Молодь завжди відчувала нерозуміння з боку старшого покоління. Для підтвердження цього досить навести висловлювання відомих мислителів.
«Наша молодь любить розкіш, вона погано вихована, вона насміхається з керівництва і не поважає старших. Наші сьогоднішні діти стали безжальними тиранами, вони не підводяться, коли до приміщення входить людина похилого віку, суперечать своїм батькам. Вони дуже погані»
«Я втратив будь-які надії щодо майбутнього нашої країни, якщо сучасна молодь завтра візьме у свої руки керування країною, оскільки молодь нестерпна, нестримана, жахлива»
Гесіод (2 ст.до н.е.)
«Наш світ досяг критичної стадії. Діти більше не слухаються своїх батьків. Очевидно, кінець світу уже не так далеко»
Єгипетський мислитель (2 тис. років до н.е.)
Перелік цих песимістичних висновків, які робили у всі часи (і в наші дні теж!), можна продовжувати до нескінченності.
Волосся, пофарбоване в кілька кольорів, сережки у вухах хлопців, занадто довга шевелюра або її відсутність – усе це викликає приховане чи явне невдоволення у дорослих.
Проте, розберімось що ж таке конфлікт?
Конфлікт – це сигнал, вказівка на якусь конкретну проблему. Це неприховане протиріччя, яке неможна залишити без уваги. Проте, щоб виник конфлікт однієї конфліктної ситуації не достатньо: конфліктна ситуація може існувати задовго до того, як відбудеться пряме зіткнення. Щоб відбувся конфлікт, потрібні дії з боку опонентів, спрямовані на досягнення їх особистої мети (тобто інцидент).
Конфлікту легше запобігти, ніж його подолати.
5 принципів що допомагають уникнути конфлікту в спілкуванні:
- Не виражайте сумнів щодо розумових здібностей співрозмовника.
- Підтримуйте в людині віру в себе.
- Розмовляючи з людиною не починайте з питань, які викликають протиріччя.
- Прагнучи переконати, потрібно спочатку дати їй висловитися.
- Критикуйте позитивно: критика має бути засобом, а не метою:
• її висловлює людина, яка користується повагою і довірою;
• критикується справа, діяльність, а не людина; • вона застосовується в особливих випадках, а не повсякденно і звично;
• критикуйте на одинці дружнім тоном.
Правила розв’язання конфліктних ситуацій:
1) Не починайте свою розмову з вислову «Я довго вже хотів сказати» (використовуйте так зване «Я – висловлювання» – висловлювання про себе і від себе);
2) Уникайте слів «завжди», «ніколи»;
3) Якщо цю людину ви ніколи не хвалили, не очікуйте, що на вашу критику вона відреагує позитивно;
4) Критикуйте лише те, що можна змінити;
5) Не порівнюйте поведінку однієї людини з поведінкою іншої – це принижує;
6) Не знищуйте індивідуальність;
7) Не приписуйте співрозмовнику того, що він не казав. Краще не перебільшуйте – можуть звинуватити в брехні.
Не зосереджуйтеся на особистості суперника. Активізуйте увагу на проблемі і варіантах їх вирішення.
9) Не кажіть лише про свої проблеми;Дайте змогу висловитися партнеру і уважно вислухайте його.
10) Не робіть висновки за партнера;
11) Перше зауваження робіть наодинці;
12) Давайте людині паузу, що може зняти емоційне навантаження;
13) Прагніть зрозуміти співрозмовника;
14) Свою помилку визнавайте швидко і рішуче, випереджаючи критику;
15) Визначте динаміку взаємин і усвідомте мету і мотив поведінки співрозмовника;
16) Зміцнюйте позитивну атмосферу в спілкуванні;
17) Перетворюйте свої проблеми на нові можливості та перспективи;
18) Відчувайте, коли потрібно відступити;
19) Безвихідних ситуацій не буває;
20) Дійте, не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати і запобігати наслідкам.
Поради для людей запальних та дратівливих
- Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами,
- Вмійте абстрагуватися від турбот,
- Не впадайте у гнів, робіть паузи,
- Не будьте примхливим, поступайтеся,
- Не ставте високих вимог. Той, хто занадто багато очікує від інших, відчуває невдоволення від тог, що вони не відповідають його вимогам.
Наші погляди, переконання, що добре в погано, формуються в юності (у батьків цих підлітків – під час їх юності, припустімо, в 70-ті роки). Ці дорослі сьогодні діють у межах тих установок, які їм були задані в той час. Але сучасні молоді люди борються з цими установками, не приймають їх! Це нормально. Адже в 30 років уже з’являється ностальгія за тим, що було в 17 років. Це вже «було» і ніколи не повториться. І ми бачимо у своїх дітях щось абсолютно інше, а так зазвичай і буває, ми вимагаємо спочатку по-доброму від них послуху. Хоча в цих відмінностях немає нічого страшного – звичайна заміна поколінь. І гострота, ступінь конфлікту залежить від розуміння ситуації, тактовності, делікатності однієї й іншої сторони.
Якщо батькам не подобається зачіска, яку носить син, у цьому немає нічого страшного. Але, якщо вони хапають його і стрижуть – це вже перехід межі, причина безглуздого конфлікту, який нічого не дасть.
Або якщо сам підліток образить батьків лише за те що вони не розуміють музики, яка йому подобається. Батьки не можуть і не повинні любити все, що подобається їх дітям. Ці стосунки – не питання «любові» або «нелюбові»,а питання такту, вихованості. Ці, сутички, непорозуміння з часом затихають. І це слід мати на увазі молодим людям. Адже для них дуже скоро настане час, коли вони будуть краще розуміти своїх батьків, аніж своїх дітей.
Читайте також: 7 причин, які змушують дітей сумніватися в батьківській любові
У 30 років ми більше схожі на тих, кому 50, 45, ніж на тих, кому 14-17 років. Так, зазвичай, і відбувається (за деякими винятками, коли не сприйняття «світу дорослих» зайшло занадто далеко). Це звичайний процес «повернення» до батьків. Та це тільки один мотив взаємин відносин. Є ще одна причина: в підлітковому віці відбувається «емансипація», «відхід» від батьків. Маленька дитина сприймає батьків як «богів», вона повністю залежить від них, їх волі. Тільки вони знають, визначають, що можна робити, що ні, що погано, що добре. І хоча дитина дорослішає, батьки не збираються відмовлятися від своїх прав: наказувати, залишаючи дитині лише безмовно підкорятися. І «несподівано» дитині виповнюється 11, 15, 16 років. Конфлікт «відходу» від батьківської опіки збільшується, настає його «час пік». Починається реакція «емансипації», «відторгнення» від батьків. Діти заявляють: ми вже дорослі. Але можливостей мало: психологічних, матеріальних. Тоді на допомогу приходить «реакція групування з однолітками». Тобто набирає чинності «закон великих чисел»; кожна із нас, підлітків, зовсім не такий сильний, як ви, дорослі, але разом ми – велика сила. Саме в цей час зачіска, манера одягатися має велике значення.
Підлітки обирають стиль залежно від тієї групи, до якої належать. Це код, пароль, позначка: «свій», «чужий».
Батьки знають свою дитину. Вона для них безцінна. І батьки відчувають «відхід» дитини, боляче переживають. І тут не так важливо, куди йде дитина, важливий сам факт, що вона йде від батьків.
Батьків в такій ситуації можна пожаліти. Часто дитина для них – «світло у вікні». Такого відчуття зазнають багато батьків.
Необхідно дати дитині можливість нормально цей час «відторгнення від батьків. Через 10-15 років дитина, за своєю волею буде матиме акуратну зачіску і зовнішній вигляд. Поспішність тут зайва. Тому що підліток важливіше, як донного ставляться його однолітки, а не дорослі, І коли в суперечці з дітьми у дорослих не вистачає переконливих аргументів, вони починають підвищувати голос, що створює конфліктну ситуацію.
Діти, які абсолютно глухі до почуттів батьків,- зазвичай це результат виховання в сім’ї, де батьки були глухі до почуттів дітей. Діти-підлітки часто бувають «дзеркалом» особистого дитинства.
У підлітків існує необхідність «розмальовувати свій світ», звертати на себе увагу. Це нормально. Мине час – і необхідності в цьому не буде. Тому усьому свій час…
Моя дитина
Джерело
