Що таке інфантилізм?

Інфантилізм визначається як збереження в психіці та поведінці дорослої людини особливостей, властивих дитячому віку. Сам термін «інфантилізм» (infantilismus) походить із латинської мови «infantilis», що в перекладі означає «малечий, дитячий» чи від «infans» – той, що не говорить.

Ще інфантилізм можна визначити як незрілість у розвитку, тобто інфантильна людина є за своєю суттю незрілою особистістю.

Інфантильність у дітей — це збереження в їхній психіці та поведінці особливостей, характерних для більш раннього етапу психічного розвитку.

Інфантильний дорослий не вміє думати самостійно, про прийняття рішень у конкретних діях щодо усунення проблеми, мова взагалі не йде. Людина виростає неініціативною. Їй постійно потрібні чиїсь поради, вказівки на конкретні дії. В іншому випадку винними завжди будуть ті, хто її оточує. Такі люди люблять розмірковувати, що життя — це суцільне зачароване коло проблем, і скаржаться, що знову потрапили у безвихідь. Водночас людина зі зрілою психікою завжди знає, що безвихідних ситуацій не буває.

Причини виникнення інфантилізму

Інфантилізм у дітей став масовим — вважають психологи та конструктивно пояснюють його причини. Як не дивно, це поліпшення якості життя, збільшення терміну освіти та віддалення віку, коли людина починає заробляти самостійно. Ми зараз говоримо про психологічний інфантилізм, тобто коли в поведінці дорослої людини простежується прояви ранніх вікових етапів. Перебільшено це виглядає так: дівчина років 30-и приходить у магазин косметики й, виявивши, що бажаного блиску для губ немає в наявності, падає, починає плакати, битися ногами та головою об підлогу. Даний приклад ілюструє нам, як вік і поведінка людини може повністю не збігатися між собою — це і є психологічний інфантилізм.

Але є ще й фізіологічний. Причиною фізіологічного інфантилізму, як правило, служить ураження центральної нервової системи, що виникає в результаті асфіксії, різного роду травм голови та інфекційних захворювань, які вражають нервову систему, зокрема головний мозок. Ще однією причиною розвитку фізіологічного інфантилізму можуть служити захворювання органів ендокринної системи, які призводять до гормональних порушень у всьому організмі.

Небезпека інфантилізму

Основну небезпеку для людини, яка страждає на інфантильність, становить соціальна дезадаптація. У результаті того, що таким людям складно пристосовуватися до навколишнього світу і людей, вони часто опиняються на самоті, у них може виникати відчуття власної неповноцінності, непотрібності. Це в підсумку може призводити до різного роду неврозів і депресій, які в деяких випадках закінчуються самогубствами.

Для дитини, якій завжди в усьому потурали батьки й всіляко захищали від труднощів, неприємностей чи фрустраційних обставин, найважчим стане те, що в дорослому житті їй доведеться вирішувати все самій, і ніхто не буде виконувати її бажання на першу вимогу. А це знову-таки призведе до того, що така людина буде відвертати від себе товариство. У результаті чого підвищується ризик розвитку неврозів і депресивних станів з усіма можливими наслідками.

Як виявляється інфантильність у дітей?

Інфантильність дітей більш яскраво і помітно починає виявлятися все ж у шкільному віці. Діти гірше навчаються, у них виникають проблеми з концентрацією уваги. Вони можуть встати та вийти посеред уроку або переривати вчителя. Їхня ігрова діяльність переважає над навчальною. У спілкуванні з однолітками інфантилізм виявляється в невмінні контролювати свою поведінку, у безпосередній реакції на те, що відбувається навколо. Такі діти довірливі та наївні. Найчастіше коло їхнього спілкування складається з дітей молодшого віку, оскільки вони знаходяться ближче за рівнем розвитку саме до них.

Читайте також: Як батьки виявляють інфантильність у відносинах з дітьми: 7 прикладів

Як боротися з дитячим інфантилізмом?

Відповідальність батьків полягає в тому, щоб дати дитині самостійність вибору відповідно до її віку. У дошкільника непогано буде поцікавитися, яку кашу він хоче їсти на сніданок — гречану або манну. Надалі покласти відповідальність за прибирання у своїй кімнаті. З віком межі розширюються разом із зонами самостійності. Мета — це підготувати дитину до дорослого життя.

Разом із самостійністю і відповідальністю, як маленькі грибочки, виростає зниження вимог до батьківського піклування, оцінка прогнозу ситуацій, критичність ставлення до себе й оточення.

Щоб дитина, подорослішавши, мала відповідне до віку сприйняття життя, батькам необхідно врахувати деякі моменти у вихованні:

  • створювати умови для самостійного прийняття рішень дитиною;
  • не втручатися в прийняті ним рішення, дати можливість учитися на власному досвіді під своїм чуйним наглядом;
  • навчити прораховувати ситуації на кілька кроків уперед, зважувати плюси й мінуси.

Усе це поступово знижує залежність маленької людини від дорослих, і з року в рік дитина буде дорослішати психологічно відповідно до біологічного віку.

Щоб ваша дитина виросла психологічно повноцінною і дорослою, навчитеся довіряти їй, дозвольте малюкові помилятися, а потім разом розберіть ситуацію і знайдіть правильне рішення, а не робити все за нього. Постарайтеся уникати критики, не висміювати малюка, якщо ви не поділяєте його позиції. Поважайте маленьку людину, регулярно цікавтеся її думкою в побутових ситуаціях.

Відповідальність батьків — навчити дитину думати самостійно.

Роль батьків у розвитку інфантильності у дітей

Відповідальність та обов’язки батьків — це виховувати своїх дітей, а не спостерігати збоку, як росте їхнє чадо. Вони повинні передати життєвий досвід дитині, навчити приймати рішення, нести за них відповідальність, не боятися пробувати нове, навчити логічно аналізувати ситуацію. Усі ці якості дитині, звичайно, не притаманні, тому що вона маленька, тому її й називають «дитиною», відповідальність за неї несуть дорослі, але лише до якогось певного часу. Фахівці вважають, що після закінчення школи ваш малюк повинен знати та вміти робити все, що йому може знадобитися в дорослому житті. Інфантилізм розвивається у двох крайніх випадках: якщо дитину обмежують у будь-якому прийнятті рішення і в разі вседозволеності.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів