«Народила для себе» — ці слова в останні роки на слуху у всіх, мабуть. Їх вимовляють і молоді жінки, які народили дитину поза шлюбом, намагаючись виправдатися, що народили без чоловіка і готові бути для дитини й мамою, і татом. Їх повторюють для себе та інших самотніх, які народили ближче до клімаксу, матері, яким не знайшлося з різних причин підходящої пари для заміжжя. Іноді дитиною «для себе» «призначається» мамою улюблена молодша дитина в родині, навіть якщо є тато (зазвичай не значимий для дружини).

Народжених «для себе» можна назвати особливими дітьми, яким уготована доля, або свого роду негативна програма, — «служити» мамі, бути з мамою поруч. Дитина, яка з дитинства чує, що вона народжена для мами, зазвичай несвідомо здійснює фатальний для неї сценарій матері, як би вона цьому не намагалася чинити опір. Благо, якщо, народжена «для мами» дитина, потрапляє в молодості до хорошого психолога (а потрапляє вона найчастіше з депресією, психогенними розладами), який зуміє «вирахувати» її негативну батьківську програму і допоможе повністю подолати співзалежність з матір’ю до того, як почне реалізуватися материнський сценарій.

На жаль, через гіперопіку, ведена материнським наказом жити для неї та радувати її, дитина найчастіше виростає несамостійною, безпорадною, невпевненою. Здобувши освіту, вони можуть стати хорошими фахівцями. Найслабшою ланкою для них є створення сім’ї. Вони можуть не раз одружитися, виходити заміж, народжувати дітей, але шлюби зазвичай руйнуються, оскільки материнський наказ належати тільки мамі повертає їх назад до неї. А якщо вони залишаються в сім’ї, то продовжують вважати своєю сім’єю не дружину, не чоловіка і дітей, а батьківську сім’ю в особі мами, оскільки тривожний мамин посил «народжений для мами» несвідомо володіє розумом і волею навіть дорослих.

Дружини таких, НЕ відпущених мамами чоловіків, приходять на консультацію до психолога зі спробою розібратися, чому ж такий чуйний до мами, чоловік байдужий до сімейних обов’язків, до дітей і при кожному зручному випадку перебуває у мами. Дружини з негативною програмою «народжена для мами» зазвичай у заміжжі довго не затримуються: повертаються до мами після народження дитини. Під час недовгого заміжжя знаходяться в постійному контакті з мамою, скаржаться на нестерпного чоловіка, зазвичай безпорадні що-небудь робити без матері.

Одного разу мені довелося консультувати по скайпу молоду жінку із запитом розібратися, чому коханий чоловік не одружиться з нею. Клієнтка протягом декількох років живе з ним. Він з усіх боків підходить їй (освіта, робота, квартира, грошове забезпечення, секс). Був не раз одружений. Вагітніти коханий чоловік забороняє, з весіллям не поспішає. Виявилося, попри почуття до неї, чоловік (йому понад сорок років), якому пора б уже мати сім’ю і дітей, дуже прив’язаний до матері. Постійно зайнятий забезпеченням матері та племінників, турботою про матір (ремонт, поїздки за кордон). Стало очевидно, що чоловік, як молодший улюблений син, народжений «для себе», вважає своєю сім’єю маму, а не її, кого любить, з ким живе і господарює.

Чи можна цій красуні, нарешті, сподіватися, що він одружується з нею? Навряд чи, поки мама жива. Однак є вихід: умовити кохану людину звернутися до сімейного або особистого психолога, щоб подолати співзалежність з мамою і «отримати дозвіл» жити для себе, а не для мами. Однак треба розуміти, що, якщо він почує від улюбленої слова «співзалежність з мамою», «народжений для мами», то шлях до психолога для нього закритий через почуття провини за те, що він «зраджує» маму. Для початкового звернення до психолога людині, з такою проблемою, потрібні інші, більш щадні його почуття до мами, причини.

Читайте також: Про небажаних дітей

Інший випадок. Інфантильна гиперопікаєма дівчина рано вийшла заміж, народила дітей. Молодшу народила «для себе», оскільки була тривожною, безпорадною і не хотіла її відпускати від себе. Все життя дочка чула, що народжена «для себе», тобто для мами. Кілька разів дочка виходила заміж, але мама постійно вимагала уваги, опіки, нагадуючи, що народила її «для себе». Дочці довелося з юності бути матір’ю своєї незрілої мами, яка грала роль істеричної, безпорадної й тривожної дочки. Оскільки клієнтка мала вже маму в ролі дитини, а місія її була з дитинства визначена матір’ю, то у неї з’явилися жіночі хвороби. І вона відмовилася думати про можливість народження дитини. Тому, що у неї старіюча мати, якій треба присвятити життя. Що і породило у дочки високу тривожність, депресію.

Така типова доля дочки, народженої мамою «для себе».

Що може полегшити життя дітей, народжених матерями «для себе»?

Що робити, щоб не служіння матері стало місією таких людей, а вони могли прожити своє життя, як вони хочуть?

Найголовніше — це ніколи не говорити вголос при дитині про те, що ви народили дитину «для себе», щоб ці слова не стали фатальною програмою її життя. Ні словами, ні мімікою, ні жестами, ні поведінкою не давайте це зрозуміти дитині. Навіть якщо ви про себе так думаєте і комусь іншому говорите це.

А якщо слова були сказані, то варто знайти психолога, який звільнить вашу дитину від обов’язку присвятити своє життя тільки вам. Я думаю, ви це зробите, якщо хочете, щоб Ваше дитя було успішним і щасливим.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

 

Залиште свій коментар

коментарів