«Мій чоловік каже, що це не дитина, а пекло на колесах… Ми називаємо її Дикункою. Учора моя мама зробила їй зауваження через стрибки на дивані… «Бабусю, все гаразд, я ж мушу поводитися як дикунка…»

Коли ярлик повішено, навіть якщо він не правдивий, люди зазвичай починають поводитися відповідно до набутої характеристики. Це і є «ефект Пігмаліона».

Але впливають ярлики не лише на дітей, а й батьків! Коли ми говоримо щось образливе про свою дитину, то автоматично сприймаємо її як «ворога» та «загрозу», звідси – й підвищений рівень адреналіну в крові, та закладене природою бажання «бити чи тікати».

Ситуація може змінитися кардинально, якщо змінити ярлики з «негативних» на «позитивні» і побачити в дитині друга, а не суперника. Адже на кожну рису дитини можна подивитися з іншого боку, побачити в ній сильні сторони.

Спробуйте зробити цей експеримент і описати свою дитину з позитивної точки зору:

  • Замість «вимоглива» – сказати «має високу планку»
  • Монстр, божевільна – Творча
  • Руйнівна – Допитлива
  • Непокірна – Принципова
  • Непередбачувана – Поступлива
  • Плаксива – Емоційна
  • Груба – Чесна
  • Вибухова – Пристрасна
  • Любить сперечатися – Майбутній адвокат
  • Уперта – Цілеспрямована
  • Прискіплива – Перебірлива
  • Диктатор – Вольова
  • Зациклена – Зосереджена
  • Негнучка – Незламна
  • Виснажує цілком – Енергійна
  • Галаслива – Запальна

Такі слова налаштують на позитив і батьків, і дітей, які почувши це – зможуть вислухати прохання дорослого й піти на діалог.

Читайте також: Батьківське благословення

А якщо хтось захоче навішати ярлик на Вашу дитину (наприклад, «Ваш син дуже впертий») – просто і спокійно підкажіть альтернативу: «Ви знаєте, він і вдома такий заповзятий». Ці слова змінюють точку зору.

Інформація на основі книги «Виховання надзвичайної дитини. Порадник для батьків надто активних, емоційних, вразливих, чутливих і наполегливих дітей», М.Ш. Курсінка.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел

Залиште свій коментар

коментарів