Станом на початок 2019 року в Україні працює понад 400 тисяч вчителів. На кожного припадає дев’ять учнів. Таке навантаження призводить до професійної деформації, вигорання та, як наслідок, морального виснаження. Такі люди стають схильними до токсичної поведінки та проявів агресії. The Village Україна поговорили з психологами та колишніми вчителями про токсичність педагогічної діяльності та дізналися, як її подолати.
Якого вчителя можна назвати токсичним?
Токсичний вчитель – передусім той, хто бачить у дітях відлуння своїх проблем, тому злиться на них, але не усвідомлює цього. Є ще один шлях до токсичності – професійне та емоційне вигорання. Коли людина продовжує працювати, але насправді вкрай виснажена.
Токсичний вчитель позбавляє дитину найголовнішого в школі – радості навчання. Він тримає мозок дитини в страху, який породжує ще більший страх та агресію, порушує когнітивні функції пам’яті та увагу. Хіба за таких умов можна говорити про бажання вчитися? Швидше б якомога далі від школи. Крики, сарказм, принизливі коментарі – ознаки токсичності та емоційного насилля.
Токсичний вчитель позбавляє дитину найголовнішого в школі – радості навчання.
Які причини професійної деформації вчителя?
- Якщо вважати деформацією формальне, суто функціональне ставлення до людей і дітей зокрема, то, можливо, це часті психологічні перенавантаження, складні стосунки з колегами «старої закалки». Це посилює навантаження та інші стресові чинники, яких у роботі вчителів чимало.
- По-друге, небажання або відсутність можливості самовдосконалюватися та шукати індивідуальний підхід до учнів.
- По-третє, низька фінансова мотивація, яка спричиняє само вигорання. Усі ці проблеми часто зустрічаються, але все дуже індивідуально.
- Як не дивно, однією з причин токсичності учителя може бути відсутність сімейного життя і, як наслідок, заздрість. Заздрість до родин дітей, до певної стабільності. Часто це призводить до невдоволеності професією, життям, усім навколо, яку вчитель переносить на дітей. Відсутність самореалізації.
Якось я почула від однієї дівчини, що «вчитель – це безкоштовний додаток до підручника». Але це не так. Таке зневажливе ставлення теж залишає свій відбиток: працює в школі – отже невдаха. Бути вчителем складно, потрібно постійно бути «в тренді» та віддавати свою енергію. Я давно не працюю в школі, але досі лягаю о третій-четвертій ранку, бо звикла перевіряти зошити в цей час. Це дуже виснажлива професія. А токсичність у будь-якій роботі виникає через те, що людина не на своєму місці. На жаль, важливим чинником є фінансовий аспект. У нас із цим складно, хоча деякі прогресивні школи навіть впроваджують контракти. (Олена Радул, була вчителькою української мови 15 років. Не повернулася в школу після декрету, погодилася на пропозицію іншої роботи)
Як батькам зрозуміти, що токсичний вчитель навчає їхню дитину?
Токсичний вчитель непослідовний у своїх словах і діях. Часто за його невдоволенням дітьми, немає логічної причини та підґрунтя: «ваша дитина занадто багато запитує». Про токсичних вчителів говорять і самі діти, описуючи претензії до них через одяг, мову, нейтральну поведінку (претензії до того, як дитина ходить чи сидить). Навіть через таке дітям можуть ставити погані оцінки, аби покарати.
Читайте також: Що має знати ваша дитина, коли йде гуляти на вулицю сама
У початковій школі «маркери» емоційного негаразду дитини – посилене небажання йти в школу, нервозність, плач, скарги на погане самопочуття. Поспостерігайте за дітьми, коли вони грають у «школу»: як поводяться в ролі вчителів, які слова та дії віддзеркалюють.
Як діє токсичний вчитель у класі?
Незадоволеність учителя всім на світі часто призводить до того, що він переносить це на свої оцінки. Оцінка в школі – це дуже суб’єктивна річ. Тому, що свої нереалізовані амбіції учитель реалізовує в школі, де має владу над дітьми. «Я вам тут усім покажу, будете ще приходити займатися або шукати репетиторів. Ти мені ніколи не здаси цей предмет».
Такий вчитель має необережність ставити штампи та пророкувати майбутнє дитини, базуючись на оцінках зі свого предмету.
Як такий учитель впливає на дитину?
Постійна неадекватна прискіпливість може відвернути бажання ходити до школи, а також вплинути на самооцінку. Для молодшого школяра думка вчителя може бути навіть важливішою за батьківську, адже соціальні потреби в цьому віці виходять на передній план. Тому, за чутливої нервової системи, така поведінка педагога може викликати невротичні прояви в дітей.
Страх, невротичні прояви, погіршення успішності, поява апатії чи агресії. «Жертви» емоційного насилля в школі – це діти, у присутності яких, дорослі поводяться по-хамськи, навіть якщо «пальцем не чіпав» і «не кричав». Діти вчаться тому, що бачать, потім стають жертвами або агресорами. Віддалені наслідки емоційного тиску – депресія, соматичні захворювання, психологічна травма, посттравматичний синдром.
Діти вчаться тому, що бачать, потім стають жертвами або агресорами.
Як вчитель може виправити цю ситуацію?
У випадку неадекватного ставлення вчителя до дитини можна звернутися до шкільного психолога, який також цікавиться і станом педколективу, тому може надати допомогу. У разі профвигорання вчителю важливо знати свою межу виснаження, розуміти, за яких умов «планка» падає, аби вчасно йти у відпустку або брати вихідні для відновлення сил. Також важлива підтримка адміністрації школи: чи буде оплачений вихідний? Чи є можливість не обирати між грошима та своїм здоров’ям?
Треба знати про проблему. Часто діти можуть ображатися на слова вчителя, які не мали на меті образи, дитина замикається в собі, відмовляється йти на контакт.
Треба не боятися змін. Якщо розумієш, що щось не так, і ти можеш це змінити, – змінюй. Токсична людина завдає стресу не лише іншим, але й собі. Варто подумати про своє здоров’я.
Здебільшого у школах є психологи. Такі питання треба порушувати, а адміністрації варто влаштовувати тренінги та заохочувати працівників.
Як діяти батькам?
- Спробувати об’єктивно розібратися в ситуації.
- Залежно від результатів: наполегливо рекомендувати керівництву школи вжити заходів або перевести дитину в інший клас чи школу, куди вона ходитиме без страху, а потім, можливо, і з радістю.
- Є такий вислів: «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». Я часто чую, ніби «суворий» (авторитарний) вчитель зміцнить характер дитини. Неправда.
По-перше, слова «те, що нас не вбиває» відомий психолог писав, розповідаючи про жахи концтабору часів Другої Світової (ред. слова сказав Віктор Франкл у своїй книзі «Людина у пошуках справжнього сенсу», посилаючись на Фрідріха Ніцше). А школа не має бути місцем жаху та виживання.
По-друге, доросла людина може протистояти іншому дорослому, а за емоційний добробут своїх дітей відповідаємо ми, дорослі. Це НАШЕ завдання: створити сприятливі умови зі зрозумілими й розумними правилами для розвитку дитини. Зокрема в школі.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
