Найджел Латта – новозеландський психолог, автор однієї з найпопулярніших книг про виховання «Перш ніж ваша дитина зведе вас з розуму». Латта не розповідає, як стати ідеальними батьками (ми ж всі знаємо, що їх не буває). Він розповідає, як бути не таким вже й поганими батьками й при цьому зберегти розум в перші десять років життя дитини.
1. Не намагайтеся перемогти хаос
Багато хто говорить, що займатися звичними справами з дітьми дуже просто – треба всього лише скласти графік і строго його дотримуватися. Це не так. Діти не живуть за графіками. Ніколи. Продовжуючи боротися з цим хаосом – готуйтеся до постійного відчуття провини. Тому просто прийміть думку про те, що тепер у вашому житті завжди є місце для безладдя. І намагайтеся триматися!
«З народженням дітей у ваше життя проникають сили хаосу. При цьому покладатися на якийсь графік у своїх справах – це все одно, що прокладати шлях через ураган. Коли подує сильний вітер, тут вже не до маршрутів. Це потрібно розуміти й миритися з неминучим. Якщо ви не упокоритеся, то станете боротися з хаосом. Ви будете нарікати на свої невдачі, звинувачувати в них себе й оточення, намагатися виправити неминуче, розчаровуватися. Ставтеся до нього зі спокоєм впевненого дзен-буддиста».
2. Не зациклюйтеся на поганій поведінці
Від постійних зауважень толку все одно буде мало, а перехвалити дитину просто неможливо (хай нам часто і вселяють зворотне). Тому потрібно частіше звертати увагу на хороші вчинки й удачі. Це не означає, що дитині не можна зробити зауваження або посварити за щось. Звичайно можна. Але небагато. А ось хвалити потрібно відразу, тому що відкладеної похвали просто не існує. Дитині щось вдалося – відразу зверніть на це увагу. І поясніть чітко, за що хвалите.
«Якщо підживлювати щось, воно буде рости. Якщо не підживлювати, то воно буде поступово згасати. Це простий принцип, але більшість з тих, хто має проблеми при спілкуванні зі своїми дітьми, випускають його з поля зору або ніколи не замислювалися про те, як і яку поведінку вони заохочують насправді».
3. Ніколи не відмовляйте дитині в увазі
Дітям життєво необхідна увага, причому за будь-яку ціну. Часто вони навіть не замислюються про наслідки своїх дій. Їм вкрай важливо, щоб дорослі дивилися на них, а не поверх них, звертали активну увагу на те, чим діти зайняті. Щоб всі мирно співіснували між собою, дітям потрібно приділяти достатньо часу.
«Як справжні піраньї, здатні з’їсти корову за кілька хвилин, діти накидаються на будь-яку увагу, якої їм ніколи не буває багато. Вони готові на все, щоб тільки їх помітили, навіть якщо це шкодить не тільки навколишнім, але і їм самим. <…> Для піраній головна мета в житті – це пожирати все, що потрапляє їм на шляху. Для дітей головна мета в житті – постійно звертати на себе увагу оточення, чого б це їм не коштувало».
Читайте також: Шпаргалка для батьків! Ось що треба робити, щоб не виховати ледачого монстра
4. Створюйте дитині кордони
Латта виділяє чотири категорії людей, які не ставлять кордони та виявляються в кабінеті психолога з питанням «Чому моя дитина так жахливо поводиться?». Це хіпі, неспокійні матусі, слиньки та ледарі.
- Перші вважають, що діти повинні вільно переміщатися по світу.
- Другі хвилюються за самооцінку дитини.
- Треті вважають, що дитині треба бути другом, а не батьком.
- А четвертим здається, що легше нічого не робити, все само собою буде добре.
Так ось, дітям необхідні кордони. Саме в них вони відчувають себе в спокої та безпеці.
«У природі дітей – рухатися вперед, поки вони не наткнуться на якусь перешкоду. Деяким дітям достатньо просто знати, що перешкода існує, іншим потрібно кілька разів впертися в неї з усього розмаху, але кордони необхідні всім. Світ без кордонів – для маленької людини дуже небезпечне і страшне місце».
5. Будьте послідовними
Не переживайте, що це не завжди виходить. Це нормально. Так, ви стали батьками й тепер приймаєте більшість рішень, виходячи з бажання зберегти хоча б трохи душевного спокою. Ви дієте не завжди логічно. І це теж нормально.
«Для мене послідовність означає, що я послідовно уникаю бажання викинути дітей у вікно, і це при відносно хорошому настрої. Все інше відносно. Все, навіть послідовність – особливо послідовність».
6. Ставтеся до примх серйозно
І навіть до поганої поведінки – це спосіб висловлювання. У дітей ще не вистачає словникового запасу, щоб пояснити все, що вони відчувають. Тому вчинки для них – теж слова. Дуже часто погана поведінка – це вимога уваги, прохання про допомогу, вираз втоми. Обов’язок батьків полягає в тому, щоб з’ясувати, що ж своєю поведінкою хотіла сказати дитина.
«Поведінка – це просто форма спілкування. Вилізти вночі з вікна і втекти з дому – це свого роду висловлювання. Діти набагато охочіше висловлюють свої думки та почуття поведінкою, ніж словами. Головна причина полягає в тому, що слів у них ще небагато. У них багато почуттів, але вони ще не вміють підбирати потрібні слова і вирази для вираження цих почуттів».
7. Дозвольте дитині сперечатися з вами
Дитина повинна вміти сперечатися. І суперечки в родині це нормально. Насправді уміння сперечатися знадобиться дитині, коли вона нарешті виросте і почне самостійне життя. Але в суперечках повинна бути межа між відстоюванням власної думки й хамством. Перше можна, друге – категорично не можна.
«При цьому зовсім не потрібно бути диктатором, який пригнічує найменші ознаки незгоди. Не погоджуватися і сперечатися – це природно. Проявляти неповагу – це інша справа. Суперечки доводять, що ви виконуєте свою роботу як батьки. Вони свідчать про те, що діти ростуть і що у них з’являється власна думка про все».
8. Дійте осмислено
Для цього вам знадобиться свого роду план виховання. Це не означає, що цей план буде чітко прописаний в якомусь товстому зошиті, де ви будете писати звіти про досягнення та невдачі. Ні, просто треба розуміти, як ви будете діяти в певних ситуаціях. І розуміти, чому саме так.
«Єдине, що трапляється несподівано, – це несподіванки. Навряд чи ви захочете у вихованні дітей покладатися на волю випадку. Я бачив, як батьки покладалися на волю випадку, – вам цього краще не повторювати. Набагато краще підходити до виховання цілеспрямовано, маючи певний план дій».
9. Навчіться слухати дитину (це обов’язково)
«Ти ще маленький, нічого не розумієш». Цю фразу хоч раз чув кожен, і це – погано. Дитина – не маленька нетямуща істота. Їй, як і будь-якій дорослій, потрібно повноцінне спілкування і повага. І їй потрібно, щоб її чули. Тому в основі стосунків з дитиною повинні бути довірчі відносини, а ви завжди повинні бути готові вислухати дитину. Що б вона вам не хотіла розповісти.
«Спілкування, або його недостача, лежить в основі більшості сімейних конфліктів. У себе в кабінеті я бачив багато людей, які кричали один на одного годинами, і водночас ніхто з них навіть не спробував прислухатися до чогось крім власного голосу. Якщо ви не здатні як слід спілкуватися зі своїми дітьми, то ви просто напрошуєтеся на неприємності в сім’ї».
10. Створюйте в родині атмосферу гри
Дітям необхідно відчувати щирість батьків. Латта говорить не про батьківську любов, а про симпатії та зацікавленості один в одному, в житті кожного члена сім’ї. Така симпатія виникає, коли тобі щиро цікавий співрозмовник і ти отримуєш задоволення від перебування поруч з ним. Атмосфера в родині повинна бути розслабленою, тому що діти чудово відчувають напругу і приховану агресію. І це завжди стає фактором стресу для них.
«Про симпатії, як і про загальну тональність відносин між членами сім’ї, можна судити по присутнього в будинку духу жартівливості та гри. Невимушеність і грайливість – це свого роду мастило сімейного життя, без якого її колеса і шестерні будуть обертатися зі скрипом. Коли я бачу, що між членами сім’ї строгі, напружені відносини, то я відразу починаю турбуватися».
Моя дитина
За матеріалами
