Відносини з мамою формуються все життя, та починається цей шлях ще з внутрішньоутробного розвитку.
Симбіоз (від 0 до 7 років)
Від самого початку мама та донька – це єдиний організм, одна система. Всі імпульси, які мама відчуває, вона транслює. Це простий природний процес взаємовідносин, який починається з народження дитини. Дитині необхідно відчувати любов мами стосовно себе. Це почуття запускає формування відчуття безпеки. Завдяки мамі, дочка вчиться базовим, але важливим речам. Вона сліпо вірить та довіряє мамі в усьому, та, таким чином, формує ставлення до себе, до людей та до оточуючого світу.
Ось тут і відзивається вторинна вигода мами. Мамі хочеться відчувати відданість, безумовну любов, особливо, якщо все це їй складно отримати від чоловіка. Жінці хочеться відчувати себе найкращою, найжаданішою, найпрекраснішою мамою у світі. Якщо на цьому етапі дівчинка недоотримує любов та турботу від мами, існує небезпека того, що вона залишиться на цій стадії на багато років, так і не почавши жити своїми бажаннями та інтересами та продовжуючи догоджати матері. І, навпаки, якщо мама зливається з дочкою, розчиняється у ній, ігноруючи етапи її дорослішання, то вона не дає дитині вийти у самостійне життя та стати незалежною особистістю.
Бунт (з 7 до 14 років)
На цій стадії дитина відчуває, що вона та мама – окремі частини цілого. Що вони – дві різні людини. Дві різні жінки. Усвідомлення цього приносить розуміння того, що Ваші погляди можуть бути різними, а бажання можуть не співпадати. В якийсь з днів донька починає проявляти свій характер, відстоювати свою позицію за приводу чи без. Часом вона дуже гостро розмовляє з мамою і навіть критикує її. Важливість цієї стадії – відірватися, знайти себе, обрати свій шлях та піти по ньому. Проте на цьому етапі можна і зависнути. Бунт проявляється здебільшого в активному демонструванні мамі, що донька займає своє місце під сонцем: «Я не ти, я краща за тебе», «Я краще знаю…».
Це стадія перевірки материнського авторитету на міцність. Коли жінка тонко відчуває свою дитину, вона завжди прагне знайти точки дотику. На цьому етапі, це побудова діалогу з дочкою, пояснення своїх мотивів та вчинків, що, своєю чергою, допоможе створити міцні межі для особистого простору. Та частіше буває навпаки – створюються рамки та умови.
Сепарація (від 14 до 21 року)
У цей проміжок часу у доньки запускається механізм відділення. Це важливий процес становлення її як особистості. На цьому етапі донька здобуває свободу і самостійність та шукає підкріплення не лише в словах, а й у діях. Тому існує вірогідність того, що дочка легко піде з дому, чим часто викликає супротив у батьків, – це період бунтарства.
Частіше за все на цьому етапі існує момент затишшя у відносинах між мамою та дочкою. Особливо, якщо раніше були образи. Донька думає, що мама зараз нічого не може дати, крім повчальних лекцій; вважає, що мама не розуміє нічого у цінностях та у сенсі життя, а витрачати час на пояснення не хоче. Своєю чергою, мама відчуває віддаленість, непотрібність, втрату близькості та страх самотності.
Незалежність (з 21 і до кінця)
Це етап зміцнення своєї позиції. До дитини приходить усвідомлення, що вона – не її мама. І що мама робить власні помилки, йде своїм шляхом. І водночас до мами приходить розуміння того, що донька – особистість, з якої важливо будувати дружні відносини на рівних, а не вдиратися в її простір для контролю.
Вдячність. Повага.
Дійти до цього етапу, і правда, вдячність. Своєрідна вдячність до всіх жінок, бо важливо винести всі уроки та навчитися відчувати та розуміти себе. І лише коли було проведено роботу над собою, над своїми образами, відбувається перехід до етапу вдячності. Саме тоді, після пробачення, та саме тут, зі словами поваги, мама стає близькою та рідною людиною. З’являється бажання розмовляти довго, багато та про все. Мама та донька здобувають сильний ресурс, і це дуже цінно. І шкода, коли цього етапу не досягають через дитячі травми.
Читайте також: До початку важкого віку: Чому навчити дочку до 13 років. Сім цінних уроків
Втім, це відбувається лише тоді, коли усі етапи пройдено, скільки б часу не пройшло. Якщо десь щось не пропрацьовано, то так і спостерігатиметься циклічність. Ніжні, спокійні відносини з повагою та вдячністю буде сформовано та активно реалізовано, коли дійсно буде зроблено роботу над собою як у мами, так і у доньки.
Друга важлива жінка у вашому житті – це ви. І тому логічно говорити про взаємозв’язок між мамою та дочкою, оскільки це впливає на формування жіночності, привабливості, прояву турботи до себе та до свого здоров’я.
Самооцінка у дівчинки формується завдяки мамі. Це пов’язано із вмінням відчувати себе. Коли дівчинка у свою сторону чує лише слова грубості та приниження – це накладає відбиток на її особистість, знижує її впевненість у собі та не дає можливості вірити у себе.
Світогляд та ставлення до життя також формує мама. При цьому цей фактор НІЯК не залежить від бажання дочки та взаємовідносин між мамою та дівчинкою. Мама має сильний вплив. І цю силу жінка проносить крізь покоління. Вона залишає відбиток на наступному поколінні. У цьому є як радість, так і журба не пропрацьованих травм.
Основа, фундамент, який закладає мама, створюється у перші три роки життя. У такому симбіозі, завдяки мамі, формується: чуттєвість, емоційність, базова довіра до світу. Усі ці якості допомагають дівчинці повільно, поступово дорослішати та ставати самостійною, крокувати до відносин з іншими людьми.
Якщо цього тісного зв’язку не вийшло, у дівчинки не може бути безумовного прийняття. У неї не формується гармонії, відчуття щастя, відсутня наповненість світом, можливо через те, що мама в той період була далеко від дочки, зокрема, емоційно.
Через деякий час дочка заново повертається до мами, але вже зі своїми навичками. Дівчинка отримала жіночу силу.
Коли вдома є заборона на прояв всього жіночого, наприклад, чуттєвості чи спонтанності, та якщо дочка не може цього отримати й від батька, дитина починає відчувати потребу в любові та привертати до себе увагу. Частіше за все це проявляється у хворобах. Дитина починає нудьгувати чи погано себе поводити, аби лишень мама була поряд, аби побачила…
Здебільшого, ця потреба не задовольняється, навіть через роки. Лише через час вже доросла дівчинка починає її заміщувати.
Всі думки, які виникають про себе, коли дивимося у дзеркало, виступаємо на публіці чи знаходимося серед незнайомих людей – це сформований посил, що передається дитини від мами. Це те, як дівчинка вміє реагувати у різних умовах комунікації. Це набір вербальних та невербальних трактувань: заборон чи навпаки дозволів, які надалі впливатимуть на життя дівчинки, на її ставлення до чоловіків та до прояву власних емоцій: «дівчатка не б’ються», «чоловіки — зло», «злитися не можна».
Живучи з певними установками, дівчинка психологічно не дорослішає та може у майбутньому мати проблеми у відносинах з протилежною статтю чи просто бути незадоволеною собою, злитися на себе та на увесь світ. Просто не приймати себе такою, яка вона є.
Читайте також: 20 життєвих настанов для дочки Найважливіше, що мама повинна розповісти своїй дочці. Інформація актуальна і для дорослих “дочок”
Окрім всіх етапів становлення дочки як особистості, її дорослішанню також можуть заважати порушення в ієрархії між матір’ю та дочкою.
Таких матерів часом можуть називати «важкими»:
- Самозакохана. Це та мама, яка дуже хоче бачити у доньці гарненьку лялечку, яка б у майбутньому думала лише про свою маму.
- Контролююча. У такої мами все за правилами та щоразу вона відмічає, чи було їх виконано.
- Залежна від чужої думки. «А що скажуть інші?». Тому у такої мами складно виходити за межі, адже її хвилює думка оточуючих, навіть коли донька далеко.
- Зваблива. Мама, яка йде у ногу з модою, фліртує з будь-яким чоловіком, навіть не за віком, особливо, з друзями дочки.
- Задушлива. Занадто бажає допомогти, навіть якщо ніхто не просив про це.
- Та, що не розрізняє меж. Мама, яка бере близько до серця усі успіхи та невдачі дочки.
- Та, що критикує. Від такої мами чутно самі докори. Це стосується навіть бажань дочки.
- Та, що закриває очі. Мама, яка дивиться поверхнево, навіть коли дуже помітно, що все погано.
- Та, що все знає. Мама знає краще, тож, треба робити саме так.
- Та, що звинувачує. Мама, яка завжди незадоволена і чекає, що донька виконуватиме її побажання.
Важливо пам’ятати, що мама – перший педагог, який формує гармонію та запускає у рух увесь механізм. А також, що завдяки неідеальності дівчинка активно росте та розвивається, і просто після – справа лише за дочкою.
За кожною жінкою стоїть покоління. І просто треба вирішувати, що з цією силою, з цим даром робити? Можна примножувати, насолоджуватися. А можна знецінити його та нести, як тягар. Важливо робити вибір свідомо.
Згода та прийняття того, що було та того, що цього вже не змінити, вивільняє великий потік енергії та сил для того, аби бути щасливою, творити та відчувати наповненість. Аби були сили давати далі, не вимагаючи нічого у відповідь, та дарувати силу наступному поколінню.
Моя дитина
Фото л відкритих джерел
За матеріалами
