17 травня 2021 року блогерка Софія Рожко поділилася двома історіями про (не)годування грудьми у кафе Києва. Чесно кажучи, було боляче читати зовсім протилежний досвід такої ж молодої мами, як я. Ще важче стало від коментарів жінок, які не розуміли, що не так із годуванням дитини сидячи на унітазі закладу.
Я народила 19 жовтня 2020 року, у цей самісінький день влада Бельгії вирішила зачинити всі кафе та ресторани аж до 4 травня 2021 року. Через тиждень після народження Аліси нам треба було з‘їздити до лікарні, щоб її оглянув остеопат. Вона злякалась і двох автобусів, і лікаря, який її оглядав, і навіть самого факту, що вона була поза межами оселі. Діватися було нікуди, тому що єдиним способом заспокоїти доньку було нагодувати її просто в лікарні. Це був мій перший досвід годування в публічному місці. І мені було страшно.
За вагітність я набрала багато ваги, збільшилось усе – від стопи до грудей. І якщо раніше в мене був 75D, то в кінці вагітності (та й зараз) я вже не могла знайти жодний бюстгальтер, який би мені підходив. На дев‘ятому місяці отримала діагноз – прееклампсія. Раз на два дні зранку потрібно було йти до цієї самої лікарні на моніторинг, який полягає в тому, що тобі та дитині вимірюють тиск. Одного ранку я роздягнулась до майки – просто зняла джинсовий піджак, у якому прийшла. Медсестра підійшла і попросила прикрити груди, бо їхній вигляд її ображає. Вона розмовляла лише французькою, я відчайдушно намагалась пояснити, що мені нема чим прикрити, але не могла підібрати слова. На що почула, що воно і не дивно, що я так погано володію мовою, адже для мене пріоритетом було «світити» грудьми. Відсидівши свої 30 хвилин перевірки, я вже збиралась іти, коли вона додала, що я могла б і подякувати їй за вказівку, що так показувати груди в Бельгії – вульгарно.
Авторка The Atlantic, феміністка Моурін Шоу пише, що, як не дивно, молоді мами найбільше страждають від цькування саме іншими жінками. Тож коли я зрозуміла, що вперше маю годувати дитину грудьми в тій самій лікарні, де мене так збентежили за вагітності, – я злякалась. Зі мною був чоловік, який помітив, що люди дійсно дивились, як я годую Алісу, деякі з них – прицмокуючи язиком. Джулія Кім, докторка трофологічних наук Університету Іллінойсу, говорить, що, на жаль, у сучасному суспільстві грудне вигодовування у громадському місці не є культурною нормою, хоч це одне із надприродних явищ на планеті. Жіноче тіло настільки сексуалізоване, наскільки ж асексуалізоване тіло матері. І як тоді ставитися до голих грудей жінки, яка годує малюка?
Читайте також: Неприваблива сторона материнства: 25 матусь, які втомилися і падають з ніг
Відтоді, як я подолала свій перший страх перед грудним вигодовуванням у громадському місці, стала почуватися більш вільно.
Останнього разу, коли пішла з подругою до кафе, навпроти нас сиділо п‘ять чоловіків, які щось дуже бурхливо святкували. Десь на середині мого стейку захотіла їсти й Аліса. Тільки ж бо стейк вона поки не їсть, а коли зголодніє, я досі даю їй груди. Минуло хвилин п‘ятнадцять, і подруга сказала, що чоловіки так і дивляться на мої груди, які я накрила маленькою накидкою. Врешті один із чоловіків встав і підійшов до нашого столику, та я вже була готова відвойовувати право доньки на їжу. Але він сказав лише, що моя донька дуже гарна. Тож зараз я годую Алісу грудьми скрізь, де мені зручно, і мені не важливо, де саме – чи то буде парк, чи кафе, чи зупинка. Якщо моя донька хоче їсти, мені начхати, чи збентежить когось вигляд моїх грудей. Я не питаю дозволу в інших, чи можу я погодувати доньку, бо ніхто ж не питає дозволу в мене, чи можуть поїсти вони.
Коли Алісі було чотири місяці, ми полетіли до України. Від самого аеропорту я відчувала, як відрізняється ставлення до годування грудьми в Україні та Бельгії. Якщо у королівстві дивились, але мовчали, то на рідній землі чоловіки та жінки не соромилися виказувати свою експертну думку. Коли прилетіли ми, разом із нами сів рейс із Єгипту. І, поки ми чекали на валізи, Аліса захотіла їсти. Звичайно, я дала їй молоко. І тут почалось. Один чоловік не розумів, чому він має на ЦЕ дивитися, дві жінки голосно обмірковували, що якби у них були діти, то вони б ніколи не годували дітей грудьми у громадському місці, бо це огидно для інших. Продовжила годувати я уже в машині дорогою додому.
За два тижні в Україні я годувала Алісу лише двічі у громадському місці. Одного разу я пішла до перукарні у Білій Церкві, і, поки над моїм волоссям чарували п‘ять годин, вдома прокинулась Аліса, і батьки привезли доньку до мене, бо не могли її заспокоїти. Я розуміла, що не можу нікуди піти з тонною фольги у мене на голові, тому взяла доньку і почала її годувати. Жінки у перукарні поставилися до цього з розумінням. Я й досі приємно здивована, що у моєму невеличкому рідному місті під Києвом мене не попросили піти. Та й куди, власне, підеш на середині air touch?
Вдруге годувала Алісу в кафе. Бачила і налякані очі офіціантів, і щелепу одного з чоловіків, яка з гуркотом впала на підлогу, але все це ігнорувала і продовжувала говорити до чоловіка англійською. Ніхто так нічого і не сказав, але я впевнена, якби мене попросили піти або заховатись, я б у жодному разі не промовчала. Неприємний сюрприз мене очікував лише в останній день. Ми заїхали на заправку «ОККО» перед Києвом через те, що нам конче треба було змінити памперс. Мене направили до кімнати мами та дитини, яка виявилася звичайнісіньким жіночим туалетом. Скрізь була налита вода, все смерділо, а я плакала і питала себе, чому не можна зробити нормальні умови для дитини? Вже потім, прочитавши коментарі у групі у фейсбуці «Київ дружній для батьків і малюків», я зрозуміла, що така ситуація на заправці, на жаль, є нормою для України.
Читайте також: 5 шкідливих міфів, у які продовжують вірити деякі молоді мами
ВООЗ рекомендує годувати дитину молоком до двох років. Що ж тоді, жінці нікуди не виходити з малечею? Кожна сьома жінка страждає від післяпологової депресії. Нам кажуть виходити із чотирьох стін, іти в люди, просити допомоги й, коли ми це робимо, нам кажуть іти годувати дитину в туалеті або ж ще краще і взагалі піти геть. Мама, яка себе щодня питає, чи достатньо вона хороша, зашеймлена суспільством тієї самої миті, коли вона виходить поза межі будинку. Але ж годувати грудьми – норма. Це лише їжа для маленької людини, яка поки не може замовити собі авокадо-тост із кавою. А от сексуалізувати груди мами, яка годує, – це не нормально. Можливо, якщо жінки стануть частіше говорити про те, як їх просять піти з кав‘ярні, бо вони хочуть нагодувати дитину, то суспільство задумається. Врешті-решт, жодна дитина не має страждати, а мати не має бути дискримінована через примхи керівництва певного громадського місця.
Моя дитина
Джерело
