Японські діти до п’яти років не знають строгості, вони виховуються в любові, ласці та абсолютній свободі. Але зате потім до них пред’являються досить жорсткі вимоги. У японській школі дитину ніколи не вилають за погано вивчену хімію або географію. Які ж принципи у вихованні молодого покоління використовують японці?
Японські діти — особливі. А все тому що виховання в Країні Вранішнього Сонця відрізняється від інших педагогічних підходів у світі. Діти там з повагою ставляться до оточення, стримані, нерозпещені. В Японії ви не зустрінете малюка, який влаштує істерику і волає в відділі іграшок. Японці застосовують особливу методику виховання покоління, що підростає і дещо нам корисно перейняти для себе.
Система виховання «ікудзі» з Японії
В Японії величезне значення має душевна близькість мами та дитини. Як тільки дитина народжується, мати буде носити його на собі в слінгу (пристосовані для носіння малюка) і спати поруч досить довгий час. Емоційний контакт заснований виключно на любові, ніжності й терпінні.
Для будь-якої матері її дитина ідеальна. Поки вона не досягне віку 5 років, її абсолютно ніхто не сварить. Малюк незнайомий з батьківською буркотливістю і строгістю. Якщо певний тиск і виявляється, то виключно в легкій формі. Це схоже на природне виховання, в якомусь дитячому раю.
Жителі Японії в вихованні своїх нащадків дотримуються принципу «ікудзі». Це означає, що в перші роки життя до дитини ставлення таке, ніби вона центр всесвіту, а пізніше — ніби вона слуга. Звичайно, це образне порівняння. І дивовижну вседозволеність, яка нас може сильно здивувати, японці не вважають пустощами. Вони культивують в дитині відчуття, що її люблять і вона прекрасна. Інакше кажучи, розвивається «Амае» – залежність від любові близьких.
Суть цього принципу в тому, що дитина, перебуваючи в упевненості в батьківській любові, починає їм беззаперечно довіряти. Японські фахівці виділили безпосередній зв’язок між заохочувальним виховним методом і майбутньою поведінкою малюка. Зустрічаючи позитивне ставлення до себе, дитина показує менше вимог, примх, агресії. На противагу цьому методу строгий принцип посилює протест.
Виховання, засноване на «ікудзі», полягає у тому, що до 5 років до малюка немає жодних вимог, від 6 до 15 років — кожна дитина у всьому слухає дорослих і робить усе, що від них вимагають. А ось з 15 років діти сприймаються як дорослі люди. Інакше кажучи, на початковому етапі малюка оточує всебічна підтримка і любов. На другому етапі зростання любов не йде, проте, дитина тепер виховується в жорстких правилах суспільства, бо йому необхідно буде соціалізуватися. На так званій стадії «слуги» величезне значення має прихильність до мами, яку дитина ні за що не захоче засмутити та стане намагатися знаходити правильні життєві рішення.
До речі, в японських школах немає конкуренції серед дітей, всі учні рівні. Педагоги не ділять школярів за рівнем успішності, не говорять батькам, що їх син погано знає фізику або невміло малює. На змаганнях і уроках фізкультури завжди перемагає команда і дружба.
До 3 років малюків не водять в дитячий садок. Дитина активно контактує з членами сім’ї. Слід зазначити, що прояв особливої поваги до людей похилого віку — це характерна риса японців.
А ось цікаві результати дослідження методик виховання з Японії та Європи. Мами отримали завдання навчити своїх малюків будувати пірамідку. Японські матусі насамперед зібрали пірамідку самі й тільки потім запропонували дитині повторити дію. Якщо спроби малюка були невдалими, мами знову починали збирати конструкцію. У мам з Європи методика була інша: вони насамперед пояснювали, як треба з’єднувати блоки, а вже потім пропонували виконати роботу самостійно. Суть стратегії японських мам полягає в тому, що вони вчать: «Роби, як роблю я».
Мами з Європи пропонували лише теорію без свого наочного прикладу, закликаючи малюка виконувати збірку самостійно. Ми бачимо, що японський підхід для дітей більш прийнятний. Мама не змушує щось зробити, а особистим прикладом стимулює малюка виконати бажані дії.
Японці, прищеплюючи дитині навички життя в суспільстві, велике значення приділяють тому, щоб він навчився шанобливо і чуйно ставитися до переживань інших людей. Для цього дорослі опираються на дитячі емоції. Якщо малюк ламає машинку, мати помітить, що їй боляче і вона стане плакати. Західна мама в аналогічній ситуації помітить малюкові, його вчинок — поганий, тому що татові потрібно заробити грошей, щоб купити цю іграшку.
Залишається віддати належне виховній методиці «ікудзі», в основі якої знаходяться безмірний батьківський спокій, терпіння і, звичайно, любов. Адже вони дають хороші плоди в майбутньому.
