Фахівці виділяють кілька вікових криз у дітей: 1 рік, 3-4 роки, 6-7 років. Але найбільші труднощі в спілкуванні з дитиною батьки відчувають в так званий підлітковій кризі — від 10 до 15 років.
У цей період у підростаючої особистості часто не вистачає внутрішньої гармонії та розуміння себе, в тому числі через буйство гормонів. Наростає хвилювання, через що вона може стати замкнутою або навпаки, надмірно емоційною та агресивною. Що робити в конфліктних ситуаціях і як грамотно реагувати на поведінку дитини, розбираємося разом з сімейним психологом Оленою Шамовою.
Ситуація 1
10-річний хлопчик дивиться мультфільм, відпочиває після школи. Домовлялися, що через годину сяде за уроки. Час минув, мама запросила хлопчика за письмовий стіл — ніякої реакції, другий раз — знову ніякої, в третій раз вона підійшла і вимкнула телевізор. Син відреагував бурхливо: нагрубив, сказав, що батьки його не люблять, і замахнувся на матір.
Порада
Тут червоною лінією проходить боротьба за владу між батьками та дитиною. Мама намагається будь-що одержати вгору над підлітком, зробити по-своєму, хлопчик пручається і, не знаходячи інших аргументів, починає використовувати вербальну агресію (грубити). Грубість, в такому випадку, — його захисна реакція, спроба зупинити придушення власного бажання. Для мами, замість демонстрації своєї переваги, набагато ефективніше було б по-дружньому звернутися до сина і попередити завчасно: «Рідний, давай через 10 хвилин поставимо мультик на паузу, позаймаємося, а потім продовжиш дивитися».
Ситуація 2
11-річна дитина пообідала і не прибрала за собою зі столу. Мама нагадує їй про це один раз, два, три … Потім не витримує і починає вичитувати. Хлопчик зривається, говорить на її слова: «Це маячня собача».
Порада
Уникайте розв’язувати проблему, пред’являючи зустрічні звинувачення. І ніяких покарань! Вони можуть послужити дитині виправданням для подальшої агресії. Не залишайте за будь-яку ціну за собою останнє слово. Для вас важливо вирішити, що саме ви покладете кінець війні (протистояння) і саме ви будете першим, хто припинить зганяти образу. Якщо ви вибираєте мир, то подумки перерахуйте п’ять основних якостей, за які ви любите свою дитину. Важко пригадати такі якості людини, на яку ви розсердилися, але необхідно — це змінить ваше негативне ставлення до неї.
Ситуація 3
Дочка вчиться в 7-му класі. Останнім часом стала пропускати заняття, з’явилися двійки з фізики. Умовляння виправити ситуацію ні до чого не привели. Тоді мама вдається до на крайньої міри — заборонити займатися в секції з туризму. На це дівчинка мамі викрикає: «Ти хоч і доросла, але нічого не розумієш!»
Порада
Якщо діти перестають вас слухатися і ви ніяк не можете на них вплинути, то немає сенсу шукати відповідь на питання: «Що я можу зробити, щоб взяти ситуацію під свій контроль?». Попросіть допомоги у дитини, скажіть їй: «Я розумію, що ти вважаєш, що потрібно зробити так-то і так-то. Але як бути зі мною?». Коли діти побачать, що ви зацікавлені в їхніх справах, так само як у своїх власних, вони більш ніж охоче допоможуть вам знайти вихід із ситуації.
Ситуація 4
Хлопчику 10 років. На пропозицію допомогти по дому говорить мамі: «Відчепися!» – «Що значить «відчепися»?» – «Я сказав, відвали! Захочу — буду робити, не захочу — не буду». На спроби поговорити з ним, з’ясувати причину такої поведінки він грубить або замикається в собі. Дитина може зробити все, але тільки тоді, коли вирішить зробити це сама, без тиску з боку дорослих.
Порада
Пам’ятайте, ефективність впливу на дітей слабшає тоді, коли ми наказуємо їм. «Перестань робити це!», «Ворушіться!», «Одягайся!» – забудьте про наказовий тон. В кінцевому підсумку ваші окрики та команди приведуть до утворення двох протиборчих сторін: дитина і дорослий. Дозвольте синові чи доньці прийняти рішення самостійно. Наприклад, «Ти погодуєш собаку або винесеш сміття?». Отримавши право вибору, діти усвідомлюють, що все, що з ними відбувається, пов’язане з рішеннями, які вони приймають самі. Однак даючи вибирати, надавайте дитині розумні альтернативи та будьте готові прийняти будь-який її вибір. Якщо ж ваші слова не діють на дитину, запропонуйте їй іншу альтернативу, яка зацікавить її та дозволить вам втрутитися в ситуацію.
Ситуація 5
14-річна дочка прийшла пізно з прогулянки, як ні в чому не бувало, не попередивши батьків. Батько з матір’ю роблять їй зауваження в жорсткій формі. Дівчинка: «відваліть, мені не потрібні такі батьки!»
Читайте також: 5 правил, щоб дитина-підліток довіряла вам як нікому іншому
Порада
Діти часто роблять спроби відкритої непокори батькам, кидають їм виклик. Батьки примушують їх поводитися «як слід» з позиції сили чи намагаються «приборкати їх запал». Я пропоную вам робити все навпаки, а саме — стримати наш власний запал. Ідіть від конфлікту! В даному прикладі батькам варто було б чи не кидатися зі звинуваченнями на підлітка, а спробувати донести до неї всю серйозність ситуації й масштаб їх переживань за її життя. Усвідомивши, які емоції пережили батьки в її відсутність, дівчинка навряд чи надалі таким способом стане боротися за свою незалежність і право бути дорослою.
Пам’ятка
1. Перед тим як починати серйозну розмову, виділіть для себе головне, що хочете донести до дитини та навчіться уважно її слухати.
2. Говоріть з дітьми на рівних.
3. Якщо дитина вам грубить або хамить, не бійтеся робити їй зауваження, вказувати на помилки, але спокійно і лаконічно, без лайки, сліз і істерик.
4. Ні в якому разі не тисніть на підлітка авторитетом! Цим ви спровокуєте його на ще більшу грубість.
5. Кожен хоче відчувати, що його цінують. Найчастіше надавайте дитині таку можливість, і вона рідше буде проявляти схильність до поганої поведінки.
6. Якщо ваш син або дочка проявили себе з хорошого боку, обов’язково похваліть, вони потребують вашого схвалення.
7. Ніколи не кажіть підлітку, що він вам чимось зобов’язаний або щось винен. Це спровокує його на дії «на зло». Перед ним лежить весь світ, він дорослий, він особистість, він не хоче бути комусь винним. Краще поговоріть з ним на тему: «Дорослість — це здатність людини відповідати за свої вчинки».
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
