Хізер Шумакер, соціолог, експерт з раннього розвитку і виховання дітей, автор книги «Пливіть проти течії: Відмовтеся від правил заради виховання упевнених в собі та творчих дітей» (It’s OK to Go Up The Slide: Renegade Rules For Raising Confident and Creative Kids), стверджує, що система початкової освіти побудована в корені неправильно. Вона висловила свої аргументи на користь скасування домашніх завдань в початковій школі. Чим же це може допомогти маленьким школярам?
Ми так звикли бути дорослими, але наші діти, на справді, не міні-версії нас. Не потрібно проектувати на них наші дорослі поняття. Про це йде мова в моїй книзі «Це нормально — не ділитися». Дитина, яка не ділиться, не стає поганою і невихованою істотою. Подумайте про це в іншому контексті. У контексті розвитку дитини. І це не про вас і ваше ставлення ми говоримо, а про маленьку людину, яка тільки починає жити та розвиватися.
Чим більше ми дізнаємося про розвиток дітей, тим більше стає зрозуміло, що є багато методів, які нам ще тільки належить вивчити — соціальних, емоційних і фізичних. Діти можуть розвиватися завдяки речам, які ніколи не здалися б нам елементом розвитку взагалі.
Якщо ви подивіться на результати досліджень про цей взаємозв’язок і порівняйте їх з метааналізом 180 інших досліджень про вплив домашніх завдань, то побачите, що дуже багато залежить від вікової групи. У старшій школі домашнє завдання може бути ефективним, в середній — тільки у невеликого відсотка дітей. У молодшій школі взагалі немає ніякого взаємозв’язку між часом, який діти витратили на виконання домашнього завдання, і їх академічною успішністю.
Читайте також: Відсутність мотивації до навчання: 10 помилок батьків
Відштовхуючий ефект домашнього завдання
Люди зазвичай кажуть, що домашнє завдання потрібне для виховання відповідальності, щоб прищепити посидючість і хороші звички в цілому, що це потім допоможе дітям в середній, старшій школі та в університеті. Але якщо ви уважно подивитеся на 5-річну, 8-річну та 10-річну дитину, то побачите, що у них набагато більше речей, на яких вони хотіли б сфокусуватися: бігати по двору, копіювати особу сестри, освоювати деяку роботу по дому, навчитися нарізати моркву … Дітям потрібна перерва. У домашнього завдання відразливий ефект, який зменшує задоволення від пізнання всього нового, який і породжує негативне ставлення до навчання в цілому. Якщо домашнє завдання, на пару зі школою і навчанням, дадуть поганий поштовх вже в 6-річному віці, коли попереду ще довгі роки навчання — то це буде просто катастрофа. Деякі школи, наприклад, вже відмовляються від домашніх завдань на користь позакласного читання. Тому що задоволення від читання і користь від нього — безцінна.
Я наполягаю на тому, що батьки не повинні тиснути на своїх дітей в тих чи інших ситуаціях. Ми повинні поважати їх індивідуальну швидкість розвитку і їх унікальну адаптивність до зовнішніх чинників, замість того, щоб нав’язувати їм свої очікування.
