Лінда Стейд, педагог з 25-річним стажем, дослідник в коледжі Санта-Марія в Західній Австралії, дає поради про те, коли саме батькам варто відмовитися від гіперопіки над дитиною і чи варто взагалі використовувати такий підхід.
Зверніть увагу на себе
Я впевнена, що всі ми чули про гіперопікаючих батьків — «helicopter parents», — які поспішають на допомогу своїм чадам навіть тоді (особливо тоді), коли діти їхньої допомоги не потребують і коли критично необхідно, щоб діти самі навчилися справлятися з конкретними завданнями, коли потрібно думати не про «зараз», а про далеку перспективу.
Ми схильні дорікати та засуджувати гіперопікаючих батьків, але ми забуваємо, що діють вони: по-перше, з кращих спонукань, керуючись своїми страхами, надіями, переконаннями та цінностями, а по-друге, іноді кожен з нас час від часу стає гіперопікаючим батьком. І якщо іншим батькам ви можете легко порадити «не крутиться так над дитиною», розпізнати момент, коли це потрібно сказати самим собі — важко. Особливо тому, що гіперопіка — дочка страху і любові. Коли ж все-таки, вам краще «приземлити вертоліт» і зменшити настільки сильну опіку?
Коли діти займаються спортом
Ми хочемо, щоб діти любили спорт, адже він дає їм здоров’я, вміння працювати в команді, вчить відповідальності та підвищує самооцінку. Ваша батьківська задача полягає в тому, щоб навчити дитину поважати інших. Все інше в спорті — сфера компетенції ваших дітей. Не дзвоніть тренеру, щоб з’ясувати, чому ваша дитина в цей раз на лавці запасних, — можливо, тому що вона ще не готова грати в першому складі, а не тому що тренер злий? Можливо, вашим дітям ще треба засвоїти якісь уроки. Запитайте краще себе: «Чому це так важливо для мене?»
Коли діти не отримують тих оцінок, які влаштували б вас
Нещодавно мені подзвонили батьки семикласника з вимогою дати йому можливість перездати контрольну, яку він написав три місяці тому. Навіщо? Якщо дитина перездасть цю контрольну, її середній бал тоді дозволить їй увійти в число тих, які «висять на дошці пошани». Не дзвоніть з такими проханнями. Зрозумійте, у системи освіти дуже вузьке розуміння успіху. Ми бажаємо кращого для наших дітей, але краще для них — це любити вчитися, бути залученими в безліч різних занять, дружити. Хваліть їх краще за їх зусилля в тих дисциплінах, де вони дійсно стараються. Допоможіть їм з плануванням поліпшення там, де їм важко або там, де вони не намагаються на повну. Якщо фото дитини не висить на дошці пошани, це не означає, що вона погано написала контрольну, не означає, що ви поганий батько. Не давайте порівнянням зняти важливість з того, що дійсно важливо.
Коли у дитини конфлікт з однокласником
Це жахливо, коли у дитини проблеми з дружбою. На якийсь час ці проблеми просочують всі сфери її життя. Кожна дитина через це проходить, кожен батько хотів би обнулити ці страждання. Але вихоплювати телефон і дзвонити іншому з батьків або бігти в школу — не вихід. Якщо ви вб’єте всіх драконів, ви вб’єте і переможця драконів: ваша справа — навчити дитину впоратися з цією ситуацією самостійно.
Читайте також: 7 порад, як виростити абсолютно безпорадну і несамостійну людину. І вона буде залежати від батьків до самої пенсії!
Коли дитина нашкодила в школі
Діти теж люди й іноді вони творять Бог знає що. Це не так страшно, головне, щоб вони зрозуміли, що їх дії мають наслідки. Будь ласка, підтримайте вчителя, або, у крайньому разі, не підриває його авторитет. Вчителі — ваші партнери у вихованні дітей. Дослідження говорять, що ті батьки, які співпрацюють зі школою, а не працюють проти неї, бачать кращі результати у дитини, в плані й навчання, і поведінки.
При цьому, я не кажу, що відступити — означає ігнорувати. Відступити зі своєю гіперопікою — значить, дати простір вашій дитині. Це нелегко, але цей простір їй дуже потрібен для того, щоб рости, набувати досвіду, робити помилки й на них вчитися. А ви будете поруч, щоб підтримати та навчити.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
З матеріалами
