть до повноцінно сформованої морально і фізично дитини ставиться так, ніби вона ще дворічне немовля.
Ще одна ознака надлишку материнської любові — якщо при присутньому в житті дітей батькові, мати називає сина або дочку “своєю дитиною”. Дуже дивно чути від жінок “моя дитина”, якщо вона заміжня.
Дитина народжується через взаємодію двох осіб — чоловіка і жінки. Присвоєння чада виключно собі явно вказує на проблеми з коханою людиною.
Сім’я розпадається з моменту занурення жінки в материнство
Коли жінка зациклюється на своїх дітях, чоловік в її свідомості відходить на другий план. Спочатку вона дарує свою материнську любов дітям, а вже якщо щось залишиться — чоловікові. Тому часто можна спостерігати погіршення відносин через кілька років після шлюбу — дружина все більше присвячує себе дітям, а чоловік залишається не при справах, відчуває себе зайвим.
Читайте також: Ідеальних батьків не буває
І тоді він починає активно шукати способи заповнення внутрішньої порожнечі — в алкоголі, клубах, любовних зв’язках на стороні. А жінка перенаправляє всю свою природну жіночу енергію на дітей. Чоловік перестає отримувати цю енергію, і відбувається розпад пари, перелом в почуттях. Кожен починає жити власним життям.
Батьки можуть дати дітям тільки те, що мають самі
Якщо жінка відчуває себе нещасною поруч з чоловіком, не розуміючи справжньої причини, вона все більше віддаляється від нього і розчиняється у дітях. Такім чином діти отримують не правильний приклад сімейних відносин.
Хлопчики стають прив’язаними до матерів і нездатними нести відповідальність за свою сім’ю. Також вони звикають до думки, що жінка може самостійно розв’язувати сімейні проблеми. Дівчата також не бачать цінності чоловіки й не можуть його поважати.
Всі події в нашому житті не випадкові. Більш того — життєво важливі кармічні уроки потрібно виносити не тільки з подій власного життя, а й звертати увагу на оточення.
Взаємозв’язок надлишкової материнської любові та загибелі дітей
Велике горе для батьків — втратити свою дитину. Одні діти вмирають ще немовлятами, підхопивши занадто сильну хворобу для свого маленького тендітного тільця. Інші потрапляють в катастрофи, третіх вбивають …
Кожен день у світі відбувається не одна дитяча смерть, в ЗМІ говорять тільки про великі катастрофи — пожежа в дитячому закладі, автокатастрофа зі шкільним автобусом та інше. Навіть стороння людина, почувши про таке горе, відчує душевний біль. А що відчувають рідні та близькі неможливо передати словами.
Яким би дивним не здалася взаємозв’язок надлишкової материнської любові та дитячих смертей, але все ж вона є. Якщо бути точніше, причиною загибелі стає порушена система цінностей, яка передається з покоління в покоління.
Про це добре писав А. Некрасов в книзі: “Материнська любов.” Часом смерть є єдиним виходом із задушливих відносин.
Один мій клієнт, якому було 39 років все ніяк не міг познайомитися з дівчиною. Але зустрівши дівчину, мати не схвалила його вибір і заборонила приводити її до них в будинок. Через 2 роки мама померла від дуже дивної хвороби, а син незабаром одружився й ось вже 5 років живе щасливо зі своєю дружиною. Навряд чи у нього б склалося його життя при матері. Її смерть звільнила його і дозволила жити своїм життям.
Найпростіший приклад правильного розподілу життєвих пріоритетів можна спостерігати в житті тварин. Новоутворена пара приводить потомство, навчає його життєвих основ, а після в певному віці відпускає жити власним життям. Таким чином формується нове покоління, повноцінно здорове продовження роду.
Материнство — природний інстинкт
Є така дуже мудра біблійна фраза: “Спасися сам, і врятуються тисячі”. Найчастіше надлишкову материнську любов проявляють саме жінки, адже саме в них закладена здатність любити. Зрідка трапляються й занадто турботливі татусі, але таке явище велика рідкість.
Саме відчуття під час вагітності, пологів, перших днів спілкування з малюком і почуття, що маленька людина потребує допомоги мами, її беззахисність — це і створює відчуття здорового материнства. А далі саме мати впливає на формування характеру, світогляду дитини.
Любов матері підносять неймовірно високо. Людина повинна розуміти обидві крайнощі святого почуття, щоб знайти золоту середину.
Материнство закладається в жінці на рівні інстинкту. Це свого роду програма продовження роду і виховання потомства, яка передається з покоління в покоління разом з генами.
Читайте також: 5 помилок у відносинах між батьками, які шкодять дитині
Але якщо в природі тварини в певний момент практично проганяють своїх дітей, щоб ті змогли самостійно пристосуватися до різних життєвих труднощів, то до людських інстинктів домішуються і соціальні програми. Сьогодні навіть є спеціально створені закони про соціальний захист материнства і дитинства. Суспільство всіляко заохочує занурення жінки у своїх дітей, захищає права “материнства”.
Тому дівчинку з дитинства привчають до думки: материнство — головна мета нормальної жінки. Більшість оточення живе за цим шаблоном, і дівчинка неухильно звикає до стереотипного мислення. А призначення в житті жінки аж ніяк не в материнстві, а у відкритті своєї здатності любити себе, а потім чоловіка. Жінка, у якої не склалися стосунки з чоловіком і вона не увійшла в глибокий союз з ним, не може вважати свою місію на землі виконаною.
Головна мета жінки — через любов до себе відкрити можливість і здатність любити навколишній світ, людей і життя в цілому. Материнство є наслідком любові до чоловіка, але не головною метою в житті.
Спочатку жінка повинна вивчити себе, розкрити свою жіночну натуру. Саме після цього вона стає справжньою жінкою, а не в результаті фізичного дорослішання. Але, на жаль, багато хто не встигає сформуватися духовно, як жінка, психологічно залишаючись дітьми, і як наслідок — не можуть бути повноцінними матерями та проявити здорове почуття материнства стосовно своїх дітей.
Автор: Ірина Гаврилова Демпсі
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
