«Мій чоловік каже, що це не дитина, а пекло на колесах… Ми називаємо її Дикункою. Учора моя мама зробила їй зауваження через стрибки на дивані… «Бабусю, все гаразд, я ж мушу поводитися як дикунка…»
Коли ярлик повішено, навіть якщо він не правдивий, люди зазвичай починають поводитися відповідно до набутої характеристики. Це і є «ефект Пігмаліона».
Але впливають ярлики не лише на дітей, а й батьків! Коли ми говоримо щось образливе про свою дитину, то автоматично сприймаємо її як «ворога» та «загрозу», звідси – й підвищений рівень адреналіну в крові, та закладене природою бажання «бити чи тікати».
Ситуація може змінитися кардинально, якщо змінити ярлики з «негативних» на «позитивні» і побачити в дитині друга, а не суперника. Адже на кожну рису дитини можна подивитися з іншого боку, побачити в ній сильні сторони.
Спробуйте зробити цей експеримент і описати свою дитину з позитивної точки зору:
- Замість «вимоглива» – сказати «має високу планку»
- Монстр, божевільна – Творча
- Руйнівна – Допитлива
- Непокірна – Принципова
- Непередбачувана – Поступлива
- Плаксива – Емоційна
- Груба – Чесна
- Вибухова – Пристрасна
- Любить сперечатися – Майбутній адвокат
- Уперта – Цілеспрямована
- Прискіплива – Перебірлива
- Диктатор – Вольова
- Зациклена – Зосереджена
- Негнучка – Незламна
- Виснажує цілком – Енергійна
- Галаслива – Запальна
Такі слова налаштують на позитив і батьків, і дітей, які почувши це – зможуть вислухати прохання дорослого й піти на діалог.
Читайте також: Батьківське благословення
А якщо хтось захоче навішати ярлик на Вашу дитину (наприклад, «Ваш син дуже впертий») – просто і спокійно підкажіть альтернативу: «Ви знаєте, він і вдома такий заповзятий». Ці слова змінюють точку зору.
Інформація на основі книги «Виховання надзвичайної дитини. Порадник для батьків надто активних, емоційних, вразливих, чутливих і наполегливих дітей», М.Ш. Курсінка.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
