Сучасні батьки нерідко віддають дитину в дитячий сад якнайшвидше. Воно і зрозуміло — чи робота вимагає негайного виходу, чи мамі важко сидіти з дитиною 24 години на добу 7 днів на тиждень, особливо якщо до декрету вона була діловою жінкою.
На жаль, похід в дитячий сад — колосальний стрес для малюка. Починаються проблеми, і головні з них — дитина плаче в садку, не хоче ходити. Які ж причини цих проблем, і що робити?
Чому дитина плаче в дитячому садку
Відрив дитини від батьків — завжди стрес. Перший час істерики малюка зрозумілі. Він звик до постійного контакту з мамою і домашньому мікроклімату, а сад — це чужі люди та діти, інший розпорядок дня, інші правила, ВСЕ інше.
Основних причин, чому дитина плаче в садку, кілька:
- Стрес від розлуки з батьками. Причина основна і найголовніша. До того ж треба враховувати вікові особливості малюка, тривалість постійного контакту з батьками. Найважче доводиться дитині, яка звикла, що мама прибіжить на перший поклик.
- Незвичний режим дня. Удома ви виробили зручний для себе режим. З початком ходіння в дитсадок все абсолютно змінюється. Дитині важко прийняти нові для себе умови, і це провокує стресову реакцію у вигляді плачу.
- Відсутність самостійності. Малюк, якого не навчили банальних навичок самостійності — вмиватися, тримати ложку, ходити на горщик, жахливо страждає серед більш розвинених дітей. А те, що робити він не вміє, стає додатковим навантаженням для персоналу, і кожен працівник реагує на це по-своєму, особливо якщо таких дітей в групі багато.
- Конфлікти з іншими дітьми та вихователем. З дітьми ще зрозуміло — вони всі різні, хтось більш лояльний, хтось менше, існують і шкідливі діти, що відбирають іграшки, затівають бійки. З вихователем все набагато важче. Як зрозуміти, чи гідно він поводиться з дитиною, адже при батьках, найчастіше, демонструється абсолютна доброзичливість. З дітьми ж вихователі бувають надто суворими, і, не дай Боже, жорстокі.
- Вибірковість в їжі. Домашня і дитсадкові їжа, як то кажуть, дві великі різниці. Особливо важко буде дитині-вередуну, яка не бажає їсти незвичні страви з невідомих їй продуктів.
- Страх, що її не заберуть з саду. Перший дзвіночок такого страху дзвенить у малюка в момент першого ж відвідування дитячого закладу. Мама приводить його, роздягає і йде. Нерозуміння ситуації, боязнь залишитися одному позначаються на психологічному стані дитини.
- Приклад інших дітей. Часто діти наслідують поведінки один одного. Якщо малюк побачить іншу дитину, що плаче і чіпляється за маму, він почне копіювати його поведінку.
Що робити з цими проблемами? Заздалегідь постарайтеся уникнути їх!
Підготовку до дитячого садка необхідно починати заздалегідь, щоб не поміщати дитину в чуже для неї середовище раптом і відразу, провокуючи тим самим стрес. Почніть розмови про садок приблизно за пів року до першого відвідування. Розкажіть, як там добре, покажіть журнали, поясніть, що діткам бути в садку — це майже те ж саме, як їх мами та тата ходять на роботу. Постарайтеся, щоб малюк зрозумів: спокійний похід в дитячий сад — це його посильна допомога сім’ї, тоді мама зможе працювати й не буде переживати за нього.
Завчасно взнайте розпорядок дня в саду: зателефонуйте, відвідайте його особисто. Привчайте дитину до цього розпорядку відразу ж, щоб уникнути проблем з раннім підйомом і тихою годиною.
Ще до садка малюк повинен придбати важливі навички — правильно тримати ложку, самостійно їсти, взуватися, одягатися. Розвивайте і дрібну моторику — нехай сам застібає гудзики, зав’язує шнурівки на черевиках.
Читайте також: Адаптація до дитячого садочку. 5 порад мамі
Якщо дитина звикла наслідувати іншим дітям, домовтеся із завідуючою і приходьте вранці, припустимо, на пів години-годину пізніше, щоб в роздягальні не було контакту з плаксивими малюками. Поясніть їй, що є приклади погані та хороші, і що дитина-плакса — не найкращий приклад.
Вмійте слухати та чути свою дитину
Обов’язково обговорюйте з малюком причину його істерик, особливо якщо вони увійшли в систему. Розпитайте, чому він не хоче ходити, що не подобається в садку, поцікавтеся стосунками з іншими дітьми, з вихователем. Постарайтеся почути всі нехитрі дитячі побажання та правильно відреагувати на них. Якщо виникла проблема саме з вихователем, зверніться до завідуючої дитячим садом або переведіть дитину в іншу групу, щоб не наражати незміцнілу психіку на постійний стрес. Найголовніша умова в даній ситуації — не тільки самим говорити з дитиною, а і її слухати.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
