Яка мама не мріє, щоб у неї зростав слухняний, самостійний, щедрий, працьовитий і розумний малюк? Однак і з такими золотими малюками є свої проблеми та складності. Як же уникнути можливих труднощів з «легкими» дітьми?
Ні кроку в бік
Є діти, яким не потрібно повторювати два рази, які слухаються з півслова і не приносять батькам особливого клопоту. Вони не будуть стрибати по дивану і не спробують виміряти глибину калюжі. Такі діти не ризикнуть зробити те, що заборонили батьки. Їм, по правді сказати, взагалі простіше нічого не робити. З такими малюками дуже легко. Їхня поведінка завжди під контролем.
Дуже слухняною дитиною в сім’ї можна пишатися. Адже більшість оточуючих нею захоплюються. Але знаходяться і ті, хто розмірковує на тему, яким виросте цей малюк. Чи не буде у нього проблем у дорослому житті? Чи зможе постояти за себе і сказати, коли потрібно, «ні»? Чи не доведе таку поведінку до іншої крайності? Чи не стане він пробувати життя на смак у всіх її негативних проявах?
Якщо вас щось насторожило в поведінці малюка, постарайтеся виправити ситуацію вчасно. А якщо нічого не турбує, не шукайте труднощів там, де їх немає. Будьте лише трохи обережнішими й трохи уважнішими. У вихованні будь-якої дитини без цього не обійтися. А гучні, забіякуваті, примхливі, ледачі, вередливі діти — це особлива тема розмови. З ними свої проблеми — але вже інші.
Дуже слухняний малюк довіряє своїм батькам безмірно. Він не думає, до чого може привести його вчинок, він робить тільки те, що йому дозволили, і не несе ніякої відповідальності. У такого малюка немає власної думки, адже все вирішують за нього. Він схильний прислухатися до будь-якого прохання чи вимоги. В результаті з віком у нього починає вироблятися так зване «помилкове Я». Дитина вважає, що хоче саме того, що хочуть інші.
Читайте також: «День, коли я перестала квапити свою дитину»: пронизливий лист мами
І як же бути?
Не привчайте малюка до беззаперечної покори, він повинен вчитися приймати рішення, адже готових рецептів в дорослому житті ніхто не дасть. Постарайтеся надати дитині можливість зробити вибір, висловити свою думку. Дозволяйте дитині досліджувати світ, не вводьте багато заборон.
Повний послух може бути небезпечний і накопиченням негативних емоцій. Малюк не вміє або боїться їх висловлювати та тримає все в собі. Покажіть, як можна побороти гнів, злість: намалювати страшний малюнок, зім’яти папір.
Деякі діти цього типу сором’язливі — це пов’язано з низькою самооцінкою, невпевненістю в собі. Покажіть дитині її унікальність, яка і принесе їй успіх в житті. Дайте їй зрозуміти, що її люблять незалежно від її слухняності або неслухняності.
Маленький трудоголік
Такий малюк — справжня знахідка для батьків. Він готовий виконувати всі доступні йому справи по дому. Малюк, побачивши пил на телевізорі, хапається за ганчірку, потім підмітає підлогу, а після обіду миє посуд. Він прибирає іграшки за собою і за старшою сестрою. А на дачі? На дачі він готовий поливати грядки, біжить збирати ягоди. На нього у всьому можна покластися.
Так в чому ж проблема? Таким бажанням працювати дуже швидко починають користуватися члени сім’ї. Поступово малюк починає обслуговувати всіх. Принеси то, подай це! Та й однолітки розуміють, що він не відмовить. Іграшки збирає після спільної гри — він. Ліжка заправляти — знову він. Посуд віднести в садку вихователі теж просять маленького трудоголіка, а вже стільчики розставити для занять — його постійний обов’язок.
Дитина його віку і набагато старша може бути безвідповідальна і не виконувати всіх покладених на неї справ. Навіть дорослі не завжди змушують себе робити все, що потрібно.
І як же бути?
Не вимагайте від дитини занадто багато. Поки для малюка домашні справи — велика гра. Звичайно, цікаво поплескати чашки в раковині, допомогти мамі витерти пил, спробувати, як працює пилосос або розібрати покупки. А дітям, господарським від природи, це особливо подобається.
Однак, гра — це гра, а рутина — це рутина. Не покладайте на дитину занадто багато роботи, не робіть з неї Попелюшку, привчаючи до неприємної або важкої праці — чистити взуття за всіх членів сім’ї, виносити сміття, мити підлогу. Малюк буде за звичкою виконувати всі вимоги. Адже він вважає, що цим завойовує вашу любов і прихильність. Але, працюючи на благо сім’ї, малюк поступово закриває двері у світ дитинства, світ ігор і розваг. Не пропустіть момент, коли робота перестає приносити радість і стає тягарем.
Все сам!
А цей малюк майже як дорослий. Він не буде чекати, коли його покладуть спати та прочитають книжку, він постелить ліжко як може і сам без проблем засне. Йому не треба будити вас вранці, якщо він встав раніше: сам почистить зубки й вмиється, сам одягнеться і піде грати. Він може витерти ніс молодшому братові у свої-то три з половиною! Дуже самостійний малюк особливо не ділиться переживаннями, не розповідає, як пройшов день в саду.
Таку самостійність дитина отримала або вимушено (у батьків просто не вистачає часу доглядати за малюком), або її спеціально привчили справлятися з труднощами власними силами.
У батьків такої дитини немає проблем зараз — вона не вимагає ні часу, ні сил, не відволікає від власних захоплень і справ. Не буде проблем і коли малюк виросте. Він сам всього доб’ється в житті.
Однак у дитини можуть виникнути складності. Вона звикла все вирішувати самостійно і не користуватися нічиєю допомогою. Ця людина не вернеться до батьків, навіть якщо ситуація буде складна і вона не зможе з нею впоратися. У неї можуть виникнути серйозні труднощі (в житті всяко буває), а про це ніхто і не дізнається.
Не заглиблюючись і не беручи участь в житті дитини з найменших років, не розраховуйте, що вам вдасться налагодити з нею довірче, близьке спілкування. А якщо воно вам все-таки потрібно, не втрачайте час.
І як же бути?
Цікавтеся радощами, успіхами та проблемами свого малюка. Допомагайте йому, беріть участь в його житті, направляйте. Адже вчитися на чужих помилках набагато легше, ніж на своїх. Крім того, дитині необхідні межі дозволеного. Вона повинна знати, чого робити точно не можна, що недопустимо, а яким її діям горить зелений колір.
Без вашої участі, сама, дитина буде відчувати себе невпевнено і самотньо. «Якщо мама дбає, забороняє щось, навіть лає — значить любить. А якщо мама надає повну самостійність, як я дізнаюся, що вона мною дорожить? » – підсвідомо вирішує малюк. Обмежте самостійність за віком, дозуйте її та відпускайте своє пташеня з гнізда дуже обережно.
Це вам. І це…
На третьому році життя дитина знайомиться з поняттям «моє» – починає усвідомлювати, що є предмети, які належать саме їй, і вважає, що це частина її власного «я». Спроби інших дітей взяти іграшку малюка сприймаються нею як посягання на неї саму. Свою цілісність необхідно зберегти. Звідси й бурхливий протест. Діти цього віку не бажають ділитися. І це нормально і природно.
Відносно ж чужих речей такого розуміння поки немає. Засвоїти, що речі інших дітей їх власність, малюк поки не може. Ось він і намагається заволодіти чужими машинками або ляльками, ретельно оберігаючи свої.
Читайте також: 10 правил виховання дітей, завдяки яким людство буде в надійних руках
Дитина повинна сама навчитися розпоряджатися своїми речами, без тиску і погроз. У цьому віці потрібно освоїти й вміння відмовити.
Жадібність — це наслідок розвитку дитини, чого не можна сказати про щедрість. Щедрі діти викликають розчулення оточуючих і гордість батьків. Приємно сказати, що моя дитина вміє ділитися, що вона зовсім не жадібна на відміну від вашої! Однак ця гордість швидко змінюється прикрістю. Малюк роздає все підряд — цукерки, іграшки, дорогі подарунки.
Нечувана щедрість може бути викликана відчуттям самотності дитини, ревнощами до новонародженого в сім’ї або проблемами в стосунках батьків, розлученням, наприклад. Малюкові необхідно відчути душевний підйом, і він намагається заслужити похвалу. Ласка, спілкування з дитиною, час, проведений разом, — найкращі ліки проти зайвої щедрості.
Дитина може обдаровувати приятелів і тільки тому, що хоче дружити з ними, а інших шляхів не бачить.
І як же бути?
Потрібно пояснити малюкові, що дружба тримається на інших поняттях. Що друзі цінуються добротою, вмінням весело грати, надавати підтримку і т. п.
Варто не тільки розповісти дитині про дружбу без подарунків, але і програти ситуацію на іграшках («З Мишком дружили тільки за його подарунки, а коли подарунки скінчилися …»). Нехай дитина побачить, в яку ситуацію вона може потрапити, і обов’язково знайде разом з вами вихід (Мишко навчиться дружити, граючи з іншими звірами, придумуючи цікаві заняття).
І не задаровуйте свого малюка іграшками, не балуйте великою кількістю солодощів. Можливо, вони йому вже просто не потрібні, і тому він, не знаючи ціни вашим подарункам, так легко з ними розлучається.
Моя дитина
За матеріалами
