Сім’я – це найважливіша основа в житті будь-якої людини. Фундамент, на якому формується особистість дитини, її характер, здібності й віра в себе. Саме батьки здатні як назавжди вселити впевненість у своє чадо, так і змусити його сумніватися в кожному кроці та відчувати себе невдахою.
Навіть ставши дорослими, ми продовжуємо подумки розмовляти з ними у себе в голові, питати поради або доводити, що всупереч їхнім прогнозами, змогли досягти висот.
Головна помилка токсичних батьків
Токсичні мами й тати болісно прив’язані до дитини, або, навпаки, відкидають її, не в змозі впоратися зі своїм болем. Такі батьки проєктують свій внутрішній негатив на дітей у вигляді погроз, маніпулювання і надмірних переживань.
Фатальна помилка таких батьків в тому, що вони не дають дитині жити своїм життям, постійно втручаючись у нього. Вони бачать в дитині того, хто втілить їхні нездійснені мрії та стане тим, ким вони самі хотіли колись стати. Але у дитини інша доля, у неї повинен бути вибір. Однак токсичні мами й тати позбавляють її такої можливості.
Всесвітньо відомий психотерапевт Ірвін Ялом відверто розповідає, що досі повертається в дитячі сни й звертається до своєї матері, намагаючись довести, що виправдав її очікування.
У своїй книзі «Мамочка і сенс життя» автор пише про складні стосунки з матір’ю і відкрито говорить, що вона і була тою самою токсичною матір’ю. За словами психотерапевта, ця жінка завжди була твердо впевнена, що все життя витратила на свого сина і працювала тільки заради нього. Тому все, що належить її дитині, в рівній мірі належить і їй. Навіть книги Ірвіна Ялом вона вважала особисто своєю заслугою, а сам психотерапевт до сьогоднішнього дня досі намагається довести мамі, що він не зруйнував її надій.
Читайте також: Не обтяжуйте дітей почуттям провини!
Чому дитині так складно відокремитися від токсичних батьків
Ялом пояснює, що схожа ситуація складається в багатьох токсичних сім’ях. Адже якщо у батьків немає власних інтересів і цілей, то вони живуть дітьми, не дозволяючи їм побудувати власне життя. Дорослій дитині важко відокремитися від батьків, бо вона відчуває себе зобов’язаним їм і тільки те й робить, що виправдовує чужі надії.
«Дорослі діти токсичних батьків часто шкодують про те, що вони зробили або, навпаки, не наважилися зробити. Усвідомлюють, скільки часу і сил витратили, виправдовуючи чужі очікування, виконуючи бажання інших. Беручи рішення на догоду оточуючим, вони вибрали не той ВНЗ, не того партнера, не той стиль одягу. Відмовлялися від любові, дружби, улюбленої справи. У підсумку виходить, що людина проживає не своє життя, а чуже», – пояснює психотерапевт Олексій Симонов.
У тих сім’ях, де діти ростуть в обстановці розуміння і поваги особистих кордонів, сепарація відбувається набагато швидше. Просте правило життя – чим більші автономія і незалежність від батьків, тим більше психічно здоровим і повноцінним стає людина.
Виховання – складна справа, і часом вкрай важко знайти ту золоту середину, яка допоможе батькам бути другом дитині, при цьому не перетворивши її в заручника їх бажань.
Іноді нам здається, що все, що ми робимо для своїх дітей, продиктовано тільки прагненням дати їм все найкраще. Але завжди потрібно строго розділяти своє «Я» і «Я» вашого чада, щоб не отримати дорослу людину з понівеченим життям, яке вона проживає заради інших.
Моя дитина
Джерело
