Багато психічних розладів, проблеми в спілкуванні з людьми та навіть захворювання, пов’язані з фізіологією, з’являються через психотравми, завдані людині в дитинстві.
Психотравма — це результат переживання сильного стресу або вчиненого стосовно людини насильства. Вона може порушити організацію психіки та привести до граничних або клінічних станів, неврозів, психосоматичних захворювань. Останні буває складно розпізнати без участі психіатра, тому, що вони виявляються на фізіологічному рівні. Найчастіше жертвами фізичного або психологічного насильства стають діти, тому, що вони залежать від дорослих і не здатні захистити себе.
Дослідження показують, що діти, які зазнали насильства, в майбутньому страждають від тривоги, депресії, низької самооцінки, симптомів ПТСР (посттравматичний стресовий розлад. – Прим. Ред.) та суїцидальних нахилів, причому наслідки емоційного насильства по впливу рівні наслідкам фізичного і сексуального чи навіть перевищують їх.
Той факт, що дитяча травма впливає на фізичне здоров’я людини в дорослому віці, також доведений.
Люди з психотравмою протягом усього життя переживають процес ретравматизації, постійно повертаючись в одну і ту ж подію.
Фахівці підкреслюють, що постійно повторюване насильство набагато важче пережити, ніж поодинокі випадки.
Нижче ми наведемо список типових психотравм, які найчастіше переживаються в дитинстві. Фахівці наполягають: якщо ви впізнали себе в цих ситуаціях і відчули, що травмуючі події досі на вас впливають, зверніться за професійною допомогою.
6 типових дитячих психотравм
«Від тебе одні неприємності», тобто образи, знецінення:
Як виглядає: батьки можуть знецінювати дитину відкрито — ображати, обзивати, називати нікчемою.Те ж саме можна робити в пасивно-агресивній формі — через сарказм і нібито жартівливі прізвиська. Дорослі можуть виправдовувати свою поведінку тим, що таким чином намагаються мотивувати своїх дітей на якісь досягнення. Крик також є формою знецінення. Наприклад, коли у батька на роботі неприємності і він зривається на дитину, щоб розрядитися. Ще один варіант такого травмування — коли дитині ставлять високі стандарти, наприклад, в навчанні, а вона отримує оцінки менші за очікувані, і їй повторюють, що вона ніхто і нічого з себе не представляє.
До чого призводить: в такій ситуації відбувається невротичне формування особистості, яке може перерости в синдром відмінника або перфекціонізм — хворобливе прагнення бути в усьому найкращим, коли людина потай сподівається все-таки заслужити любов і визнання батьків. Також знецінення в сім’ї може призвести до невпевненості у своїх силах, страху поразки та пасивності. Втрачається зв’язок із собою: людина не знає, як себе заспокоїти, не може зрозуміти, що додасть їй впевненості в собі, у дитини формується установка, що будь-яка її справа приречена на провал і що вона може зустріти з боку інших людей тільки критику, тому буде безпечніше відмовитися від активних дій і залишатися в тіні.
Як впоратися: знецінення практично неможливо пережити самому, тому для усунення проблеми необхідна підтримка фахівця, який допоможе рухатися у потрібному напрямку. Під час психоаналізу травма усвідомлюється і заново проживається: людина вчиться заново будувати взаємини зі світом і оточенням.
«Давай потім», або брак уваги:
Як виглядає: Замість того щоб спілкуватися з дитиною, батьки все свій час працюють над тим, щоб її забезпечити.
До чого призводить: нестача уваги й спілкування вдома може призводити до того, що дитина почне шукати її в іншому місці, де вона відчує, що потрібна і її цінують. Часто діти, які не одержують тепло в родині, рано вступають в романтичні і сексуальні стосунки. Щоб впоратися із самотністю, деякі вдаються до допомоги алкоголю або наркотичних засобів. Вони можуть використовувати агресивну або асоціальну поведінку, для того щоб завоювати любов і увагу батьків.
Як впоратися:. Побудова власних гармонійних взаємин може допомогти впоратися з цією травмою. Також компенсувати брак батьківської любові можуть і інші родичі (бабусі, дідусі). Якщо таких взаємин немає, безпечне середовище, в якій людина зможе отримати відсутню турботу, може створити психотерапевт.
«Разом заради дитини», негаразд у сім’ї
Як виглядає: це відбувається в сім’ях, де люди нещасні одне з одним, але продовжують жити разом заради дитини, коли між батьками немає комунікації та є відверта ненависть, в таких сім’ях батьки приносять своє життя в жертву заради нібито добробуту дитини. Але навіть якщо вони намагаються не проявляти своє ставлення одне до одного відкрито, напруга все одно витає в повітрі, виражаючись у дрібницях. І дитина, звичайно, все це відчуває. Ще гірше, якщо батьки постійно сваряться при дитині або змушують її вставати на чийсь бік.
До чого призводить: людину часто переслідує сильне почуття провини. Вона може звинувачувати себе за те, що зруйнувала життя батьків, вважати, що без неї їхнє життя було б краще. Негаразд у сім’ї може приводить до різних невротичних розладів, депресій, проблем в побудові міжособистісних відносин, небажання і страху заводити власну сім’ю.
Як впоратися: з проблемою можна впоратися, якщо вдасться побудувати теплі довірливі стосунки з іншими людьми. Це можуть бути родичі, друзі, вчителі, наставники, кохана людина і всі ті, з ким людина отримує досвід прийняття, підтримки і турботи. У ролі такої людини може виступити психолог або психотерапевт.
«Мамине золотко», або гіперопіка
Як виглядає: З боку гіперопіка може виглядати як сильна любов батьків до дитини та турбота про її безпеку і добробут. Але за цією турботою приховується небажання відпускати дитину від себе і бачити в ній особистість, прагнення реалізувати власні амбіції через дитину, страхи та навіть агресія. Від дитини приховують важливі сімейні події, приймають за неї все рішення, вирішують конфлікти.
До чого призводить: дитина часто не вчиться чути себе, свої почуття і бажання, тому що за неї все вирішують батьки. Вона не знає, чого хоче, і не може відокремити свої бажання від батьківських установок. Їй здається, що вона не може на себе покластися. Людина виростає. Вона завжди буде орієнтуватися на думку інших людей. У іншому випадку це може привести до депресії, апатії, психосоматичних захворювань.
Як впоратися: треба вчитися розуміти власні бажання. Помічати, що важливе, а що другорядне, ставити цілі та приймати рішення. Потрібно фізично та емоційно відділитися від батьків, деколи для цього достатньо жити окремо та почати себе забезпечувати.
“Для профілактики“, або фізичне насильство
Як виглядає: багато хто вважає, що бити дітей нормально — мовляв, так вони краще засвоять урок. У нашому суспільстві під фізичним насильством досі розуміється лише побиття дитини до травм і синців, хоча насправді будь-яке посягання на її особисті кордони (ляпас по попі або биття ременем) теж є насильством. Єдине, чого навчається дитина в такій ситуації, — це боятися і ненавидіти того, хто карає. Більшої шкоди психологічному стану дитини завдає несистематичне биття, а непередбачувана реакція батьків. Коли за один і той же проступок дитину б’ють, а через деякий час цій же ситуації не надають ніякого значення.
До чого призводить: у дитини може порушитися контакт з тілом: буде складно розслабитися через високий рівень тривоги й постійної внутрішньої напруги.
Найчастіше, якщо фізичне насильство є вдома, цей досвід триває і в школі: б’ють її або вона. Фізичне насильство в сім’ї може задавити особистість дитини, поставивши її назавжди в положення жертви. Є багато дітей, які не можуть дати відсіч, бо вдома у них підпорядкована позиція. Не маючи можливості відповісти батькові, дитина може почати відіграватися на тих, хто молодше і слабкіше (в тому числі на тваринах), а згодом, коли стане дорослою, ставитиметься так само до власних дітей.
Як впоратися: в деяких випадках з наслідками фізичного насильства в сім’ї людина може впоратися самостійно: через усвідомлення причин такої поведінки батьків і роботи над собою. Але, як і при інших дитячих травмах, тут найчастіше необхідна допомога фахівця, який допоможе переосмислити цей непростий досвід.
«Це буде нашим секретом», або сексуальне насильство
Як виглядає: діти та підлітки погано усвідомлюють межі свого тіла, адже часто їм ніхто не пояснює, що таке насильство, а що таке нормальна комунікація. Через це вони можуть піддаватися сексуальному насильству й опинитися в пастці. За статистикою кожна четверта дівчинка та один з шести хлопчиків стикаються з цим до 18 років. Сексуальним насильством вважається не тільки пенетрація, але і будь-яке порушення кордонів тіла, наприклад погладжування.
До чого призводить: люди, які пережили сексуальне насильство, досить негативно ставляться до себе і свого тіла. Їх переслідує почуття сорому, вони вважають себе брудними та негідними любові. Тим, хто пережив сексуальне насильство в дитинстві, буває складно побудувати здорові й гармонійні відносини в дорослому віці.
Наслідками сексуального насильства також можуть бути невротичні розлади, страхи, фобії, депресії. За деякими даними, найімовірніший наслідок сексуального насильства стає посттравматичний стрес. Зухвала поведінка, низька самооцінка, гіперсексуальність і зловживання психоактивними речовинами також часто зустрічаються серед жертв сексуального насильства.
Як впоратися: З наслідками сексуального насильства впоратися самостійно дуже складно. Для опрацювання цієї травми необхідна індивідуальна або групова робота з психологом або психотерапевтом, який допоможе сформувати здорове ставлення до себе і свого тіла.
Моя дитина
За матеріалами
