Вже доведено, що зв’язок матері та дитини впливає на життя останньої. Надійний зв’язок дозволяє будувати гарні відносини з однолітками, дарує дитині популярність, добре розвиває соціальні навички та зміцнює її позицію в соціумі.

Як впливає рання прихильність на психічне та фізичне здоров’я малюка

Прихильність накладає відбиток на створення особистих взаємовідносин у дорослому віці та впливає на розвиток людини. Психолог Боулбі створив теорію прихильності, в якій стверджується, що довірчі відносини може бути сформовано у дитини, якщо у період до трьох років у неї було створено правильну прихильність з матір’ю.

При цьому, мама її не пропустить, оскільки відчує. Дитина одразу ж починає посміхатися, коли мама заходить до кімнати чи починає шукати маму поглядом, коли відчуває тривогу. Щоб процес запустився, мамі просто необхідно одразу ж реагувати на перші потреби дитини.

Прихильність формується в три етапи:

Від народження до трьох місяців:

Неподільне відчуття турботи. Дитина однаково реагує на всіх, хто до неї підходить та починає проявляти до неї турботу та увагу.

Від трьох місяців до шести:

Дитина посміхається та лопотить лише до близьких людей, активно хоче з ними спілкуватися.

Від шести місяців до двох років:

Час пізнання оточуючого світу. При цьому, паралельно дитина вивчає особливості матері. Вона для неї продовжує бути опорою.

У три роки дитина вже розуміє для себе поняття надійності. Якщо вона відчуває, що дорослому можна довіряти, її поведінка та дії сміливіші, і вона готова і надалі пізнавати світ. Проте, якщо з боку дорослого спостерігається момент відчуженості, тривожність у дитини зростає.

Типи прихильностей

Прихильність дитини залежить також і від її фізичного стану. Тільки-но дитина починає хворіти, вона частіше за все стає вередливою. Так вона демонструє свої потреби у мамі та в її увазі. Мама, своєю чергою, може на це впливати, внаслідок чого, зокрема, після одного експерименту, і почали виділяти 4 типи прихильності:

Уникаючий

Такі діти досить стримані, що проявляється в усьому: у грі, у поведінці, стосовно інших людей (незнайомців). Дитина може і не помітити повернення дорослого, якщо той виходив за межі кімнати. Все відбувається на рівні інстинктів, та мозок починає захищатися від негативних емоцій, щоб знову не відчувати себе знехтуваним, оскільки до цього може призвести будь-яка спроба зближення. Такий тип прихильності може призвести до того, що діти, позбавлені уваги та турботи дорослого, виростаючи, частіше за все уникають всіх і всього. Діти такого типу рідко до себе уваги просять, не просяться на руки, не наполягають на тому, щоб з ними грали. Вони рано вчаться самостійності, оскільки частіше за все несуть відповідальність самі за себе. Вони просто не вміють просити про допомогу. Вони уникають спілкування, зокрема, з близькими людьми. Діти виростають вразливими та відлюдькуватими.

Надійний

Дитина проявляє тривогу та виражає почуття занепокоєння, якщо втрачає маму із поля зору, починає обережно до всього ставитися. Тільки-но у полі зору бачить знайоме обличчя, починає активно проявляти радість та захоплення. Хоче пізнавати світ навколо, залучаючи до цього пізнання дорослого.

Така прихильність – найбезпечніша для дитини та для мами.

Тривожно-уникаючий

Дитина плаче, коли не бачить мами. Іноді може дійти та до істерики. Проте, тільки-но мама з’являється, відбувається різка зміна у поведінці дитини: то радість, то агресія та злість стосовно матері. Таку поведінку може бути сформовано через неправильну тактику батьків. Іноді можна бачити, як спочатку дитину сварять, а потім пестять. Такий тип зустрічається рідко, лише у 7-10% дітей, але також має свої плоди. З таких діток виростають дорослі, які живуть увесь час в страху, оскільки у дитинстві дитина постійно боялася. Дітям складно зрозуміти поведінку батьків, відчути їх: «Що вони робитимуть потім? Буде так само чи по-іншому?». Це відбувається в основному через те, що батьки непослідовні у своїх діях. І у дитини не формується чітких правил та настанов для життя. Необхідно створювати партнерство з дитиною, у протилежному випадку діти нікуди не відходять від мами, або ж привертають увагу своєю неадекватною поведінкою. Тому необхідно спершу працювати з собою: змінювати установки, а потім Ви побачите, як дитина сама змінюється на ваших очах. У майбутньому, такі діти постійно про щось непокояться, їм увесь час здається, що всюди обман та підступ. Вони увесь час хочуть чути слова значимості у свою сторону. І дуже ображаються, якщо чують «ні».

Дезорганізований

Якщо батько чи мати не знає, як заспокоїти дитину, не відчуває її та не реагує на її прості потреби, а часом може та агресивно продемонструвати своє ставлення до вередливої, наприклад, поведінки дитини, то у майбутньому у дитини може розвинутися психотравма. Як наслідок, дітям складно контролювати свої емоції, а саме, біль, злість до світу та людей. Такий тип вважається найбільш асоціальним.

Який би тип прихильності у дитини не сформувався, прихильність прямо пов’язана з довірою.

Дитині складно створити гарні дружні відносини зі своїми однолітками, знайти кохану людину та бути душею компанії за відсутності довірчих відносин з батьками. У підлітковому віці дитина вже будує сходи, маючи фундамент довіри до людей і світу загалом. Тому у майбутньому дітям із порушеною прихильністю складно створити родину, а якщо це і вдається зробити, подружжя рідко щасливе разом.

Якщо прихильність несприятлива, як усе виправити – зміцнюємо зв’язки

Від самого народження і до трьох років дитина повністю залежить від мами. І якщо мама не може чи не вміє зрозуміти основні емоційні бажання дитини, а вони складаються з прийняття, любові та підтримки, то це формує у неї психологічну депривацію, яка буває повною та частковою. Повна – це коли дитину повністю позбавлено зв’язку з матір’ю (навіть фізичного). На жаль, вона може виникати, коли дитина може знаходитися у дитячому будинку чи довгий час у лікарні. Часткова депривація – віддаленість матері від дитини, емоційне неприйняття.

Читайте також: Прихильність – як природа допомагає мамі “виживати” в складні періоди молодшого дитинства

Розлука дитини з матір’ю на ранніх етапах провокує порушення у формуванні довіри зі світом та закладає фундамент для утворення психологічних проблем. Чим раніше відбулася розлука і чим довше все це продовжувалося, тим сильнішими будуть наслідки для психіки дитини. Вона може почати проявляти агресію, а може, навпаки, замкнутися у собі. У зону ризику потрапляє інтелект, мислення та сприйняття.

Дослідження свідчать, що якщо у віці до 2 років дитину було розлучено з мамою понад 5 місяців, зміни у психіці дитини залишаються на все життя.

Можна говорити про те, що дитина отримує психологічну травму. Ось чому, діти, які знаходяться у дитячих будинках, пізно починають говорити, їх рухи одноманітні, їхню дрібну моторику не розвинено, у них низький рівень інтелекту та є складності із запам’ятовуванням.

У перші шість місяців мама та дитина – єдине ціле, вони стають нерозлучними. Ось чому у контексті мами зникає «Я» та з’являється «Ми» – виникає симбіоз. Цей зв’язок вкрай важливий для дитини, її росту та розвитку, формування особистості та зміцнення свідомості.

Та не всі мами можуть створити такий зв’язок. На жаль, якщо у дитинстві жінка не отримала важливої та потрібної уваги до себе, вона не вміє приймати почуття дитини, просто не розуміє, як.

Які бувають мами

М. Мейн виокремила 3 типи мам за типами прихильностей.

Впевнена в собі, відкрита світу та спілкуванню

Така мама відкрито говорить про своє дитинство та, зокрема, переживання. Такий тип мами передасть дитині свій внутрішній стрижень, завдяки чому та ростиме впевненою у собі, товариською та завжди готовою до нових відкриттів.

Заперечує важливість

Частіше за все якщо жінка належить до типу заперечення, то у дітей формується уникаючий тип прихильності.

Важливою є думка інших

Такі жінки самі шукають підтримку та до цього часу залежать від своїх батьків. Не дивлячись на те, що вони вже самі є батьками, їм важливо завоювати любов.

Можна сказати, що прихильність – це своєрідне замкнене коло. І вона може колом і залишитися, якщо з нею не працювати, оскільки залишає відбиток на формуванні особистісних, партнерських, інтимних зв’язків. Завдяки їм ми робимо вибір партнера та будуємо родини, які у майбутньому готові подарувати світу нове життя. І якщо тут існує проблема, то жінка починає транслювати СВОЄ ставлення, світогляд, розуміння своїй дитині. Що, своєю чергою, знов може призвести до утворення кола, а важливо, щоб утворилася спіраль.

Перші роки життя дітей найважливіші. І якщо у матері надійний тип прихильності, вона закладає здорові, теплі взаємовідносини з дитиною, що у майбутньому допоможе їй створити міцну родину, де все будуватиметься на довірі та повазі. Завдяки тому, що дитина від матері отримує любов та турботу, вона зуміє у майбутньому відчувати себе захищеною, де б вона не знаходилася.

Перші три роки життя дитини мама вчить її любити себе. якщо її цього не навчити, вона не зуміє любити ані себе, ані інших.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів